06 листопада 2014 року м. Київ К/800/32824/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, -
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, у якому просив визнати рішення відповідача від 09 лютого 2011 року за №5/101 нечинним та зобов'язати відповідача подати МВС України висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги.
Постановою Свалявського районного суду від 29 серпня 2012 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 01 жовтня 1988 року звільнився із органів внутрішніх справ у відставку. 05 січня 2011 року звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги і листом від 09 лютого 2011 року за №5/101 йому було відмовлено у зв'язку з тим, що право на отримання грошової допомоги мають особи, звільнені зі служби в органах внутрішніх справ після 01 січня 1991 року, про що зазначено у листі.
Як убачається із довідок - постанов №2 та №4 військово - лікарської комісії відповідно від 20 травня та 13 липня 2011 року, на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ у нього виявлені захворювання, які пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ та травма, отримана при виконанні службових обов'язків.
Окрім цього, згідно з довідкою Мукачівської міжрайонної МСЕК Серії 10 ААА №080284 від серпня 2010 року позивачу встановлено першу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Положення частин третьої - дев'ятої цієї статті Закону поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби з організованою злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок) та установлено, що виплати згідно з цією постановою здійснюються з 1 січня 2007 року за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ, а також покладено обов'язок на Міністерство внутрішніх справ завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 1 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Тобто розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності залежить від умов, внаслідок яких виникло захворювання або стався нещасний випадок, а саме: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю або у період проходження служби.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, інвалідність позивача була встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: