13 листопада 2014 року м. Київ К/800/49436/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 17 квітня 2013 року про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати відповідача вжити вичерпних заходів щодо виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 14 червня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову від 17 квітня 2013 року ВП №20947857 про закінчення виконавчого провадження. Зобов'язано відповідача вжити необхідні заходи щодо виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі №2а-197/09/2770.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.05.2009 року у справі №2а-197/09/2770 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державного казначейства України, Військової частини НОМЕР_1 , Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини «Морська», третя особа: Севастопольська міська державна адміністрація, про зобов'язання забезпечити житлом за рахунок коштів Державного бюджету України відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 року постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.05.2009 скасовано. Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано Міністерство оборони України забезпечити його житлом за рахунок коштів Державного бюджету України. Дане рішення апеляційного суду 13.12.2012 року було залишено без змін Вищим адміністративним судом України.
Окружним адміністративним судом міста Севастополя 28.07.2010 року було видано виконавчий лист №2а-197/09/2770, згідно якого зобов'язано Міністерств оборони України забезпечити житлом позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Єжовим М.В. 21.08.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного судового рішення і боржнику запропоновано виконати вимоги рішення в семиденний строк з дня отримання постанови. На це Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України було повідомлено, що вільного житла немає і що ОСОБА_1 буде забезпечений житлом після його надходження для розподілу серед військовослужбовців, членів їх сімей, а також осіб звільнених зі Збройних Сил України.
Боржнику 03.03.2011 року направлено постанову №2094757 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 340 грн. і вимогу про надання інформації.
Державним виконавцем 18.04.2011 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі і вдруге направлена вимога з повідомленням про відповідальність за невиконання судового рішення і законних вимог державного виконавця, на що від боржника отримано лист від 23 травня 2011 року №303/3/270 з відмовою, яка вмотивована відсутністю житла.
Після цього 13.01.2012 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 360 грн.
Супровідним листом від 13 лютого 2012 року №369-11/5/2 до Генеральної прокуратури України направлено подання про притягнення винних службових осіб Міністерства оборони України до кримінальної відповідальності.
15.02.2012 року державним виконавцем винесено постанову ВП №20947857 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12.04.2012 року по справі №2а-694/12/2770 визнано протиправною та скасовано вищевказану постанову державного виконавця від 15.02.2012 року і старшим державним виконавцем Державної виконавчої служби України було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-197/09/2770, виданого 28.07.2010 року Окружним адміністративним судом міста Севастополя.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17.04.2013 року ВП №20947857 закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішень за цим виконавчим листом згідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
Статтею 1 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець згідно п. 1 ст. 19 цього Закону №606-XIV відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.
Завершальними стадіями виконавчого провадження є повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону, а саме у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Міністерство оборони України як орган виконавчої влади не повинно виходити за межі своїх повноважень, тим самим порушуючи права громадян і повинно дотримуватися норм Конституції та законів України, і, відповідно, виконувати рішення судів.
Державна виконавча служба України повинна здійснити всі дії, направлені на повне виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що посилання відповідача на відсутність коштів, необхідних для виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 року по справі №2а-197/09/2770, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки згідно до п. 26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року встановлено, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 14 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і: В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
І.Я. Олендер