20 листопада 2014 року Чернігів Справа № 825/3514/14
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військова частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, -
04.11.2014 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб в сумі 9697,07 грн. та стягнути його.
В обґрунтування позову зазначив, що при виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні на підставі рішення суду відповідачем утримано податок з доходів фізичних осіб, що, на думку позивача, є порушенням Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив суд врахувати, що доходи військовослужбовців, одержані після їх звільнення з військової служби оподатковуються на загальних підставах.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України, в тому числі на посаді старшого офіцера групи (штурманського та аеронавігаційного забезпечення) 8 командного пункту (армійської авіації) Сухопутних військ Збройних Сил України та наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.12.2013 № 803 звільнений з військової служби у запас за пунктом «в» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за віком), з правом носіння військової форми одягу.
При звільненні ОСОБА_1 в розрахунок одноразової допомоги відповідачем не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, яку позивач отримував в період служби з січня 2013 по січень 2014 року
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 у справі № 825/853/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з врахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.7-8, 9-10).
Дані обставини сторонами не заперечуються.
На підставі вказаної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 позивачу нараховано до виплати 58474,50 грн., з неї відраховано 9697,07 грн. податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим позивачем фактично отримано 48777,43 грн., про що зазначено в листі відповідача від 28.10.2014 № 69/1724 (а.с.5).
На думку позивача вказана бездіяльність відповідача суперечать чинному законодавству, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Досліджуючи питання правомірності утримання з грошової допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб, що становить 9697,07 грн. грн., суд звертає увагу на наступне.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі по тексту - Порядок № 44).
Згідно пунктів 2-5 Порядку, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Отже, з наведеної норми вбачається, що обов'язковою умовою для виплати грошової компенсації є наявність у особи статусу військовослужбовця та здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що положення вказаної норми регулюють порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що грошову допомогу отримав на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/853/14 після звільнення з військової служби - 25.09.2014.
Відповідно до підпунктів 161.1.1 пункту 161.1. статті 161 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 163.1.2. пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в України, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати).
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У той же час суд зазначає, що після звільнення у запас або у відставку фізична особа-платник податку не виконує обов'язки несення служби, тому нараховані та виплачені їй суми грошових коштів включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу, як інші доходи, і оподатковуються за ставкою, встановленою пункту 167.1 статті.167 Податкового Кодексу тобто 15 або 17 відсотків в залежності від розміру одержаного доходу.
Посилання позивача на те, що грошова допомога при звільненні повинна була виплачена відповідачем ще до звільнення, тобто під час проходження ним військової служби, тому підстав для утримання податку з доходів фізичних осіб немає, суд до уваги не бере, оскільки нарахування та виплата вказаної допомоги проведено після набрання законної сили постанови Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/853/14, яка в силу статті 124 Конституції України є обов'язковою до виконання саме з 15.05.2014, тобто після звільнення позивача у запас.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата позивачу грошової допомоги здійснена на підставі рішення суду як особі, що звільнена з військової служби, а Порядок № 44 не передбачає такого права як компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення для військовослужбовців, звільнених у запас.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд не вбачає наявності бездіяльності з боку відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку з доходів фізичних осіб-позивача в сумі 9697,07 грн., а також підстав для стягнення вказаної суми, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя підпис І.І. Соломко
З оригіналом згідно
Суддя І.І. Соломко