Справа: № 810/4825/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
13 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі Таран А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, -
У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просили суд скасувати рішення № 8808/10-06-18-02-10 від 17.07.2014 про відмову у прийнятті податкової звітності та зобов'язати відповідача прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань податку на додану вартість за липень 2014 року № 9040500443, яка була подана 16.07.2014.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет» є юридичною особою, про що свідчить довідка АБ № 472590 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Як платник податків перебуває на обліку у Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.
Як вбачається з матеріалів справи 16.07.2014 позивачем подано до Броварської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2014 року № 9040500443.
Однак, 17.07.2014 позивачу було відмовлено у прийнятті податкової звітності, у зв'язку з порушенням вимог ст. 48 ПК України, а саме позивачем вказано неповну назву органу державної податкової служби до якого подається звітність.
Вирішуючи даний спір колегія суддів звертає увагу на таке.
Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії ПК України.
Відповідно до положень ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
В силу положень п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. ПК України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.
Так, згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (надалі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Порядок складання податкової декларації визначено у ст. 48 ПК України.
Пунктом 48.1 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Поняття обов'язкових реквізитів наведено у п. 48.2 ст. 48 ПК України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.
При цьому п. 48.3 ст. 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 ст. 46 цього Кодексу.
Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).
Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в п. 49.8 - 49.14 ст. 49 ПК України.
Згідно п. 49.8 ст. 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.
Тобто, в силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Крім того, ст. 50 ПК України визначено порядок внесення змін до податкової звітності, а саме подача уточнюючого розрахунку до податкової декларації. В розумінні податкового законодавства вимоги щодо оформлення уточнюючого розрахунку є ідентичними, як і до податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року, зокрема, зазначено порушення платником податку положень п. 48.3 ст. 48 ПК України, що виявилось у поданні звітності з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності в частині відсутності обов'язкових реквізитів, а саме вказана неповна назва органу державної податкової служби, до якого подається звітність (графа 06 - розрахунок подається до контролюючого органу - Броварський р-н).
Колегія суддів зауважує, форма податкової декларації має містити всі обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ не буде вважатися податковою декларацією. Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, зокрема, місцезнаходження (місце проживання) платника податків.
Разом з цим, серед підстав для невизнання податкової звітності, що визначені п. 48.3 ст. 48 ПК України, а саме зазначення неповної назви податкового органу, до якого подається звітність відсутня.
Таким чином, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що відмова у прийнятті вказаної податкової звітності є протиправною та такою, що не ґрунтуються на нормах ПК України.
Враховуючи зазначене та зважаючи на відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави невизнання податкової декларації як податкової звітності та відмови у її прийнятті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги щодо скасування рішення від 17.07.2014 № 8808/10-06-18-02-10 про відмову у прийнятті податкової звітності правомірно задоволено.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2014 року № 9040500443, що був подий 16.07.2014, колегія суддів зазначає.
Згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
З аналізу вищевказаної норми права вбачається, що задоволення судом позовних вимог щодо скасування відмови у прийняті податкової звітності, а саме уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2014 року означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України. Тому обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
(Повний текст Ухвали виготовлений 18 листопада 2014 року)
.
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.