"13" листопада 2014 р. м. Київ К/800/41456/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
за участю секретаря судового засідання: Головко О.В.
за участю
представника позивача - ОСОБА_2;
представника відповідача - Згоранець О.С.;
представника третьої особи -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та приватного підприємства «Регіональна компанія «Тавріясервіс» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі
за позовом ОСОБА_5,
до Новофедорівської сільської ради (надалі також - сільська рада)
за участю третіх особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, приватного підприємства «Регіональна компанія «Тавріясервіс» (надалі також - приватне підприємство), відділу Держземагенства у Голопристанському районі Херсонської області
про визнання протиправними рішення,
Позивач звернувся з позовом про скасування рішення сільської ради від 08.02.2013 року № 386 «Про надання згоди на викуп земельної ділянки приватному підприємству «Регіональна компанія «Тавріясервіс».
Позов обґрунтував тим, що це рішення прийнято сільською радою з порушенням вимог земельного законодавства та прав позивача, оскільки стосується у тому числі частини земельної ділянки, яка є проїздом загального користування (дорогою), що забезпечує доступ до земельної ділянки позивача.
Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що документація з землеустрою, дозвіл на виготовлення якої надано цим рішенням сільської ради, не розроблена, в установленому законом порядку не погоджена та не затверджена. Оскаржуване рішення не є підставою виникнення права на земельну ділянку, а тому не свідчить про набуття приватним підприємством прав шляхом загального користування (проїздом) та не порушує прав позивача.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Новофедорівської сільської ради від 08.02.2013 року № 386 про надання згоди на викуп земельної ділянки приватному підприємству «Регіональна компанія «Тавріясервіс». Суд апеляційної інстанції вказав на те, що оскаржуване рішення прийняте у тому числі щодо проїзду загального користування, а тому дійшов висновку про його невідповідність вимогам земельного законодавства та порушення прав позивача.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, сільська рада та приватне підприємство звернулись з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Вважають висновки суду апеляційної інстанції помилковими, такими, що не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах.
Судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційних скарг.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням сільської ради №386 від 08.02.2013 року приватному підприємству «Регіональна компанія «Тавріясервіс» було надано згоду на викуп земельної ділянки площею 2,933 га під розміщення міжнародного дитячого оздоровчого центру «Дельфін», що розташована в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області по вул.. Морська, 1-ж, а також на виготовлення документації з землеустрою по передачі у власність цієї земельної ділянки. Зазначене рішення прийнято у зв'язку з тим, що на вказаній земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомості міжнародний дитячий оздоровчий центр «Дельфін», який зареєстрований в установленому законом порядку за приватним підприємством.
Земельна ділянка щодо якої прийнято зазначене рішення сільської ради, що оскаржується у цій справі, є частиною земельної ділянки, що перебувала в оренді приватного підприємства відповідно до договору оренди від 07.11.2012 року, укладеного з сільською радою. Загальна площа орендованої земельної ділянки складала 3,3019 га. При цьому щодо іншої частини земельної ділянки, що перебувала в оренді приватного підприємства, сільською радою було прийнято рішення №390 від 08.02.2013 року, відповідно до якого приватному підприємству надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок №1 площею 0,2328 га (набережна), №2 площею 0,036 га (стоянка), а щодо земельної ділянки площею 0,10 га під розміщення дороги біля приватних земельних ділянок по вул. Авілова прийнято рішення про її передачу до земель сільської ради.
Відповідно до частини другої статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Відповідно до частини шостої та сьомої статті 128 ЗК України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення сільської ради не встановлює будь-яких прав приватного підприємства щодо земельної ділянки, крім тих, про які йдеться у частині третій статті 128 Земельного кодексу України, тобто є підставою для розроблення документації з землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Водночас відповідність такої документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, у тому числі у зв'язку з можливим перебування на земельній ділянці шляхів загального користування, на що послався позивач, може бути встановлена після її виготовлення при розгляді та прийнятті рішення про продаж земельної ділянки.
Таким чином висновки суду апеляційної інстанції про незаконність оскаржуваного рішення сільської ради є помилковими, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції ним було скасовано помилково.
Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційні скарги Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та приватного підприємства «Регіональна компанія «Тавріясервіс» задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року скасувати, а постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 березня 2014 року залишити в силі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець