Справа: № 362/3794/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Ковбель М.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
20 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради, -
ОСОБА_4 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення № 907-28-VI від 01 березня 2014 року «Про скасування рішення селищної ради».
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2014 року рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області «Про інформацію члена Глевахівської територіальної селищної виборчої комісії ОСОБА_5» № 906-27-VI, інформацію члена Глевахівської територіальної селищної виборчої комісії ОСОБА_5 про обрання Глевахівським селищним головою ОСОБА_4 прийнято до відома.
01 березня 2014 року рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області «Про скасування рішення селищної ради» № 907-28-VI, скасовано рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області «Про інформацію члена Глевахівської територіальної селищної виборчої комісії ОСОБА_5» № 906-27-VI.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 59 вказаного Закону передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з п. 4 Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5 Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час прийняття рішення № 907-28-VI від 01 березня 2014 року «Про скасування рішення селищної ради» діяв з порушенням Конституції України та наведених норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням того, що рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області «Про інформацію члена Глевахівської територіальної селищної виборчої комісії ОСОБА_5» № 906-27-VI від 24 лютого 2014 року є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, актом одноразового застосування, і вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому оскаржуване рішення № 907-28-VI від 01 березня 2014 року «Про скасування рішення селищної ради» є незаконним та таким, що прийнято з перевищенням наданих відповідачу повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуване рішення № 907-28-VI від 01 березня 2014 року «Про скасування рішення селищної ради» прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області залишити без задоволення, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.