10 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2014 року щодо ОСОБА_1,
встановила:
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сабірабад Республіки Азербайджан, на території України постійного місця проживання не має, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 04 серпня 2013 року приблизно о 12.00 год. на території «Кінного ринку» на пл. Повстання, 2 у м. Харкова на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків ножем ударив ОСОБА_2 у грудну клітину зліва, спричинивши останньому тілесні ушкодження, від яких той помер.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, пом'якшено засудженому покарання до 11 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за
ч. 1 ст. 115 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.
Безпідставними, на думку колегії суддів, є доводи прокурора про незаконне пом'якшення апеляційним судом ОСОБА_1 покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, місцевий суд визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і засудив до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Апеляційним судом під час розгляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку про можливість зменшення строку призначеного
ОСОБА_1 покарання в межах встановленого санкцією ч. 1 ст.115 КК. Свій висновок обґрунтував тим, що місцевий суд не достатньою мірою врахував особу засудженого ОСОБА_1, який позитивно характеризується, має на утриманні трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, а також те що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
За таких обставин, на думку колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість пом'якшення засудженому
ОСОБА_1 покарання з реальним його відбуттям в межах санкції статті.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, даних про особу засудженого, наслідків, що настали, розмір визначеного апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати таке покарання надмірно м'яким колегія суддів не вбачає.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Таким чином, із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
ухвалила:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5