Справа: № 363/2129/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Войнаренко Л.Ф. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
27 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату здоров'я, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат; визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат; визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1996 року по 2013 рік включно, що дорівнює 85 розмірам мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум грошової допомоги; зобов'язання в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається. що суд першої інстанції залишив адміністративний позов без розгляду, враховуючи положення ст. 99 КАС України щодо строку звернення до адміністративного суду та те, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 22 травня 2014 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату здоров'я, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат; визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: 1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності; 9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.
Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Згідно із визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи щомісячний період здійснення виплати пенсії, необхідно вважати, що позивач дізнавався про порушення своїх прав кожного місяця, коли отримував пенсію.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 19 травня 2014 року, тому вірним є висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_4 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1996 року по 2013 рік включно, що дорівнює 85 розмірам мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум грошової допомоги; зобов'язання в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки період, за який позивач просить здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, знаходиться поза межами строку звернення до адміністративного суду.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки норми такого міжнародного документу безпосередньо не врегульовують спірні правовідносини та не встановлюють спеціальні строки звернення до адміністративного суду.
Водночас, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату здоров'я, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат; визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, оскільки вказані позовні вимоги не містять періоду, за який позивач просить нарахувати та виплатити йому відповідні суми компенсації, що не дає підстав вважати строк звернення до адміністративного суду пропущеним та свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи в частині залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату здоров'я, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат; визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, у зв'язку з чим ухвала в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 199, 200, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року в частині залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату здоров'я, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат; визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, - скасувати та постановити нову.
У скасованій частині справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена в частині залишення ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року без змін безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України, в інший частині ухвала не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.