17 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
Мостової Г.І., Олійник А.С.,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Зіньківської міської ради Полтавської області, секретаря Зіньківської міської ради Полтавської області Загорулька Сергія Васильовича, Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, про скасування розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області до ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди від 23 червня 2010 року до контракту з керівником Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства від 1 квітня 2006 року, -
У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 84 від 31 березня 2011 року; скасувати розпорядження міського голови Зіньківської міської ради № 13-рг від 31 березня 2011 року; поновити ОСОБА_3 в Зіньківському виробничому управлінні житлово-комунального господарства на посаді начальника Зіньківського ВУЖКГ; стягнути солідарно з Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства і Зіньківської міської ради Полтавської області невиплачену заробітну плату під час виконання ним своїх посадових обов'язків з 29 березня 2002 року по 31 березня 2013 року у розмірі 346 104 грн 80 коп., розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих начальнику Зіньківського ВУЖКГ ОСОБА_3 за період з 29 березня 2002 року по 1 квітня 2011 року, що становить 159 271 грн 11 коп.; стягнути з Зіньківської міської ради Полтавської області заробітну плату за час вимушеного прогулу за 497 робочих днів, з 1 квітня 2011 року по 25 березня 2013 року в розмірі 289 119 грн 81 коп.; стягнути з Зіньківської міської ради Полтавської області 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі.
Заперечуючи проти позову, виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 23 червня 2010 року до контракту з керівником Зіньківського ВУЖКГ від 1 квітня 2006 року.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства та Зіньківської міської Ради Полтавської області недовиплачену заробітну плату за 2002-2005 роки в сумі 69 263 грн 02 коп. В іншій частині позову було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зустрічний позов виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 23 червня 2010 року до контракту з керівником Зіньківського ВУЖКГ від 1 квітня 2006 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства та Зіньківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату за 2002-2005 роки у розмірі 69 263 грн. 02 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 22 715 грн 44 коп., всього стягнуто 91 978 грн 46 коп. У задовленні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 1 квітня 2014 року, рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2014 року та додаткове рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року було скасовано у частині стягнення з виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_3 суми невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 91 978 грн 46 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області про скасування розпорядження про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2014 року та додаткове рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року у частині суми стягнення з Зінківського ВУ ЖКГ на користь ОСОБА_3 у рахунок компенсації недовиплаченої заробітної плати, відпускних, компенсаційних виплат змінено.
Стягнуто з Зінківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації недовиплаченої заробітної плати, відпускних, компенсаційних витрат 448 298 грн 66 коп.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2014 року та додаткове рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року скасовано у частині стягнення з ОСОБА_3 судових витрат та постановлено у цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь виконавчого комітету Зінківської міської ради Полтавської області судовий збір у розмірі 107 грн 30 коп. витрати на проведення експертизи в розмірі 5 484 грн 49 коп.
Стягнуто з Зіньківського ВУ ЖКГ на користь виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області витрати на проведення експертизи у розмірі 6 703 грн 28 коп.
В іншій частині рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 січня 2014 року та додаткове рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 16 липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення апеляційного суду Полтавської області від 1 квітня 2014 року залишено без змін.
14 жовтня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся ОСОБА_3 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами положень ст. 21, ч. 3 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 203 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування своїх доводів заявник наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року та від 30 липня 2014 року.
Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 «Про судову практику застосування ст. ст. 353-360 ЦПК України», під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У наданій для прикладу ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при звільненні позивача були порушені норми трудового законодавства, оскільки позивача було звільнено в період тимчасової непрацездатності, відомостей про вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків матеріали справи не містять та відповідачами не надано, недоліки в роботі підприємства мали тривалий характер.
У наданій для прикладу ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом до належного відповідача, а посилання відповідача на відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних працівникові сум при звільненні та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Натомість у справі, у якій порушується питання про допуск до провадження Верховного Суду України, апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що додаткова угода від 23 червня 2010 року укладена у строки, що не передбачені контрактом з позивачем від 1 квітня 2006 року, є недійсною, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення солідарно з відповідачів заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2011 року по 25 березня 2013 року, відшкодування моральної шкоди та допущення рішення до негайного виконання у частині поновлення на роботі. Крім того, суди виходили із того, що виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області, не є належним відповідачем щодо стягнення заробітної плати та інших виплат, оскільки згідно контракту, укладеного між позивачем та Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства кошти за виконання обов'язків, передбачених контрактом, виплачуються за рахунок підприємства.
Таким чином, доводи заявника та зміст наданих для порівняння ухвал, на які посилається заявник в обґрунтування своєї заяви, не дають підстав для висновку про неоднаковість застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, оскільки у справі за позовом ОСОБА_3, та у справах, за результатами розгляду яких постановлені вказані ухвали, наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Зіньківської міської ради Полтавської області, секретаря Зіньківської міської ради Полтавської області Загорулька Сергія Васильовича, Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, про скасування розпорядження про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення невиплаченої заробітної плати, за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області до ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди від 23 червня 2010 року до контракту з керівником Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства від 1 квітня 2006 року за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
Г.І. Мостова
А.С. Олійник