Ухвала
іменем україни
19 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року,
У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року, провадження у справі закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
У касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2008 року ОСОБА_3 отримав від позивача кредит у розмірі 35 774 дол. США зі сплатою 14,5% та терміном повернення до 10 січня 2016 року.
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 06 травня 2011 року НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер.
09 лютого 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2008 року.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 помер, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Змінюючи підстави закриття провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач на час подання позову не мав цивільної правоздатності, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Частиною 4 ст. 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-які стадії цивільного процесу.
Пунктом 6 частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Вирішуючи справу, суди вважали, що правовідносини, які склалися між сторонами по справі, не допускають правонаступництва і що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Пунктом 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Оскільки законом передбачено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора спадкодавця в межах одержаного в спадщину майна, суд для правильного вирішення справи мав встановити спадкову масу, коло спадкоємців, що прийняли спадщину.
Проте, у порушення вимог ст. ст. 212, 214, 315 ЦПК України суди зазначені положення закону до уваги не взяли, не визначилися з правовідносинами, які виникли між сторонами, а відтак дійшли передчасного висновку про закриття провадження у справі.
За таких обставин, ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2014 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, суду першої інстанції необхідно звернути увагу на те, що провадження у справі було відкрито без дотримання вимог п. 8 ст. 207 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
Т.О. Писана