20 листопада 2014 року Справа № 910/8697/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І. (доповідача),
суддів :Грека Б.М., Жаботиної Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги на рішенняДержавного підприємства "Вугілля України" від 21 липня 2014 року господарського суду м.Києва
та постановувід 22 вересня 2014 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/8697/14
господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго"
доДержавного підприємства "Вугілля України"
провідшкодування збитків в сумі 63362,40 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Бугаєнко М.В.
відповідача:
Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 63 362,40 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за укладеним договором поставки вугілля №111/2 від 19.12.2013 року, яке полягає у невжитті відповідачем достатніх заходів для запобігання замерзання вугілля, що призвело до виникнення у позивача збитків, пов'язаних з платою за зберігання вантажів в сумі 30792, 72 грн. та плати за користування вагонами в сумі 32569,68 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21 липня 2014 року (суддя Балац С.В.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 63362,40 грн. збитків, 1 827 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2014 рішення суду залишене без змін.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго", як покупцем, та Державним підприємством "Вугілля України", як постачальником, був укладений договір поставки вугілля №111/2, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі.
Відповідно до п.1.2 Договору покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених даним Договором.
Статтею 2 укладеного договору сторони узгодили, що строк (термін) поставки вугілля становить з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року включно. Місце поставки вугілля: залізнична станція вантажоотримувача - ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО". Вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, які застосовуються із врахуванням особливостей, пов"язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером. Партія вугілля відвантажується після відбору об"єднаної проби (згідно п. 6.4. ДСТУ 4083-2012). За результатами лабораторних випробувань об"єднаної проби оформляєтсья посвідчення про якість вугілля в партії. Під партією сторони розуміють кількість вугілля, яке вироблене і відвантажене споживачам за певний проміжок часу, середня якість якого характеризується однією об"єднаною пробою (відповідно до ДСТУ 4096-2002 та особливостей п. 5.5.4. цього договору). Відвантажене вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, пошарово завантажене в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, яке під час транспортування змерзлося і не вивантажується з вагонів після розморожування в розморожуючих пристроях, відповідно до їх технологічної карти та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується. Датою виконання зобов"язання по поставці вугілля є дати календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Право власності від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.
Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, у 2014 року, на виконання умов укладеного договору, за залізничними накладними, які містяться в матеріалах справи, відповідач здійснював поставку товару позивачеві.
З наявних в матеріалах справи актів загальної форми (а.с.59-92), які складені одержувачем товару та представником прийомоздавальника станції призначення Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці з урахуванням п.13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, вбачається, що ці акти були складені сторонами у зв"язку з тим, що вугілля у вагонах прийшло у змерзлому стані. Для відновлення сипучості вугілля вагони розігрівалися. Час вивантаження вагонів перевищив встановлені норми. Вантажовідправниками були порушені пункти 2.4 Правил, у зв'язку з недостанньо вжитими профілактичними засобами, вказаними в накладних. Вивантаження вагонів призвело до затримки рухомого складу та понаднормативного користування вагонів.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, з огляду на викладені обставини, з позивача було стягнуто Єдиним технологічним центром з обробки перевізних документів Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" 30 792,72 грн. за зберігання вантажу, що підтверджується Переліками, Накопичувальними картками та актами загальної форми. Також, 32 569, 68 грн. позивачем було сплачено Трипільській філії ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" за користування вагонами, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2014 року №ЗТ-0036, відомостями плати за перевезення вантажу та за інші послуги від 31.01.2014 року №3101 0070 та листом Трипільської філії від 12.03.2014 року №194.
При цьому, згідно п. 3.1.6 укладеного договору в період з 15 листопада по 15 березня 2014 року відповідач, як постачальник, взяв на себе зобов"язання проводити профілактичні міри щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переможорування, промаслення тощо) відповідно до "Правил перевезення вантажів" та ДСТУ 4083-2012.
У відповідності до ст.27 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 та наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов"язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.
Відповідно до п.п. 2, 3, 12 Правил перевезення вантажів, у разі пред"явлення до перевезення вантажів, які змерзаються, відправник повинен вжити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Норми безпечності вологості повинні встановлюватись відправниками спільно з одержувачами відповідно до Державних стандартів, Технічних умов та практики перевезення. Якщо зменшити вологість до безпечних меж неможливо, то відправник повинен вживати заходів щодо запобігання чи зменшення ступеня змерзання вантажу шляхом застосування відповідних профілактичних засобів. Якщо засоби профілактики виявилися неефективними, то одержувач повинен вжити заходів щодо відновлення сипучості вантажу в пунктах вивантаження. У разі завантаження у вагони в холодну пору руку вантажів, вологість яких вища за безпечну до змерзання, відправник повинен застосувати засоби профілактики від змерзання та примерзання вантажу до стін та підлоги вагонів. Профілактичні заходи від змерзання вантажів застосовуються в період з 15 листопада до 1 березня. Цей термін може змінюватись Укрзалізницею на вимогу залізниць чи одержувачів вантажів у залежності від погодних умов.
Згідно з п. 13 Правил перевезення вантажів, у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, зазначаються заходи, вжиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов"язаних із недостатністю застосованих профілактичних заходів.
Також, згідно ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються, зокрема, актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.ч.5,6 ст.267 ГК України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України).
Враховуючи вимоги закону, беручи до уваги встановлені обставини справи та наявність у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, а саме, відповідач не виконав належним чином свого зобов"язання стосовно проведення профілактичних мір щодо запобігання змерзанню вугілля в дорозі, чим порушив умови п. 3.1.6. Договору, а також положення Статуту залізниць України, норми Правил перевезення вантажу, що стало наслідком нанесення позивачеві збитків у загальній сумі 63 362,40 грн., суд вважає, що апеляційний господарський суд правомірно виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки та наявності підстав для відшкодування понесених позивачем збитків.
Доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, не підтверджуються встановленими судами обставинами та матеріалами справи.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, як прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2014 року та рішення господарського суду м.Києва від 21 липня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий-суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Г.В. Жаботина