13 листопада 2014 року м. Київ К/800/11733/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
22 червня 2012 року ОСОБА_4 пред'явила позов до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - УПСЗН), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій УПСЗН щодо відмови у призначенні допомоги при народженні третьої дитини неправомірними та зобов'язання виплатити їй зазначену допомогу в повному обсязі.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року позов задоволено.
Зобов'язано УПСЗН видати ОСОБА_4 розпорядження щодо виплати державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату ОСОБА_4 державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року апеляційну скаргу УПСЗН задоволено, постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник оскаржила його.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що 30 серпня 2000 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 у Мінському відділі запису актів громадянського стану м. Києва, що підтверджується відповідним записом у паспорті позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_4 народилася третя дитина ОСОБА_5. Народження дитини зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 15 березня 2011 року, згідно з яким батько дитини ОСОБА_6
20 березня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до УПСЗН із заявою щодо призначення одноразової допомоги при народженні дитини, зазначивши в якості поважності пропуску строку звернення погіршення стану здоров'я після пологів, перебування на обліку у лікаря-психіатра, починаючи з грудня 2010 року.
Згідно з розпорядженням УПСЗН від 20 березня 2012 року позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини відмовлено з посиланням на статтю 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до якої допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено поважність причин пропуску строку звернення до УПСЗН із заявою щодо призначення одноразової допомоги при народженні дитини, про що надано відповідні докази, що містяться в матеріалах справи. У зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова відповідача у призначенні і виплаті допомоги при народженні дитини є неправомірною та необґрунтованою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки чинним законодавством, яке регулює дані правовідносини, визначено обов'язкову умову призначення допомоги при народженні дитини, а саме звернення за її призначенням не пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, та не передбачено можливості поновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини у випадку пропуску такого з поважних причин, тому відповідач за результатами розгляду заяви позивача правомірно відмовив у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога при народженні дитини, допомога при усиновленні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомога на дітей одиноким матерям.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині 2 статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну).
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Оскільки позивач з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась до УПСЗН лише 20 березня 2012 року, тобто після спливу дванадцятимісячного строку, встановленого Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, батьком дитини згідно частини 1 статті 10 цього Закону право на отримання допомоги при народженні дитини не використано, чинним законодавством можливості поновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини у випадку його пропуску з поважних причин не передбачено, тому відповідач, відмовляючи ОСОБА_4 у призначенні допомоги при народженні її дочки ОСОБА_5, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: