13 листопада 2014 року м. Київ К/800/11926/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови, -
07 жовтня 2013 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «СК «Універсальна») пред'явило позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови № 121/17-4/20 ФМ про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов задоволено. Скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 121/17-4/20 ФМ від 04 вересня 2013 року.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у 2013 році проведено позапланову безвиїздну перевірку ПАТ «СК «Універсальна».
За результатами перевірки 20 серпня 2013 року складено акт, з якого слідує, що позивачем порушено вимоги статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», пункту 15 Порядку взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, і подання операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25 серпня 2010 року, пункту 7.2 розділу VII Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 25 від 05 серпня 2003 року.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем відповідно до виписки з банку по рахунку № 26504000000117 за 29 листопада 2012 року здійснено фінансову операцію на суму 217 459, 30 грн. з призначенням платежу «компенсаційні виплати страхового відшкодування по справах Бюро Росії, Угорщини, Польщі, Німеччини, Угорщини, згідно рахунку № 30036/5-41 від 20 листопада 2012 року, без ПДВ».
Зазначену фінансову операцію позивачем не було виявлено як операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не зареєстровано в реєстрі фінансових операцій (форма 2-ФМ) та не повідомлено про її здійснення спеціально уповноважений орган.
На підставі акту перевірки та абзацу третього частини 3 статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» відповідачем 04 вересня 2013 року прийнято постанову № 121/17-4/20 ФМ про застосування до ПАТ «СК «Універсальна» штрафу у сумі 34 000 грн. за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та/або нормативно - правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснена позивачем фінансова операція від 29 листопада 2012 року не підпадає під критерії, визначені для операції, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, оскільки дана фінансова операція не є за своєю природою страховим відшкодуванням, проведена відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Положення про централізований страховий резервний фонд страхових гарантій, затвердженого протоколом Координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України від 06 грудня 2012 року № 31/2012 року, а не на виконання умов договору страхування. Дана операція є компенсаційною виплатою. Контрагентом в даній фінансовій операції є Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), яке не виступає в даному випадку в якості страхувальника, застрахованої особи, або вигодонабувача.
Суд першої інстанції зазначив, що дана фінансова операція є узагальненою компенсацією понесених позивачем витрат МТСБУ на врегулювання претензій кількох іноземних транспортних бюро, а повідомлення про компенсацію понесених МТСБУ витрат не містить серед 10 здійснених відшкодувань 5 іноземним бюро жодної суми відшкодування наслідків заподіяної шкоди, яка б в еквіваленті до іноземної валюти дорівнювала або перевищувала суму 150000 грн. Тобто, кожна окремо здійснена МТСБУ операція по виплаті відшкодування не перевищує суму, яка є критерієм віднесення операції до таких, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що правомірність зазначеної позиції стосовно аналізу даної фінансової операції та не віднесення її до операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу повністю підтверджується відповіддю Державної служби фінансового моніторингу України від 04 жовтня 2013 року на лист позивача щодо роз'яснення чи підлягала операція з перерахування 29 листопада 2012 року позивачем на розрахунковий рахунок МТСБУ 217 459,30 грн. з призначенням платежу «Компенсація виплат страхового відшкодування по справах Бюро Росії, Угорщини, Польщі, Німеччини, Угорщини» обов'язковому фінансовому моніторингу.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 3, 5, підпункту «а» пункту 6 частини 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення; забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення; повідомляти Спеціально уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення.
Згідно пункту 15 Порядку взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 747, суб'єкт забезпечує виявлення фінансових операцій до початку, в процесі, але не пізніше наступного робочого дня після їх проведення, або в день виникнення підозри, або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.
Пунктом 7.2 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 05 серпня 2003 року № 25, передбачено, що установа повинна забезпечити з'ясування можливості віднесення фінансової операції до такої, що підлягає фінансовому моніторингу або яка може бути пов'язана, стосується або призначена для фінансування тероризму, до початку, в процесі, але не пізніше наступного робочого дня після її проведення, або в день виникнення підозри, або під час спроби її проведення, чи після відмови клієнта від її проведення.
За змістом пункту 13 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова операція з проведення страхової виплати або страхового відшкодування у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, а страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Оскільки визначальною ознакою страхової виплати (страхового відшкодування) є наявність укладеного договору страхування, у даній справі ПАТ «СК «Універсальна» було здійснено виплату компенсації понесених МТСБУ витрат відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто така компенсація не є страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розумінні Закону України «Про страхування», тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до вірного висновку, що ця фінансова операція не підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до вірного висновку, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 121/17-4/20 ФМ від 04 вересня 2013 року про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» є протиправною та підлягає скасуванню.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: