Ухвала
іменем україни
06 листопада 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі колегії:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
при секретарі ОСОБА_6.,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090190000024, за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2014 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Косів Івано-Франківської області, проживаючого за адресою, АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,
якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7.,
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернулись прокурори, які брали участь у кримінальному проваджені у судах першої та апеляційної інстанцій із касаційними скаргами на вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_1
У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, прокурори порушують питання про скасування вищевказаних судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та даним про особу останнього внаслідок м'якості, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання. На думку прокурорів, призначаючи покарання ОСОБА_1, суд не врахував тяжкість злочину, характер та спосіб його вчинення, зокрема, що об'єктом посягання виступало не тільки майно, а й здоров'я потерпілої, дані про особу засудженого, який раніше вчиняв подібні злочини, судимість за які погашена, та не мотивував висновки в частині призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Також у скарзі прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, міститься посилання на безпідставне неврахування обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Вважають, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог ст. 419 КПК України, оскільки не зазначив мотивованих підстав для залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення.
Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.
Вирішено питання про речові докази та обчислення строків відбування покарання.
Ухвалою суду апеляційної інстанції вищевказаний вирок залишено без змін.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 січня 2014 року близько 19.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на вул. Грушевського у м. Косів Івано-Франківської області, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я особи, а саме заподіявши легкі тілесні ушкодження, відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_2: сумкою з мобільним телефоном, гаманцем, грошима та іншими речами на загальну суму 2140,86 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційні скарги та просив призначити новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Призначене покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Однак, як убачається із матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_1 судом даних вимог кримінального закону у повній мірі не дотримано.
Як видно із вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України послався на тяжкість злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків потерпілій, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.
Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання, прокурор звернувся із апеляційною скаргою на вказане судове рішення, у якій порушував питання про постановлення судом апеляційної інстанції нового вироку.
Проте, апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вимог ст. 419 КПК України не дотримався та висновки про залишення апеляційної скарги без задоволення належним чином не мотивував, формально пославшись на те, що покарання призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Зокрема, апеляційним судом не враховано, що у вироку місцевого суду взагалі не надано оцінки даним про особу ОСОБА_1, ступеню тяжкості конкретного злочину, віднесеного до категорії тяжких, способу та характеру його вчинення, та не наведено мотивів, з яких суд дійшов висновку про те, що саме обране судом із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді арешту є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Водночас, на думку колегії суддів, при призначенні покарання ОСОБА_1 недостатньо враховано тяжкість злочину, вчиненого у стані алкогольного сп'яніння, обставини та характер його вчинення, а також те, що об'єктом суспільно-небезпечного посягання виступало також здоров'я потерпілої ОСОБА_2
Крім цього, судами не надано належної оцінки даним про особу ОСОБА_1, який був засуджений, зокрема, вироками Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2011 року за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 69, 70 КК України та від 17 грудня 2012 року за ч. 2 ст.185, ст. 75 КК України і ці судимості в силу ст. 89 КК України погашені.
При цьому, всупереч вимогам ч. 2 ст. 67 КК України апеляційний суд не дав оцінки тому, що у вироку взагалі не мотивовано рішення про неврахування у якості обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, на наявніості якої сторона обвинувачення послалася в обвинувальному акті.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді у суді апеляційної інстанції суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об'єктивного розгляду кримінального провадження, дати доводам апеляційної скарги прокурора та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.
Якщо при новому розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, то призначення покарання у виді арешту на строк 6 місяців слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,
Касаційні скарги прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні у судах першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5