Справа: № 810/5123/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
27 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Рада» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Рада» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання нечинним і скасування розпорядження, -
У серпні 2014 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання нечинним і скасування розпорядження. Свої позовні вимоги мотивував тим, що спірне розпорядження прийнято всупереч нормам діючого законодавства в сфері страхової діяльності, оскільки за ненадання позивачем частини документів, які були витребувані відповідачем, до позивача мав бути застосований штраф у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімімів доходів громадян, а тому у відповідача не було законних підстав для застосування інших санкцій за дане порушення, окрім штрафу. Крім того, зазначав, що відповідач не дотримується існуючої судової практики по спорах із суб'єктами нагляду Нацкомфінпослуг щодо застосування такого заходу впливу як тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензій. Як стверджує позивач, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 у справі №826/1418/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, задоволено позов ТДВ «Страхова компанія «Рада» до Нацкомфінпослуг про визнання нечинним і скасування розпорядження від 26.12.2013 № 4742 про тимчасове зупинення дії ліцензій. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 касаційна скарга на зазначену постанову суду повернута Нацкомфінпослуг. Тобто, є остаточне судове рішення, яким встановлено неправомірність зупинення ліцензії за подання не у повному обсязі запитуваних документів.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у задоволені позову відмовленно.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі доручення на проведення позапланової виїзної перевірки ТДВ «Страхова компанія «Рада» від 23.05.2014 №69/13-14, виданого з метою проведення перевірки питань, викладених у листі Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 09.04.2014 №8/1/4-4387, за період з 01.01.2013 по 30.04.2014, посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було розпочато позапланову виїзну перевірку.
Під час проведення перевірки керівником інспекційної групи складено запит від 28.05.2014 №69/13-14/1 про надання інформації і документів, який скеровано ТДВ «Страхова компанія «Рада».
Вказаний запит вручено позивачу 02.06.2014, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
До Нацкомфінпослуг листами від 06.06.2014 №0606/01 і від 16.06.2014 №0616/01 позивачем було частково надано інформацію і документи на запит.
При цьому, підприємством на запит не надано: - заяви до уповноваженого та акредитованого у Міністерстві фінансів України банку щодо придбання пакету ОВДП; - опису до заяви щодо питань, які характеризують заявлені до придбання ОВДП, зокрема валютні або гривневі, номер та серія державної емісії ОВДП, сума придбання, строки погашення, доходність, інші подробиці, що дозволяють ідентифікувати ОВДП; - документів, що підтверджують факт «бронювання» коштів на рахунках уповноваженого банку; - платіжного доручення та виписки банку щодо підтвердження факту оплати на адресу Міністерства фінансів України; - договору зі зберігачем цінних паперів, виписки зберігача з особистого рахунку Товариства щодо зберігання ОВДП, довідки зберігача щодо строку та суми надходжень та списань ОВДП; - виписки банків, за якими була отримана доходність ОВДП від Міністерства фінансів України; - письмових пояснень щодо процедури придбання ОВДП (по сумах строках та контрагентах), яка відбулася в Товаристві, з яких повинно бути вичерпно зрозуміло у який момент часу, у якого контрагента, та за яку суму фактично сплачених коштів були придбані ОВДП, скільки вони трималися на балансі та кому, коли та за яку вартість були продані, чи були коливання кількості та суми ОВДП на балансі, чи були переоцінки вартості ОВДП.
У суді першої інстанції позивач зазначав, що підприємство не заперечує проти факту неподання документів на запит відповідача у повному обсязі.
Таким чином, спір між сторонами щодо надання неповного пакету запитуваних документів відсутній.
10.07.2014 Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження №2101, яким тимчасово зупинено (обмежено) дію ліцензій ТДВ «Страхова компанія «Рада» на провадження страхової діяльності у формах, згідно з переліком.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону №85/96-ВР (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин), Уповноважений орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).
