21 жовтня 2014 рокусправа № П/811/1340/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням, -
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити матеріали справи до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та продовження розгляду по суті.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що особа, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, проходить публічну службу в міліції. А, оскільки, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, то його служба є публічною. Таким чином, спір про стягнення витрат повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) в травні 2014 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ХНУВС витрати, пов'язані з утриманням в сумі 19596, 91 грн.
Суд першої інстанції своє рішення обґрунтував тим, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а ХНУВС не відноситься до суб'єкта владних повноважень і оскільки позовна вимога відповідача випливає з договірних правовідносин між сторонами, однією з яких є фізична особа, то регулюються Цивільним кодексом України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківський національний університет внутрішніх справ є державним вищим навчальним закладом. Спірні правовідносини виникли щодо виконання трьохсторонньої угоди про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.
Наведена обставина дає підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку, що даний навчальний заклад не належить до числа суб'єктів владних повноважень, а тому у нього відсутні, передбачені законом, повноваження звертатися до адміністративного суду з позовом до фізичної особи про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, оскільки такі вимоги є вимогами про відшкодування шкоди.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється. Вказаний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - залишити без задоволення
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим