"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/10507/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Ветеринарної медицини в Полтавській області про скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року, -
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Ветеринарної медицини в Полтавській області про скасування наказу від 18 червня 2012 року "Про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника УВМ в Шишацькому районі", наказу № 9-к від 09 квітня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказу № 12-к від 20 квітня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", наказу № 14-к від 25 квітня 2012 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", зобов'язання поновити на посаді начальника Управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року, позивачу було відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 24 березня 1994 року прийняв присягу державного службовця, про що зроблено запис в трудовій книжці.
Наказом начальника Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області від 09 квітня 2012 року № 9-К "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", відповідно до якого за невиконання Розпорядження начальника ГУВМ в Полтавській області від 17 травня 2011 року № 25 "Про заходи щодо зміцнення трудової дисципліни і економії бюджетних коштів" начальнику управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі ОСОБА_3 оголошена догана.
Рішенням від 19 квітня 2012 року № 2 Колегії Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області, зокрема, вирішено, на підставі аналізу держветінспекторської роботи управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі, роботу головного держветінспектора Шишацького району визнати - незадовільною, зокрема, через те, що ОСОБА_3 майже припинив направлення повідомлень про інспектування, наказів і посвідчень на проведення заходів держветінспекторського контролю взагалі не видавав, відсутні публікації в районних засобах масової інформації з роз'ясненнями та широким висвітленням необхідності проведення даного заходу тощо.
20 квітня 2012 року виконуючим обов'язки начальника ГУВМ в Полтавській області - В.М. Шупта - виданий наказ № 12-К "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно з яким на підставі засідання колегії ГУВМ в Полтавській області та прийнятого рішення від 19 квітня 2012 року № 2 позивачу оголошена догана та попереджено його, як державного службовця, про неповну службову відповідність.
Крім того, судами встановлено, що 07 березня 2012 року начальником УВМ в Шишацькому районі ОСОБА_3 наказом № 5/01-06 "Про розірвання трудового договору, та звільнення з займаних посад" розірвано трудовий договір з директором Шишацької районної державної лабораторії ветеринарної медицини Панчошка Л.М. та провідним спеціалістом управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі Магда Н.І.
Проте, Наказом від 16 березня 2012 року № 34 начальником ГУВМ в Полтавській області відповідний наказ начальника УВМ в Шишацькому районі № 5/01-06 від 07 березня 2012 року скасований як незаконний.
23 березня 2012 року ГУВМ в Полтавській області із супровідним листом № 01-24/384 на адресу начальника УВМ в Шишацькому районі ОСОБА_3 направлені копії наказів начальника ГУВМ в Полтавській області від 15 березня 2012 року № 33, від 16 березня 2012 року № 34, від 16 березня 2012 року № 35, від 19 березня 2012 року № 36, від 20 березня 2012 року № 37, від 20 березня 2012 року № 38 про скасування наказів і розпоряджень начальника УВМ в Шишацькому районі. Зазначеним листом начальник ГУВМ в Полтавській області просив до 27 березня 2012 року підтвердити одержання копії наказів і ознайомлення з ними працівників, які в них пойменовані.
З огляду на той факт, що позивачем ані 27 березня 2012 року, ані після цієї дати не було повідомлено ГУВМ в Полтавській області про виконання листа № 01-24/384 від 23 березня 2012 року, 25 квітня 2012 року наказом № 14-К начальника ГУВМ в Полтавській області, ОСОБА_3, як начальнику УВМ в Шишацькому районі, за порушення службової і виконавської дисципліни - оголошено догану.
Зазначені обставини стали приводом для винесення наказу від 18 червня 2012 року № 21-К "Про припинення державної служби", відповідно до якого державну службу ОСОБА_3 на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі припинено у зв'язку з порушенням ним присяги державного службовця.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності прийнятого відповідачем наказу, оскільки судами були встановлені факти неналежного виконання службових обов'язків та порушення начальником УВМ в Шишацькому районі вимог Закону України «Про державну службу».
Однак, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і є передчасним.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну службу», основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Згідно статті 17 вищенаведеного Закону під прийняттям Присяги передбачено: вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Отже, виходячи з вищенаведеного, звільнення за порушення Присяги можливо лише в разі невиконання особою обов'язків, передбачених статтею 17 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Із системного аналізу Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» вбачається що, припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому що, при звільненні за порушення Присяги, як крайнього заходу, необхідно дотримуватись процедури звільнення встановленої трудовим законодавством і таке звільнення повинно бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця.
Аналогічна правова позиція застосування норм матеріального права також висловлена Верховним Судом України в Постанові від 21 травня 2013 року по справі №21-403а12.
Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, в частині щодо скасування наказу про звільнення та зобов'язання поновити на раніше займаній посаді зазначили, що звільнення позивача з займаної посади за порушення Присяги державного службовця було цілком правомірним, але не з'ясували чому було застосовано таке стягнення та чи був дотриманий порядок застосування дисциплінарного стягнення передбачений статтею 149 Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що при винесенні наказу про звільнення з посади ОСОБА_3 відповідачем не було жодним чином аргументовано та підтверджено здійснення позивачем вчинку, який можна було б кваліфікувати, як факт порушення ним Присяги.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Без повного і всебічного з'ясування обставин справи, прийняті у цій справі постанови судів попередніх інстанцій не можуть вважатися законними і обґрунтованими.
Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного суду України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді суду першої інстанції слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: