04 листопада 2014 року м. Київ К/800/4007/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної казначейської служби у м. Маріуполі, третя особа - управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської області про визнання дій протиправними,
ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання дій Управління Державної казначейської служби у м. Маріуполі протиправними. Позов мотивовано тим, що постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 25 травня 2009 року стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Маріупольської міської ради на його користь 6085 грн. Постанова суду набрала законної сили 14 жовтня 2009 року, тому підлягала виконанню. 05 березня 2013 року він надав управлінню Державної казначейської служби України в м. Маріуполі Донецької області виконавчий лист про стягнення з Управління праці на його користь 6085 грн., а 19 серпня 2013 року він звернувся до відповідача з проханням виконати рішення суду. Листом від 22 серпня 2013 року № 05-58/4390 відповідач надав йому відповідь, з якої неможливо визначити, чи буде виконано рішення суду від 25 травня 2009 року, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги. Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та позов задовольнити. Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20 січня 2010 року відділом державної виконавчої служби на підставі виконавчого листа № 2а-39/09 відкрито виконавче провадження ВП № 16816282 про стягнення з Управління праці на користь позивача 6085 грн. 31 січня 2013 року державною виконавчою службою на підставі Закону України № 4901-VI прийнято постанову про повернення виконавчого листа. 05 березня 2013 року ОСОБА_4 звернувся з виконавчим листом № 2-38/09 до казначейської служби про стягнення на його користь 6085 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У відповідності до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким органом, згідно Указу Президента України від 29.11.2011 року № 1078/11 є Державна казначейська служба України (Казначейство України). Механізм виконання прийнятих судами рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок). Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Підпунктом 2 п. 4 Порядку визначено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку. Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судового рішення» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Казначейської служби виконавчих документів. Однак, п. 33 Порядку визначено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з п.п. 1 п. 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.
Листом № 05-58/4390 від 22 серпня 2013 року відповідач повідомив, що на виконання п. 33 Порядку, 08 травня 2013 року направлено до Державної казначейської служби документи щодо виконання судового рішення по справі № 2а-38/09. За вказаними обставинами колегія суддів вважає, що відповідач, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством та обґрунтовано надав відповідь на звернення позивача від 19 серпня 2013 року року. Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно. Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає. Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залишити - без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянуто Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець