03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/29801/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Лосєва А.М.І
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011
у справі №2а-12328/09/0470
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
до 1) Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Промтехсталь»
про стягнення суми, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011, відмовлено у задоволенні позову про стягнення з ТОВ «Промтехсталь» на користь ВАТ «Інтерпайп Ніжньодніпровський трубопрокатний завод» грошових коштів вартості товару в розмірі 2562280,74 грн., стягнення з ВАТ «Інтерпайп Ніжньодніпровський трубопрокатний завод» в доход держави грошових коштів вартості товару в розмірі 2562280,74 грн. одержаних за нікчемним правочином.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2008 між ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» і ТОВ фірмою «Промтехсталь» був укладений договір № 511081107, на постачання продукції, найменування, кількість та ціна якої та умови поставки визначались у специфікаціях, що є невід?ємною частиною договору. Згідно даних, зазначених у специфікаціях, умови поставки товару СРТ склад покупця, за «Інкотермс» у редакції 2000 року постачальник передає покупцю разом з товаром супровідні документи: рахунок-фактуру, товарно-транспортний документ (залізничну накладну, товарну накладну), сертифікат якості та податкову накладну. Розрахунок за придбаний товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 днів з дати поставки. Загальна вартість поставленого відповідачу-1 товару складає 2562280,74 грн., у тому числі ПДВ 427046,79 грн. (листопад 2008 р. 569524,57 грн., в тому числі ПДВ 94920,76 грн., грудень 2008 р. 1114213,68 грн., в тому числі ПДВ 185702,28 грн., січень 2009 р 725604,00 грн., в тому числі ПДВ 120934,00 грн., лютий 2009 р. 152938,50 грн., в тому числі ПДВ 25489,75 грн.).
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську здійснила перевірку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року, в результаті чого позивач дійшов висновку, що договір № 511081107 від 01.04.2008 є таким, що укладений відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, і в силу статей 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, про що зазначив в актах від 23.03.2009 № 110/08-02/2-05393116, від 22.04.2009 № 229/08-02/2-05393116, від 19.05.2009 № 391-08-02/2-05393116.
Підтвердженням нікчемності угоди, на думку позивача, є те, що під час перевірки відповідачем-1 не були надані товарно-транспортні накладні, а також, ознаками фіктивності ТОВ фірми «Промтехсталь» є відсутність документів на підтвердження права власності або оренди приміщень для здійснення господарської діяльності та документів на підтвердження здійснення перевезень товару.
Оскільки договір є нікчемним, позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що ВАТ «Інтерпайп НТЗ» на підтвердження реального виконання господарських операцій, обумовлених спірним договором, надано необхідні первинні документи, а саме: договір № 511081107 від 01.04.2008, специфікації № 1-16 до договору, акт прийому-передачі від 10.11.2008 ферросилиція ФС-65 на суму 232480,80 грн., податкова накладна № 172, прибутковий ордер № 19676, накладна на відвантаження № 47561, накладна № 177, акт прийому-передачі від 14.11.2008 ферросилиція ФС-65 на суму 226778,40 грн., податкова накладна № 177, прибутковий ордер № 19687, накладна на відвантаження № 47644, накладна № 181, податкова накладна № 181, прибутковий ордер № 19697, накладна на відвантаження № 47704, накладна № 186, податкова накладна № 186, прибутковий ордер № 19737, накладна на відвантаження № 48026, накладна № 192, податкова накладна № 192, прибутковий ордер № 19745, накладна на відвантаження № 48126, накладна № 193, податкова накладна № 193, прибутковий ордер № 19755, накладна на відвантаження № 48225, накладна № 196, податкова накладна № 196, прибутковий ордер №19761, накладна на відвантаження № 48296, накладна № 204, податкова накладна № 204, прибутковий ордер № 19783, накладна на відвантаження № 48488, накладна № 205, податкова накладна № 205, прибутковий ордер № 19791, накладна на відвантаження № 48539, накладна № 11, податкова накладна № 11, прибутковий ордер № 3005, накладна на відвантаження № 48658, накладна № 14, податкова накладна № 14, прибутковий ордер № 3006, накладна на відвантаження № 48700, накладна № 22, податкова накладна № 22, прибутковий ордер № 3017, накладна на відвантаження № 48855, накладна № 37, податкова накладна № 37, прибутковий ордер № 18103, накладна на відвантаження № 48954, накладна № 42, прибутковий ордер № 18125, накладна на відвантаження № 49015, накладна № 58, податкова накладна № 58, прибутковий ордер № 18170, накладна на відвантаження № 49195, накладна № 61, податкова накладна № 61, прибутковий ордер № 18178, накладна на відвантаження № 49231, картки складського обліку матеріалів та лімітно-забірні картки.
А також листи від 27.04.2009 та 12.05.2009 Державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області, якими підтверджено, що транспортні засоби, які використовувались для доставки відповідачу-1 вантажу, є вантажними, а не легковими, як стверджував позивач.
Крім того, за умовами договору постачання товару відбувалося на умовах СРТ склад покупця, тобто обов'язок по доставці товару покладався на постачальника. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів наявності у ТОВ фірми «Промтехсталь» власних або орендованих складських приміщень, то вони також не можуть бути безперечним доказом умислу на ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Тобто, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.
За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що у ході розгляду даної справи було встановлено, що у позивача відсутні будь-які докази на підтвердження того, що договір поставки від 01.04.2008 між ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» і ТОВ фірмою «Промтехсталь» № 511081107, який є предметом спору, був укладений відповідачами з метою суперечною інтересам держави, а не будь-якою іншою метою.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно визначилися із тим, що наведені позивачем обставини є недостатніми для висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді А.М.Лосєв
Н.Г.Пилипчук