04 листопада 2014 року м. Київ К/800/1385/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", треті особи - Лука-Мелешківська сільська рада (надалі - сільська рада), ОСОБА_5, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо скасування державної реєстрації на нерухоме майно,
встановила:
Позивач звернувся з позовом до комунального підприємства "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову вказав на те, що на підставі біржових контрактів у січні 2009 року ним було придбано замощення літ. 1 площею 7047 к.вм. та огорожа із залізобетонних плит площею 842, 2 кв.м. в АДРЕСА_1. Весною 2012 року позивач дізнався, що частина придбаного ним майна була зареєстрована у лютому 2009 року за ОСОБА_5 (надалі - третя особа), що унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження таким майном.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Від сільської ради надійшла заява, відповідно до якої остання вважає касаційну скаргу обґрунтованою, а судові рішення такими, що підлягають скасуванню.
На дану касаційну скаргу надійшло заперечення КП "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", у якому останнє рішення судів першої та апеляційної інстанцій вважає такими, що ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі біржових контрактів № 018/09 від 26.01.2009 року та № 021/09 від 26.01.2009 року, ОСОБА_4 придбала замощення літ. №1 площею 7047 кв.м. та огорожу території із залізобетонних плит площею 842, 2 кв. м. по АДРЕСА_1.
17.04.2008 року відповідно до біржового контракту № 017, ОСОБА_5 придбав у малого виробничого підприємства "ЛЄЗА" у власність незавершене будівництво - бетонно-розчинний вузол за літ. М-1, готовністю 15 %, а також частини "ІІ" вищевказаної огорожі та частини "І" вищевказаного замощення. Зазначені об'єкти знаходяться по АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання укладеного біржового контракту дійсним та визнання за ним права власності на вказані об'єкти. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02.12.2008 року позов задоволено.
13.02.2009 року КП "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.12.2008 року, провело реєстрацію права власності за ОСОБА_5 об'єкта нерухомого майна, а саме незавершеного будівництва - бетонно-розчинного вузла зі спорудами. В реєстраційному посвідченні, виданому ВООБТІ, вказано, що в цілому об'єкт складається з незавершеного будівництва бетонно-розчинного вузла літ. "М-1" готовністю 15%, частини огорожі "ІІ", частини замощення "І".
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд, погодившись з ним, виходили з того, що рішенням суду, що набрало законної сили, було встановлено, що об'єкт, який придбав ОСОБА_5, є нерухомим майном та визнано за ним право власності на нього. Зареєстроване право відповідає визнаному відповідно до рішення суду.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації за третьою особою, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є у тому числі: рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили. Крім того, пункт 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначає, що рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Визначені позивачем підстави позову та його доводи про набуття у 2009 році у власність частини майна, що було придбане, зареєстроване та знаходиться, як він вважає, у неправомірному володінні третьої особи, не є підставою задоволення даного позову про скасування державної реєстрації, оскільки відносини власності є цивільно-правовими та захист прав власності здійснюється у спосіб та в порядку цивільного судочинства.
Таким чином касаційна скарга не дає підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні адміністративного спору та не може бути підставою для їх скасування та задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року - без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець