Справа № 521/6009/14-ц
Номер провадження 2/521/7062/14
17 листопада 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Лічмана Л.Г.
при секретарі - Тимофієнко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтермосфін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції, -
24.04.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, яку було уточнено та просила визнати недійсними: договір від 25.01.2014 р. № 003058, укладений між нею та ТОВ «Інтермосфін» та стягнути на її користь 3414, 44 грн.; договір від 25.01.2014 р., укладений між нею та ПП «Інтерфосфін» та стягнути на її користь 12850 грн.; визнати недійсним договір від 25.01.2014 р. № 001363, укладений між нею та ТДВ «Страхова компанія «Традо» та стягнути на її користь 10 500 грн. та покласти на відповідачів судові витрати.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.08.2014 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтермосфін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції, задоволено повністю, визнано недійсним договір від 25 січня 2014 року № 003058, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Інтермосфін», приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Приватного підприємства «Інтермосфін» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 12 850 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, визнано недійсним договір від 25 січня 2014 року № 003058, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін», приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 3 414 (три тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 44 копійки, визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків від 25 січня 2014 року № 001363, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо», приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, стягнуто з Приватного підприємства «Інтермосфін» в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.10.2014 р. на підставі заяви ТДВ «Страхова компанія «Традо» зазначене заочне рішення було скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку,
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала зазначені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представники відповідачів - ПП «Інтермосфін», ТОВ «Інтермосфін», ТДВ «Страхова компанія «Традо» в судове засідання не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини невки суду не повідомили.
В заяві про перегляд заочного рішення ТДВ «Страхова компанія «Традо» вказала, що сторони договору страхування на добровільних засадах визначили усі його умови, з якими погодилась ОСОБА_1, підписуючи зазначений договір, який був спрямований на реальне настання правових наслідків. Обсяг дієздатності відповідача позивачем під сумнів не ставився, дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача в укладеному договорі відсутній. Крім того, ОСОБА_1 була вільна у своєму виборі страховика, вона була ініціатором укладення договору, що відповідало її внутрішній волі, була ознайомлена з усіма умовами та могла обирати або не погоджуватись на певні умови, але цього не зробила. Доказом волевиявлення позивача є 2 заяви від 08.01.2014 р. та від 25.01.2014 р. на ім'я генерального директора ТДВ «Страхова компанія «Традо» з проханням укласти з нею договір добровільного страхування від нещасних випадків. Зазначено, що діяльність ТДВ «Страхова компанія «Традо» не має відношення до пірамідальних схем отримання кредитних коштів та не пов'язана з діяльністю інших відповідачів, оскільки відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. (а.с. 108-109)
Суд, у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача, ухвалює повторне заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
На підставі пояснень позивача, наданих нею та ТДВ «Страхова компанія «Традо» доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні до них правовідносини, які надають можливість суду ухвалити рішення про часткове задоволення позову.
25.01.2014 р. між ОСОБА_1 (далі іменується «Замовник») та ПП «Інтермосфін» (далі іменується «Виконавець») в особі продавця-консультанта ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності № 27 від 04.11.2013 р. було укладено Договір № 003058 від 25.01.2014 р.
Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору предметом є виконання зобов'язання Виконавцем за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги з пошуку інформації, вартість яких відповідно до п. 2.1. та 2.2. складає 12 500 грн. 00 коп. та сплачується Замовником через банківські установи на поточний рахунок Виконавця протягом одного банківського дня з моменту складання даного Договору. (а.с. 7)
Крім того, 25.01.2014 р. між ОСОБА_1 (надалі - Учасник) та ТОВ «Інтермосфін» (надалі - Сторона) в особі ОСОБА_2, укладено Договір, відповідно до якого Товариство за згодою Учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми «Легкий старт», у тому числі: забезпечити обслуговування Учасника за умовами Договору, повідомити Учаснику Програми про реєстрацію Договору, організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснювати надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору та Додатків до нього Учасник зобов'язується своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає у себе платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід за Програмою «Легкий старт». З Додатку № 1 до вказаного Договору вбачається, що сума такої позики становить 350 000, 00 грн., платіж за юридичний супровід складає 1470, 00 грн, а платіж до Фонду Учасників складає 1944, 44 грн. (а.с. 8, 11-12, 54-56)
25.01.2014 р. ОСОБА_1 підписала за пропозицією ОСОБА_2 передані останньою, заяви на страхування від 08.01.2014 р. та 25.01.2014 р. на адресу генерального директора ТДВ «Страхова компанія «Традо», у яких вона просила укласти договір добровільного страхування нещасного випадку зі страховою сумою 350 000 грн., текст Договору добровільного страхування від нещасних випадків № 001363, на якому мався підпис Генерального директора ТДВ «Страхова компанія «Традо» Каменського В.П. та печатка цієї компанії. В договорі зазначено, що він укладений на підставі Правил добровільного страхування від нещасних випадків та ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України № АЕ 199000 від 22.08.2013 р., по страховому ризику, що включає смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії Договору страхування з зазначенням страхової суми 350 000 грн. та страхового платежу 10 500 грн. (а.с. 9-10, 113-114)
