13 листопада 2014 року м. Київ К/800/15593/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови ВП №29409819 від 21 жовтня 2011 року та скасувати вказану постанову.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позов задоволено частково.
Скасовано постанову ВП №29409819 від 21 жовтня 2011 року про відкриття виконавчого провадження. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 21 жовтня 2011 року ВП №29409819 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-218/11, виданого 07 вересня 2011 року Сокальським районним судом Львівської області, та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 28 жовтня 2011 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року №606-ХІV (далі - Закон №606- ХІV).
Статтею 1 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець згідно п. 1 ст. 19 цього Закону №606-XIV відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.
Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
Згідно копії постанови Сокальського районного суду Львівської області від 04.04.2011 року у справі №2а-218/11, яка міститься в матеріалах даної справи, суд постановив зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 16.08.2010 року по 04.03.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також нараховувати та виплачувати ОСОБА_4 надалі щомісячну соціальну допомогу як дитині війни у вигляді надбавки до пенсії у розмірі, визначеному діючим на той час законодавством.
З вищевикладеного вбачається, що резолютивна частина рішення, зазначена у виданому Сокальським районним судом Львівської області виконавчому листі №2а-218/2011 відрізняється від резолютивної частини постанови Сокальського районного суду Львівської області від 04.03.2011 року №2а-218/11 тим, що боржником у виконавчому листі зазначено Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, тоді як у резолютивній частині постанови значиться управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі.
Таким чином, виконавче провадження у даному випадку було відкрито за виконавчим документом, у якому неправильно відображено резолютивну частину рішення, за яким його видано, а тому наявні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.10.2011 року ВП №29409819.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання дій відповідача при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.10.2011 року ВП №29409819 протиправними, оскільки чинним законодавством на державного виконавця не покладається обов'язок по перевірці відповідності резолютивної частини рішення, вказаної у виконавчому документі, резолютивній частині судового рішення, яке набрало законної сили. Повноваження щодо виправлення помилок у виконавчому листі здійснюється судом, який його видав на підставі заяви стягувача та боржника у відповідності до ч.2 ст.259 КАС України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і: В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
І.Я. Олендер