24 листопада 2014 року Справа № 141777/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Сапіги В.П
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася 05.09.2011 року в суд з адміністративним позовом про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та їх виплату згідно із законодавством.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), а тому відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Звертає увагу на те, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, оскільки особам віднесеним до категорії 4 додаткова пенсія призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач не виплачує їй належні суми, а тому вона просить зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії згідно із ст.ст. 39, 51, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2011 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати, та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 05.03.2011 року до 23.07.2011 року з урахуванням проведених виплат.
Суд виходив з того, що дія положення ст. 39 вище згаданого Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» і визнано, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситись зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України». Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Законом про Держбюджет не може вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог покликання маються на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачується в розмірі 5% до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив, оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територія радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 4-ї категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України за № 836 від 26.07.1996 року розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які являються пенсіонерами не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України , ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік і цей розмір береться до розрахунку на момент виплати доплати.
Дія положення ст. 39 даного Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України».
Станом на 2007 рік ч. 3 ст. 51 Закону передбачала, що особам віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 1 січня 2008 року внесено зміни до ст. 51 Закону в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 4 категорії в розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 -рп/2008 «Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, «інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність». Таким чином, зміни внесені до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» припинили свою чинність з 22 травня 2008 року.
Вказаними рішеннями Конституційного Суду України визначено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, суд першої інстанції з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з метою реалізації конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже з урахуванням наведеного, та враховуючи ч. 2 ст. 99 КАС України, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, зобов'язавши відповідача перерахувати і виплатити у передбаченому ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 4 категорії в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком за період з 05.03.2011 року до 23.07.2011 року з урахуванням проведених виплат.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2011 року по справі № 2а-5324/11, без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Л.П. Іщук
В.П. Сапіга