Справа № 537/5900/14-а
24.11.2014 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - судді - Сьоря С.І., при секретарі - Яворській А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов»язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради від 29 квітня 2014 року «Про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам в м. Кременчуці» в частині відмови йому на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1, зобов'язати Кременчуцьку міську раду Полтавської області розглянути його заяву від 11 квітня 2014 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1, стягнути з Кременчуцької міської ради Полтавської області на його користь понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивував там, що за приписами ст. 116 Земельного кодексу України «Громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом...»
На його заяву до Кременчуцької міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1000 га в районі будинку АДРЕСА_1 у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, рішенням сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 29 квітня 2014 року йому відмовлено в задоволенні цієї заяви.
Мотивом для відмови стала нібито невідповідність його намірів забудови затвердженій містобудівній документації, оскільки ця земельна ділянка відноситься до зони багатоповерхової забудови, в межах якої будівництво індивідуальних житлових будинків не передбачено.
Проте, п.13 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Але відповідач не зазначив в чому полягає невідповідність намірів забудови чинному законодавству, а проаналізувавши перелічені в описовій частині оспорюваного рішення законодавчі акти, якими керувався відповідач приймаючи рішення, неможливо з'ясувати в чому ж полягають порушення вимог закону.
Тому він вважає рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою невмотивованим та таким, що прийнято всупереч чинному законодавству.
В рішенні також не зазначено назву містобудівної документації та відсутні посилання на конкретні норми цієї документації, що унеможливлюють надання згоди на складання проекту землеустрою, а в якості обґрунтування відмови таким мотивом названі лише загальні засади встановленого порядку та умов передачі для приватизації земель комунальної власності (Земельний кодекс, Закон «Про землеустрій»).
Відповідач, на його думку, в тексті рішення навмисно не називає вид містобудівної документації, котрою визначено зони забудови території міста, з тим, щоб звузити коло мешканців міста, які будучи обізнаними із змістом цієї документації, могли б захищати порушені міською радою внаслідок прийняття незаконних рішень свої права. А таким видом містобудівної документації є затверджені Кременчуцькою міською радою 28.12.2010 р. Правила забудови міста Кременчука. Саме цим містобудівним документом визначено, що земельна ділянка, яку він мав намір приватизувати, відноситься до зони розміщення багатоквартирної житлової забудови 5-9 поверхів - Ж-4.
В цьому документі існує розділ під назвою «Переважні види використання», в якому міститься перелік об'єктів нерухомого майна, будівництво яких дозволяється здійснювати на території цієї зони.
Також просив суд звернути увагу суду на термін «переважні», який тлумачиться в значенні «здебільшого», «в основному». Тобто, в цій зоні не виключається і допускається можливість будівництва інших об'єктів нерухомості, в тому числі і індивідуальних житлових будинків, оскільки відсутня категорична заборона на їх будівництво в згаданій зоні. Застосування цього терміну передбачає винятки із загальних вимог до забудови території міста і я вважаю, що відведення мені земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських споруд не суперечило б містобудівній документації.
Вважає, що своїми діями, а саме прийнятим 29.04.2014 р. рішенням відповідач, як суб'єкт владних повноважень, безпідставно порушив його права, а тому вони мають бути поновлені шляхом скасування незаконного рішення та зобов'язання відповідача надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в зазначеному ним місці та площі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позові.
Представник відповідача - Кременчуцької міської ради Полтавської області в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Вислухавши пояснення позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Згідно ст..12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст..20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно ст..ст.38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно до ст..40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст..118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, позивач ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцької міської ради Полтавської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1.
Відповідно до п.п. 4.5 п.4 рішення сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VI скликання від 29 квітня 2014 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що відповідно до затвердженої містобудівної документації дана земельна ділянка відноситься до зони багатоквартирної багатоповерхової житлової забудови (5-9 поверхів), в межах якої будівництво індивідуальних (садибних) жилих будинків не передбачено.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону, зокрема питання регулювання земельних відносин, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Згідно ст..5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до ст..16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно ст..ст.17, 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Відповідно до ст..25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28 грудня 2010 року, «Про затвердження «Правил забудови м.Кременчука», яке було чинним до 30.09.2014 року, затверджено «Правила забудови м.Кременчука».
Відповідно до п.5 ст.5 Правил особи, зацікавлені у будівництві об'єкта містобудування, що не мають у власності або користуванні відповідної земельної ділянки для такого будівництва, при здійсненні вибору земельної ділянки та місцерозатшування об'єкта на території міста повинні керуватися положеннями цих Правил. Для цього вони мають ознайомитися з Правилами щодо поділу території на зони та переважні і допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, дозволені у кожній зоні, і також Планом зонування території міста, де відображене розміщення зон. Для будівництва на землях, що належать до державної або комунальної власності, зацікавлені особи вживають заходів щодо набуття права на землю згідно із земельним законодавством.
Відповідно до ст..45 Правил виділено функціональні типи території м.Кременчука, що поділяються на територіально-планувальні елементи (зони) та територія, на якій позивач просив виділити земельну ділянку, віднесено до житлової зони - зони багатоквартирної багатоповерхової житлової забудови де, відповідно до ст..46 Правил, будівництво індивідуальних (садибних) жилих будинків не передбачено.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30 вересня 2014 року «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м.Кременчука», затверджено план зонування території (зонінг) м.Кременчука та вважати рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28 грудня 2010 року «Про затвердження «Правил забудови м.Кременчука» таким, що втратило чинність.
Відповідно до Плану зонування території м.Кременчука на території м.Кременчука, виділені типи територіальних зон, для кожної з яких встановлений відповідний містобудівний регламент.
Згідно викопіювання з плану міста М 1:2000, територія по АДРЕСА_1 віднесена до зони - Ж-4, тобто до зони розміщення багатоквартирної житлової забудови 5 - 9 поверхів і на території вказаної зони, відповідно до Плану зонування території (зонінг) м.Кременчука, не передбачено будівництво індивідуальних (садибних) жилих будинків.
Посилання позивача на положення п.13 ст.123 ЗК України, як на підставу для задоволення позову, суд до уваги не приймає, оскільки вказана норма стосується відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, а також те, що затвердженою у встановленому Законом порядку містобудівною документацією на території м.Кременчука, де позивач просив виділити йому земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не передбачено будівництво індивідуальних (садибних) жилих будинків, тобто наявна невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам вказаних вище нормативно - правових актів, генеральному плану м.Кременчука та затвердженій містобудівній документації м.Кременчука, то суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його клопотання, в зв»язку з чим позов є необґрунтованим та у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст..ст. 6 - 14, 17, 69 - 71, 158 - 163, 171 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов»язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня отримання постанови у повному обсязі, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: