Справа: № 826/9100/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
20 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
при секретаріАрхіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000674102 від 17 червня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23 травня 2014 року відповідачем проведено перевірку ПІІ «Лукойл - Україна», за результатами якої 28 травня 2014 року складено акт № 576/28-10-41-20/30603572 про результати невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до державного бюджету з податку на додану вартість по декларації № 9015063114 від 20 березня 2014 року терміном сплати 28 березня 2014 року.
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з ПДВ по декларації № 9015063114 від 20 березня 2014 року терміном сплати 28 березня 2014 року, а саме: по декларації № 9015063114 від 20 березня 2014 року позивачем 28 березня 2014 року сплачено податкове зобов'язання в розмірі 16 434 546,54 грн. із затримкою на 3 дні, оскільки до КОР внесено судову ухвалу № 826/4060/14 від 31 березня 2014 року.
На підставі встановлених порушень 17 червня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000674102, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 1 643 454,65 грн. за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 16 434 546,54 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» зареєстровано в якості юридичної особи 16 листопада 1999 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 912710.
20 березня 2014 року позивачем подано до податкової інспекції податкову декларацію за лютий 2014 року за реєстраційним № 9015063114.
Згідно з рядком 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, на зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів значиться сума в розмірі 20 160 324,00 грн.
Згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року, розмір податку на додану вартість, який підлягає сплаті до державного бюджету, складає 27 521 483,00 грн.
Отже, сума податку на додану вартість, яка підлягала перерахуванню за лютий 2014 року, складає 7 361 159,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 270578 від 28 березня 2014 року, позивачем сплачено ПДВ за лютий 2014 року в розмірі 7 400 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 1 643 454,65 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ на 3 (три) дні.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року у справі № 826/4060/14, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ПІІ «Лукойл - Україна» про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000234102 та № 0000244102 від 12 березня 2014 року, прийнятих на підставі акту перевірки № 216/28-1041-20/30603572 від 27 лютого 2014 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у справі № 826/4060/14 у задоволенні адміністративного позову ПІІ «Лукойл - Україна» про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000234102 та № 0000244102 від 12 березня 2014 року - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі № 826/4060/14 апеляційну скаргу ПІІ «Лукойл - Україна» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нову. Адміністративний позов ПІІ «Лукойл - Україна» про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000234102 та № 0000244102 від 12 березня 2014 року - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 0000234102 та № 0000244102 від 12 березня 2014 року.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, за змістом пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За змістом п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2014 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000234102 та № 0000234102 від 12 березня 2014 року, прийнятих на підставі акту перевірки № 216/28-1041-20/30603572 від 27 лютого 2014 року, про що повідомлено відповідача листом № 1390 від 28 березня 2014 року.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення податкові зобов'язання позивача вважалися неузгодженими та не набули статусу податкового боргу.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно та безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000674102 від 17 червня 2014 року, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем податкового законодавства та наявності узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.