Відповідно до пп. пп. «д», «з», «и», «ї» п. 2.5 розділу II Правил №2422, Нацкомфінпослуг може проводити позапланові перевірки з таких підстав, зокрема: виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, у тому числі річної фінансової звітності, у документах, наданих об'єктом нагляду для отримання ліцензії або отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи або довідки про взяття на облік юридичної особи - суб'єкта господарювання, яка за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, але має визначене законами та нормативно-правовими актами Нацкомфінпослуг право надавати фінансові послуги, інших документах, наданих об'єктом нагляду до Нацкомфінпослуг відповідно до законодавства про фінансові послуг; відмови об'єктом нагляду надати документи або належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) та інформацію, перелічені у вимозі Нацкомфінпослуг, несвоєчасне їх надання; ненадання об'єктом нагляду необхідної інформації та документів відповідно до законодавства про фінансові послуги на письмову вимогу Нацкомфінпослуг, складену за формою, наведеною в додатку 1 до цих Правил; наявності відомостей про відсутність об'єкта нагляду за місцезнаходженням відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, інших реєстрах (переліках).
Як свідчать матеріали справи, жодних приписів про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, відповідачем не застосовувалось, тому підстав застосовувати п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону №85/96-ВР у відповідача не було.
У відповідності до ст. 39 Закону №2664-III (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин), у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Так, матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване розпорядження винесено виключно з однієї підстави - ненадання на визначену Нацкомфінпослуг дату витребовуваних документів в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; 4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.
Розділом 4 Положення про заходи впливу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N292, з метою визначення заходів впливу, які застосовуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, (далі - Положення) регулюється застосування такого заходу впливу як зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.
Так, пунктом 4.1. Положення передбачено, що зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення - це письмове розпорядження (припис), що направляється особі для усунення виявлених порушень законодавства у визначений у ньому строк.
Пунктом 4.4. Положення визначено, що невиконання вимог розпорядження (припису) є підставою для застосування у визначених законодавством випадках інших заходів впливу.
Разом з тим, розділом 7 Положення передбачено застосування такого заходу впливу як тимчасове зупинення (обмеження) або анулювання (відкликання) ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Так, пунктом 7.3 Положення передбачено, що рішення про зупинення (обмеження) дії ліцензії або її анулювання (відкликання) може бути прийняте виключно після невиконання особою раніше наданого розпорядження (припису).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в даному випадку в порушення норм чинного законодавства України не виносилось розпорядження про усунення порушень, а відразу було винесено розпорядження про зупинення дії ліцензії.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ненадання позивачем витребовуваних документів не є підставою для застосування такого заходу впливу як тимчасове зупинення дії ліцензій на право здійснення страхової діяльності.
Крім того, статтею 40 Закону №2664-III передбачаються види заходів впливу, які можуть застосовуватися відповідачем, зокрема, накладання штрафу в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону (п. 3 ч. 1).
Статтею 41 передбачені штрафні санкції, що застосовуються до учасників ринків фінансових послуг за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, тобто за правопорушення, яке є предметом розгляду даного спору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону №2664-III, у разі ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення Уповноваженого органу про усунення порушення щодо надання фінансових послугдо учасників ринківфінансових послуг застосовуються штрафні санкції у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дана стаття є спеціальною по відношенню до інших норм цього Закону, а санкція даної статті не передбачає будь-якої альтернативи, окрім штрафу у зазначених розмірах, а тому у відповідача не було законних підстав для застосування інших санкцій за порушення, перелічені в оскаржуваному розпорядженні №567.
Однак, відповідачем, застосовано захід впливу у вигляді тимчасового зупинення дії ліцензій на право здійснення страхової діяльності, та жодним чином не обґрунтовано, що саме такий захід впливу є належним та необхідним по відношенню до позивача.
З огляду на зазначене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що відповідальність за вчинене позивачем правопорушення передбачена приписами п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР у вигляді зупинення дії ліцензій страховика до усунення виявлених порушень.
Отже, з огляду на норми ч.1 ст.39 Закону №2664-III, відповідачем за виявлене ним правопорушення, до позивача мали б бути застосовані саме санкції п.3 ч.1 ст.41 Закону №2664-III, а використання Нацкомфінпослуг в якості заходу впливу тимчасове зупинення дії ліцензій позивача на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг є виходом за межі наданих повноважень та порушенням норм чинного законодавства, що має наслідком визнання розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 10 липня 2014 року №2101 про тимчасове зупинення дії ліцензій ТДВ «СК «РАДА» на право здійснення страхової діяльності протиправним та є підставою для його скасування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Рада» - задоволити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Рада» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання нечинним і скасування розпорядження - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 10 липня 2014 року №2101 про тимчасове зупинення дії ліцензій Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «РАДА» на право здійснення страхової діяльності.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РАДА" судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн. 90 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 02 грудня 2014 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.