Справа № 22-ц/796/9177/2014
Головуючий у 1 інстанції: Мирошниченко О.В.
Доповідач: Гаращенко Д.Р.
23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
18 грудня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просив стягнути з неї на свою користь заборгованість у розмірі 26 426, 68 грн. за кредитним договором від 22 лютого 2006 року та вирішити питання про розподіл судових витрат. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 лютого 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк виконав взяті на себе зобов'язання за договором належним чином. Відповідно до п. 6.5. Умов надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно п.п. 6.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язання за договором, позичальник зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше, ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень та 5 % від суми позову. У зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань станом на 03 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 26 426, 68 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 426, 68 грн. та судовий збір у розмірі 264, 27 грн.
02 червня 2014 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що строк дії кредитного договору закінчився 22 лютого 2007 року, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом лише в грудні 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено нею. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, а тому дійшов до помилкового висновку про те, що строк дії договору не закінчився. Також апелянт зазначила, що відсотки повинна була сплачувати щомісячно, а тому строк позовної давності повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю - Передереєв В.Г. у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, подав клопотання, у якому просив розглянути справу без його участі та відхилити апеляційну скаргу.
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 22 лютого 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 4 % на місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості та з кінцевим терміном повернення кредитних коштів відповідно до строку дії картки, що вбачається із заяви клієнта банку (а.с. 6).
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2006 року, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що станом на 03.10.2013 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 лютого 2006 року становить 26 426 гривні 68 копійки, з яких:
- заборгованість за кредитом становить 3 413 гривень 96 копійок;
- заборгованість по процентам за користування кредитом становить 14 21 278 гривень 12 копійки;
- 500 гривень фіксованої частини штрафу;
- 1 234 гривень 60 копійок процентова складова штрафу.
Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався ст.ст. 509, 526, 530, ч. 2 ст. 625, ст.1054 ЦК України та виходив з того, що станом на день розгляду справи ОСОБА_1 не надано суду доказів про виконання взятих на себе обов'язків за кредитним договором. Також суд першої інстанції вказав, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг строк дії кредитного договору не закінчився.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк (а.с. 7-9).
Із заяви клієнта (позичальника) вбачається, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки (а.с. 6).
Відповідно до п. 3.1.1 Умов і правил надання банківських послуг строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.
У постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій в результаті перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року у справі про стягнення заборгованості, вказано, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк дії кредитної картки закінчився 31 жовтня 2008 року, востаннє ОСОБА_1 кошти на погашення кредитної заборгованості були внесені 07 липня 2006 року.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу про порушення відповідачем його права стало відомо з 01 листопада 2008 року (з наступного дня після закінчення строку дії кредитної картки), а тому трирічний строк для звернення до суду з даним позовом закінчився 01 листопада 2011 року. Проте, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості лише 15 листопада 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
На порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції наведеного не врахував, встановивши, що кредит виданий відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, останнього не з'ясував, строк виконання зобов'язання не встановив та дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для застосування позовної давності та обґрунтованість вимог банку.
Висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність не сплинула, оскільки строк договору не закінчився, а строк дії картки відповідає строку дії договору, не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.
Отже, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді