Справа: № 756/12800/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипник О.Г. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
27 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м.Києва на постанову Оболонського районного суду м.Києва від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2014 року, позивач звернувся до Оболонського районного суду м.Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років та до заяви додав необхідні документи, які підтверджують його стаж роботи, у тому числі в органах прокуратури України, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», протее, відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на день звернення, а саме 21 рік 6 місяців, оскільки на момент звернення позивача стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років становить 19 років 6 місяців 10 днів.
Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 29 вересня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва від 12.09.2014 року за №13256/09 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугою років.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва зарахувати ОСОБА_2 до 21 року 6 місяців стажу по вислузі років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» із періоду навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка з 01.12.1990 року по 24.06.1996 року половину строку навчання, та призначити пенсію за вислугою років з 11.09.2014 року, тобто з моменту звернення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 01 грудня 1990 року на підставі наказу №1735-33 від 05.12.1990 року ОСОБА_2 було зараховано слухачем підготовчого відділення денної форми навчання юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який на той час носив назву Київський ордена Леніна і ордена Жовтневої революції Державний університет ім.. Т.Г.Шевченка. Після закінчення підготовчого відділення наказам №951-33 від 22.07.1990 року позивач був зарахований до складу студентів першого курсу денного відділення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Після закінчення повного курсу навчання за спеціальністю «Правознавство» позивач здобув кваліфікацію «юрист» та на підставі наказу №654-33 від 21.06.1996 року отримав диплом спеціаліста ЯК BE №003212 від 21.06.1996 року, реєстраційний №1. Згідно даного наказу 24.06.19996 року позивач був відрахований зі складу студентів юридичного факультету в зв'язку з повним закінченням навчання.
Позивач, 11 вересня 2014 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років та до заяви додав необхідні документи, які підтверджують його стаж роботи, у тому числі в органах прокуратури України, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а також інші необхідні документи.
Відповідачем від 12.09.2014 року за №13256/09 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в зв'язку з відсутністю у позивача необхідного стажу на день звернення, а саме 21 рік 6 місяців. На думку вказаного управління на момент звернення позивача стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, становить 19 років б місяців 10 днів.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.
До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також і час навчання у вищих навчальних закладах.
Згідно до ст.43 Закону України «Про освіту» та ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», університет являється вищим навчальним закладом.
Статтею 33 Закону України «Про вищу освіту» в структурі вищого навчального закладу передбачено також наявність підготовчих відділень.
Учасниками освітнього процесу у вищих навчальних закладах згідно до положень ст.52 Закону України «Про вищу освіту» серед інших є також здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у вищих навчальних закладах.
При цьому, в п.1 ст.61 цього Закону визначено поняття осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а сааме, здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у вищих навчальних закладах.
В п.3 ст.61 Закону України «Про вищу освіту» зазначено, що до інших осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, належить також слухач - особа, яка навчається на підготовчому відділенні вищого навчального закладу, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти. Таким чином, слухач підготовчого відділення є особою, яка проходить/пройшла навчання у вищому навчальному закладу.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Згідно ст.26 Закону України «Про вищу освіту», основними завданнями вищого навчального закладу серед іншого є : провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями та провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі.
Виходячи з наведеного, Київський національний університет імені Тараса Шевченка - це багатогалузевий вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно- просвітницьку діяльність та забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями, у тому числі на юридичному факультеті за спеціальністю «Правознавство».
Правова позиція Вищого адміністративного суду України щодо застосування норм ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в частині навчання визначена у п.3.2. Рекомендацій №07.2-10/1 від 23.08.2007 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим (науково-педагогічним) працівникам» та у розділі «Про оскарження дій посадових осіб управлінь Пенсійного фонду України та поновлення пенсійних прав особам, пенсії яким призначені на підставі Закону України «Про прокуратуру» «Узагальнення судової практики розгляду справ, пов'язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям державних службовців та науковим (науково- педагогічним) працівникам» від 25.12.2006 року.
Відповідно до вказаної правової позиції: «Період роботи на посаді стажиста помічника прокурора та половина строку навчання у вищому навчальному закладі, після навчання в якому особа отримала вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство», підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, аналіз положень чинного законодавства, зокрема Законів України «Про прокуратуру», «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про пенсійне забезпечення» в сукупності з судовою практикою та рекомендаціями вищих судових інстанцій, свідчить про те, що половина строку навчання на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченко підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Основною підставою для відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії стало те, що позивач не мав необхідного стажу роботи на день звернення, а саме 21 рік 6 місяців. На думку вказаного управління на момент звернення позивача стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, становить 19 років 6 місяців 10 днів.
Отже, відповідач неправомірно відмовив здійснити перерахунок пенсії позивачу та діяв всупереч вимогам закону, чим порушив конституційні права останнього.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м.Києва від 29 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 02 грудня 2014 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.