04 листопада 2014 року м. Київ К/800/1472/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Логвиненко А.О.
здійснивши попередній розгляд касаційні скарги Прокуратури Тернопільської області та Тернопільської митниці на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бровар» до Тернопільської митниці, Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області про визнання нечинним рішення, визнання нечинним та скасування податкових повідомлень форми «Р» та скасування першої податкової вимоги,
Відкрите акціонерне товариство «Бровар» звернулось із адміністративним позовом, в якому просило рішення Тернопільської митниці про визначення коду товару від 17.06.2009 pоку №КТ-403-0015-09 - УКТ ЗЕД 7309003000 визнати нечинним і скасувати. Крім того, просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» Тернопільської митниці №19 від 14 липня 2009 року ДПІ в Теребовлянському районі Тернопільської області, якими визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних санкцій за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 251 830,93 грн. та № 20 від 14 липня 2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 50 366, 18 грн., а відтак і першу податкову вимогу 6635 від 13 серпня 2009 року №1/137 про витребування цих сум.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року позов задоволено. Рішення митниці про визначення коду товару від 17.06.2009 року №КТ-403-0015-09 визнано нечинним і скасовано. Податкові повідомлення форми «Р» митниці №19, №20 від 14 липня 2009 року та першу податкову вимогу 6635 від 13 серпня 2009 року №1/137 ДПІ в Теребовлянському районі Тернопільської області визнано нечинними та скасовано.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокуратура Тернопільської області та Тернопільська митниця звернулись із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 липня 2008 року між ВАТ «Бровар» та фірмою «Хольврика Данія А/S» Кулхольмевай було укладено договір № 20083286, за яким позивач купив обладнання для пивоваріння.
ВАТ «Бровар» за вищезазначеним договором ввезено на територію України обладнання для пивоваріння за вантажно-митними деклараціями №№: 403000001/2009/1117 від 10.03.2009 p. (ІМ 40); 403000001/2009/1160 від 12.03.2009 р. (ІМ 40); 403000001/2009/1161 від 12.03.2009 р. (ІМ 40); 403000001/2009/1585 від 30. 03.2009 р. (ІМ 40); 403000001/2009/1587 від 30. 03.2009р. (ІМ 40), в яких зазначено дане обладнання за кодом УКТ ЗЕД 8438400000 (ставка мита 1 %), як на товари (обладнання) для пивоваріння.
25 червня 2009 року митницею було проведено камеральну перевірку ВАТ «Бровар», про що складено акт № 0001/9/403000000/0000382912, яким встановлено, що під час здійснення декларування ввезених товарів була допущена методологічна помилка в частині правильності визначення коду товару, згідно УКТ ЗЕД, що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додану вартість, які сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України.
17 червня 2009 року митницею було прийнято рішення № КТ - 403 - 0015 -09 про визначення коду товару, яким встановлено, що ввезений позивачем товар класифікується за кодом 7309003000, згідно УКТЗЕД, як циліндричні конічні танки (резервуари, цистерни, баки та аналогічні ємкості з чорних металів для будь-яких речовин), (ставка мита 7 %).
На підставі акту перевірки та вищевказаного рішення, митницею було винесено податкове повідомлення форми «Р» № 19 від 14 липня 2009 pоку, яким за порушення вимог Закону України «Про митний тариф України» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних санкцій за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 251 830,93 грн. та № 20 від 14 липня 2009 р, яким визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 50 366, 18 грн.
Відповідно п. 35 ст. 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Згідно п. 19 ст. 1 Митного кодексу України «митні процедури» це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
Враховуючи зазначене, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.
Згідно ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Вищенаведене свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України .
Згідно з визначеною Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 9 квітня 2008 року № 339 на виконання вимог статті 265 МК, процедурою контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митними органами, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли в результаті здійснення такого контролю виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою ДМСУ формою. У разі заниження податкового зобов'язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому Законом № 2181-ІІІ порядку.
Враховуючи вищезазначене, за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.
За змістом п. 10.3 ст. 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митному органу.
Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.
Згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Статтею 313 МК України передбачено, що класифікація товарів , тобто віднесення товарів класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей.
Оскільки у даній справі виявлення методологічної помилки, на що послався митний орган, не було обумовлене протиправними діями позивача, митниця не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявлення помилки у класифікації товару.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України, зокрема у постановах від 05.03.2013 року (справа №21-36а13), від 10.12.2013 року (справа №21-407а13).
Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, тоді як суд касаційної інстанції відповідно до статті 220 КАС України позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги Прокуратури Тернопільської області та Тернопільської митниці залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець