Ухвала
17 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд», про виселення та вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - відкрите акціонерне товариство «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд», комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Дніпропетровська міська рада, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання ордеру недійсним, визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання видати ордер та укласти договір найму, визнання осіб такими, що не набули права користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації,
ОСОБА_5 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона перебуває у трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд» (далі - ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд»). У зв'язку з незадовільними житловими умовами їй на підставі рішення правління від 17 січня 2006 року, яке оформлено протоколом № 1, надано ордер на житлову площу в кімнаті АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, де вона згодом і зареєструвалась. 13 лютого 2006 року вказаному гуртожитку надано статусу житлового будинку, передано в державну власність та зараховано на баланс у ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд». Оскільки відповідачі самоправно зайняли спірне житло та не бажають добровільно виселитись з нього, просила позов задовольнити.
Заперечуючи проти вказаних вимог, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 в спірну кімнату вселилась в жовтні 2004 року з дозволу її дядька ОСОБА_7, який отримав цю кімнату в зв'язку з трудовими відносинами з ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд», де і був зареєстрований з 23 травня 1989 року. В грудні 2004 року ОСОБА_7 виїхав з указаної кімнати і в неї з дозволу останнього вселилася ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_7 ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд» 17 січня 2006 року видало ОСОБА_5 ордер на кімнату № НОМЕР_1, а 01 лютого 2006 року видало ОСОБА_3 ордер на кімнату АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську. Під час реєстрації свого місця проживання ОСОБА_3 дізналася, що у кімнаті № НОМЕР_2 зареєстрована та проживає ОСОБА_8 Крім того, 19 жовтня 2006 року в кімнаті № НОМЕР_1 також була зареєстрована ОСОБА_6 Оскільки позивачі за зустрічним позовом вселились в спірну кімнату як члени сім'ї ОСОБА_7 і проживають там по теперішній час, просили позов задовольнити.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволено. Виселено із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення осіб, які самоправно зайняли квартиру, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, а також інших осіб, що знаходяться в квартирі на момент виселення. Вселено в спірну квартиру ОСОБА_5 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року рішення апеляційного суду залишено без змін.
У листопаді 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 64 та статей 65, 128 ЖК України.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявники посилаються на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року в справі про визнання права користування житловим приміщенням шляхом реєстрації, яким рішення місцевого та ухвалу апеляційного судів скасовано та ухвалено нове рішення.
У допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Наведені заявниками у вказаній заяві доводи є необґрунтованими, оскільки в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року норми матеріального права, на які посилаються заявники, застосовувались у справі, правовідносини в якій є подібними, однак фактичні обставини відрізняються від тих, що встановлені у даній цивільній справі.
Отже, заява ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд судового рішення не містить ознак, які згідно вимог ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень.
Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд», про виселення та вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - відкрите акціонерне товариство «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд», комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Дніпропетровська міська рада, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання ордеру недійсним, визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання видати ордер та укласти договір найму, визнання осіб такими, що не набули права користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації, за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
О.В. Умнова
І.М. Фаловська