На підставі роз'яснень ОСОБА_2 і з метою отримання кредиту позивачем на користь ПП «Інтермосфін» сплачено суму в розмірі 12850, 00 грн. (квитанція № 4173.443.1 від 25.01.2014 р.), на користь ТОВ «Інтермосфін» - 1944, 44 грн. (квитанція № 4766.34.4 від 03.02.2014 р.) та 1470 грн. (квитанція № 5947.5.1 від 03.02.2014 р.), на користь ТДВ «Страхова компанія «Традо» - 10 500 грн. (квитанція № k111/Р/2 від 25.01.2014 р.). (а.с. 13-14, 57)
З пояснень ОСОБА_1 видно, що вона потребувала грошових коштів у сумі 350 000 грн. для купівлі квартири. За оголошенням у газеті про надання безвідсоткової позики вона звернулась в приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 33, де ОСОБА_2 пояснила, що безвідсоткова позика буде їй надана через два дні шляхом перерахування на картку і для цього їй обовязково необхідно сплатити по різним квитанціям 12850, 00 грн., 1944, 44 грн., 1470 грн. і 10 500 грн. за договором страхування, а усього 26 764, 44 грн. Вона сплатила ці платежі через відділення банків. У подальшому безвідсоткову позику вона не отримала, телефон в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 33 перестав відповідати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачена одна із підстав недійсності правочину, а саме, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Договори від 25.01.2014 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтермосфін», та ПП «Інтермосфін», та ТДВ «Страхова компанія «Традо» за своєю правовою природою являються цивільно-правовими. Перший, змішаний договір, направлений на формування Фонду учасників, тобто суми платежів, сплачених учасниками, що використовується виключно для надання безпроцентної позики учасникам і виплату ОСОБА_1 загальних платежів, укладання договору особистого страхування. Також цей договір передбачає виплату ОСОБА_1 безпроцентної позики в сумі 350 000 грн. Другий договір з ПП «Інтермосфін» направлений на надання інформаційних, консультаційних послуг з пошуку інформації ОСОБА_1 з виплатою нею 12 500 грн. Третій договір добровільного страхування від нещасних випадків по страховому ризику, що включає смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії Договору страхування з зазначенням страхової суми 350 000 грн. та страхового платежу ОСОБА_1 у сумі 10 500 грн.
Відповідно до вимог ст. ст. 901- 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) за завданням другої сторони (замовника) зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін.
Зі змісту ст. 1 п.п. 3, 7, 17, 20, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року (справа N 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг), з роз'яснень Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.2) випливає, що відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтермосфін», ПП «Інтермосфін» і ТДВ «Страхова компанія «Традо» регулюються, в тому числі, нормами цього закону.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
У постановах Верховного Суду України (справи 6-22 цс 13, 6-40 цс 13), прийнятих у вказаному порядку зазначається наступне.
Указаний Закон України «Про захист прав споживачів» установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».
Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак у сукупності. Пірамідальній схемі властива сплата коштів за можливість одержання окремим учасником грошової компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.
Відповідно до умов договору, а саме ст.1.5., додатку № 1, ст.ст. 3 і 4 додатку № 2 ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання безвідсоткової позики, ТОВ «Інтермосфін» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання безвідсоткового кредиту одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Програми «Легкий старт», а тому спірні договори - це угода, яка порушує права ОСОБА_1, а діяльність ТОВ «Інтермосфін» з реалізації Програми «Легкий старт» є такою, що вводить споживача в оману. Тому договір вчинений ТОВ «Інтермосфін» з ОСОБА_1 являється нікчемним і до нього суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, вказано, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Договір з ПП «Інтермосфін» має однаковий номер з договором з ТОВ «Інтермосфін», які були підписані в один і той же день, однією фізичною особою ОСОБА_2 від імені однойменних підприємств ПП «Інтермосфін» та ТОВ «Інтермосфін» із зазначенням однієї і тієї ж юридичної адреси ПП «Інтермосфін» та ТОВ «Інтермосфін» (м.Харків,пров.Театральний11/13). В цьому договорі не було конкретизовано, які саме інформаційні, консультативні послуги ПП «Інтермосфін» надає ОСОБА_1 і пошук якої інформації здійснюється підприємством для неї. Такий договір порушує споживчі права позивача, оскільки його укладення спрямовано не на задоволення потреб ОСОБА_1 в отриманні інформації та консультацій, а з метою сприяння розвитку пірамідальних схем відповідача та введення в оману позивача. Враховуючи викладене, зазначений договір є недійсним - нікчемним в силу приписів ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі зазначеного, судом встановлюється нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Інтермосфін» та ПП «Інтермосфін» з ОСОБА_1
Відповідно до ст. 2.1.5. договору між ТОВ «Інтермосфін» та ОСОБА_1 від 25.01.2014 року ОСОБА_1 зобов'язана укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та/або майнового страхування об'єкта застави (іпотеки) із страховою компанією на умовах визначених у додатку № 2 до даного договору. Ст. 5.2. п. «є» додатку № 2 до цього договору також передбачений обов'язок ОСОБА_1 укласти договір особистого страхування життя, здоров'я, працездатності. При цьому ст. 5.4. додатку № 2 передбачає, що у разі невиконання вимоги щодо такого договору страхування учасник позбавляється права на отримання безвідсоткової позики.
