26 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О.,
Маляренка А.В., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року,
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 27 травня 2006 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі 5 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 28 лютого 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 20 057 грн 58 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 4612 грн 03 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 16 366 грн 25 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 701 грн 80 коп.
Оскільки 28 лютого 2008 року Казанківським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6942 грн 26 коп., банк просив стягнути з відповідача 15 237 грн 82 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 61 грн 66 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 13 974 грн 36 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 701 грн 80 коп.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7548 грн 84 коп., з якої заборгованість за кредитом - 61 грн 66 коп., заборгованість за процентами - 6987 грн 18 коп., штраф - 500 грн. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2014 року скасовано, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 237 грн 82 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що позичальник не погоджував умови договору щодо нарахування заборгованості за підвищеною (72 % річних) відсотковою ставкою у разі просточення зобов'язання. Вирішуючи питання про стягнення штрафу, суд виходив з того, що п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) передбачено, що при порушенні позичальником термінів платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених даним кредитним договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5 % від суми позову,
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов повністю, суд апеляційної інстанції керувався тим, що внаслідок невиконання позичальником зобов'язань зі сплати кредиту утворилася заборгованість у розмірі 20 057 грн 58 коп., з якої 6942 грн 26 коп. стягнуто з відповідача судовим наказом, тому залишок заборгованості, а також штрафи у розмірі 500 грн та 701 грн 80 коп., що у сумі складає 15 237 грн 82 коп., має бути стягнуто з ОСОБА_6 в силу вимог ст. ст. 1050, 1056-1 ЦК України та умов договору.
Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судом не дотримано.
Із матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2006 року ОСОБА_6 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, на підставі якої відповідач отримав кредит у розмірі 5 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою 3 % щомісячно. У заяві позичальник погодився з тим, що він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, і що вони складають невід'ємну частину кредитного договору (а. с. 9).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком, заборгованість відповідача за кредитним договором від 27 травня 2006 року станом на 28 лютого 2014 року склала 20 057 грн 58 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 4612 грн 03 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 16 366 грн 25 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 701 грн 80 коп.
Банк зазначав, що оскільки судовим наказом від 28 лютого 2008 року, виданим Казанківським районним судом Миколаївської області, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6942 грн 26 коп. (а.с. 5), залишок заборгованості за кредитом склав 14 036 грн 02 коп. При цьому відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний сплатити штрафи: 500 грн - фіксована частина, 701 грн 80 коп. - процентна складова.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Банком не надано суду розрахунку заборгованості, не зазначено розмір грошових коштів, що були зняті чи перераховані з карткового рахунка відповідачем, і в який період, з урахуванням судового наказу від 28 лютого 2008 року, який звернуто до виконання і за яким заборгованість сплачена, що підтверджено постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Казанківського районного управління юстиції від 03 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження (а. с. 53).
Крім цього, позивачем не вказано, чи користувався відповідач кредитною карткою після видачі судового наказу, а судом такі обставини не встановлено.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Умов і правил надання банківських послуг, що затверджені головою правління банку Дубилетом О.В. та містяться у матеріалах справи (далі - Умови), граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
Відповідно до п. 3.1.3 Умов по закінченню строку дії картка перевидається банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше не надходила письмова заява клієнта про закриття карткового рахунку.
Судом апеляційної інстанції не визначено строк дії виданої ОСОБА_6 картки та не встановлено, чи видавалася нова картка після спливу дії старої, оскільки в апеляційний скарзі відповідач зазначав, що до видачі судового наказу від 28 лютого 2008 року він втратив картку, а термін дії картки закінчився (а. с. 65).
Вказані обставини мають визначальне значення для вирішення справи, оскільки згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Крім того, відповідно до п. 9.4 Умов у разі наявності перевищення платіжного ліміту за карткою і його непогашення клієнтом протягом шести місяців, картка закривається, наступне поновлення дії картки можливе тільки після повного погашення заборгованості клієнтом.
Згідно з п. 9.6 Умов при нульовому залишку коштів на неактивному картковому рахунку останній закривається.
Вказані умови суд залишив поза увагою.
У ч. 1 ст. 10 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57−60 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів, шляхом отримання допомоги суду у вирішенні тих питань, які вона сама з об'єктивних причин не може вирішити, як у випадку з наданням власного розрахунку заборгованості за кредитним договором, що потребує певних знань та навиків проведення розрахунків.
На порушення вказаних вимог закону судом не встановлено фактичні обставини, не досліджено докази, надані сторонами, та не надано цим доказам відповідної правової оцінки, не наведено розрахунку заборгованості та мотивів, за яких суд вважав, що банк надав розрахунок заборгованості, який відповідає дійсному, тому рішення апеляційного суду належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Ситнік
Судді: А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська