Ухвала
іменем україни
05 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Шоста Львівська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2014 року,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1. Заповіт спадкодавцем складено не було. У ОСОБА_5 було двоє дітей: позивач та її сестра. Позивач постійно опікувалася і фактично проживала разом із матір'ю однією сім'єю та має право на спадкування у першу чергу. У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом їй було роз'яснено, що у серпні 2013 року до Шостої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся її племінник ОСОБА_4, син її сестри ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач ніколи зі спадкодавцем не проживав, участі у допомозі не брав, не опікувався нею, хоча йому було відомо про тяжкий стан ОСОБА_5 Відповідач під час тяжкої хвороби своєї бабці, яка була у безпорадному стані, мав можливість, але свідомо ухилявся від надання спадкодавцю необхідної матеріальної допомоги.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2014 року, позов задоволено. Усунуто ОСОБА_4 від права на спадкування за законом на частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі скаржник просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено в повному обсязі, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_5 мала похилий вік, була тяжко хворою людиною, потребувала стороннього догляду та лікування, не мала можливості самостійно себе обслуговувати, а відповідач, який був обізнаний про стан спадкодавця, мав матеріальну та фізичну можливість надавати допомогу, ухилявся від надання такої допомоги своїй бабці, яка через похилий вік та тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитися неможна.
За правилом ст. 303 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.
Вказаним вимогам судове рішення апеляційного суду повністю не відповідає.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.
У спадкодавця було двоє дітей: ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3
Відповідач є сином ОСОБА_6 та внуком померлої ОСОБА_5
Позивач та відповідач у відведений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Медичними документами встановлено, що у померлої були ознаки хронічного калькульозного холециститу, мікроліти нирок, 28 квітня 2013 року спадкодавець зверталася з приводу перелому лонної та сідничної кісток тазу, а також їй було рекомендовано слухове протезування, мала скарги на хиткість ходи, слабкості, задишки, запаморочення, нудоти, болі в серці, перебувала на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи із вищенаведеного, суди обох інстанцій дійшли висновку, що у спадкодавця були численні недуги, вона перебувала у безпорадному стані, потребувала стороннього догляду, а відповідач маючи можливість надавати відповідну допомогу, ухилявся від цього.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Таким чином, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.
Ураховуючи наведене, вирішуючи такі справи суд повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У порушення зазначених норм як матеріального, так і процесуального права висновки судів про те, що є правові підстави для усунення відповідача від права на спадкування взагалі не підтверджуються належними доказами (ст. 58 ЦПК України). Будь-яких доказів умисного ухилення ОСОБА_4 від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_3 не надала.
При цьому суд апеляційної інстанції не зазначив в судовому рішенні докази, на підставі яких дійшов висновків про безпорадний стан спадкодавця, а саме, що спадкодавець фізично чи матеріально не могла самостійно забезпечити умови свого життя, її потреби у допомозі саме від онука - відповідача.
Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції недоліків суду першої інстанції не усунув, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги відповідача, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, ухвала суду апеляційної інстанції на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2014 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
О.В. Умнова
І.М. Фаловська