Для суду очевидно, що ці договори пов'язані між собою.
Договір добровільного страхування від нещасних випадків № 001363 було укладено ОСОБА_1 з ТДВ «Страхова компанія «Традо» у забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 003058. На порушення вимог ч.ч. 1 і 3 ст. 203 ЦК України цей правочин суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення ОСОБА_1, як учасника правочину не було вільним і не відповідало її внутрішній волі під час укладання договору з ТДВ «Страхова компанія «Традо».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
На порушення цієї норми договір добровільного страхування між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Традо» не був добровільним з боку позивача, яка не бажала і не потребувала виникнення цих правовідносин. Лише вимоги, що містилися в договорі з ТОВ «Інтермосфін», та усні пояснення ОСОБА_2, щодо обов'язковості укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків, надання ОСОБА_2 текстів заяв до ТДВ «Страхова компанія «Традо» про укладання договору, самого тексту договору з підписом генерального директора та печаткою ТДВ «Страхова компанія «Традо», необхідність отримання безвідсоткової позики у сумі 350 000 грн. спонукали ОСОБА_1 25.01.2014 року підписати цей договір та сплатити в цей же день страховий платіж у суммі 10 500 грн. ( а.с. )
Крім того, ТДВ «Страхова компанія «Традо» не має відокремлених підрозділів юридичної особи у м. Одесі та позивач ОСОБА_1 не спілкувалася з уповноваженими особами вказаної юридичної особи щодо умов договору добровільного страхування, а вказаний договір від 25.01.2014 року № 001363 було укладено з тією ж особою, яка діяла від імені ПП «Інтермосфін» та ТОВ «Інтермосфін». ОСОБА_1 навіть не зрозуміла, що укладала договори з ПП «Інтермосфін» та з ТДВ «Страхова компанія «Традо» і тому звернулась з первісним позововом до ТОВ «Інтермосфін», вважаючи що саме з цією юридичною особою вона уклала договори та їй перерахували усі кошти.
Таким чином, під час укладення цих договорів були порушені загальні засади цивільного законодавства щодо свободи договору, вимог розумності та справедливості у відношеннях зі споживачем (ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України), зазначені вимоги ч.ч. 1 і 3 ст. 203 ЦК України і ст. 6 Закону України «Про страхування». Добровільне страхування було обов'язковою передумовою при реалізації ОСОБА_1 та ТОВ «Інтермосфін» правовідносин, що виникли на думку позивача внаслідок укладання вказаного договору. Тому договір добровільного страхування між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Традо» від 25.01.2014 року судом визнається недійсним.
Відповідно до офіційної інформації, яка міститься на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТДВ «СК «Традо» не вправі укладати договори страхування (життя), тобто на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.
Приймаючи рішення по справі суд також враховує правові положення, що містяться у вказаному рішенні Конституційного Суду України про те, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 ЦК). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.
Бере до уваги суд також положення актів міжнародного права. Так, у пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року N 39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів.
Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На підставі зазначеного, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання укладених між нею та ПП Інтермосфін», ТОВ «Інтермосфін» договорів недійсними, встановлюючи нікчемність цих договорів. Суд визнає недійсним вказаний договір між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Традо». Також суд визначає наслідки недійсних правочинів шляхом приведення сторін у первісний стан та стягує з відповідачів на користь позивача сплачені за вказаними договорами кошти.
Керуючись вимогами ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтермосфін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції, - задовольнити частково.
Встановити нікчемність договору від 25 січня 2014 року № 003058, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Інтермосфін».
Привести сторони у первісний стан і стягнути з Приватного підприємства «Інтермосфін» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 12 850 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Встановити нікчемність договору від 25 січня 2014 року № 003058, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін».
Привести сторони у первісний стан і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 3 414 (три тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 44 копійки.
Визнати недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків від 25 січня 2014 року № 001363, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо».
Привести сторони у первісний стан і стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного підприємства «Інтермосфін» в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Повторне заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.