Справа №646/8743/14-к Головуючий 1 інстанції ОСОБА_1
1-кп/646/537/2014 Доповідач ОСОБА_2
Провадження №11-кп/790/1582/14
Категорія ч.2 ст.186 КК України.
Іменем УкраЇнИ
13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014220060001808 за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 серпня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, працюючого без офіційного працевлаштування водієм таксі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:
- 10.04.2012 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 29.01.2013 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185,ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 10.04.2014 року умовно-достроково на 10 місяців 18 днів,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст.71 КК України, до призначеного покарання ухвалено частково приєднати невідбуте покарання за вироком від 29.01.2013 року у виді 1 місяця позбавлення волі і за сукупністю вироків остаточно призначити покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_7 , в період умовно-дострокового звільнення за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова, яким його було засуджено за ч.2 ст.185 КК України, о 19 годині 50 хвилин 9 липня 2014 року, знаходячись за Фармацевтичним коледжем, розташованим за адресою: м.Харків, вул.О.Невського,10, діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, спереду підійшов до потерпілої ОСОБА_8 , перегородивши їй шлях. Правою долонею руки ОСОБА_7 , шляхом ривку зірвав з шиї ОСОБА_8 золотий ланцюг, на якому знаходився золотий хрестик. В результаті того, що золотий ланцюг розірвався, золотий хрестик непомітно для ОСОБА_7 впав на землю.
Таким чином, ОСОБА_7 умисно, протиправно, відкрито заволодів майном, яке належить ОСОБА_8 , а саме золотим ланцюгом. Згідно з висновком товарознавчої експертизи №64 від 10.07.2014 року, вартість золотого ланцюга складає 853,83 грн. Протиправними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 причинено матеріальний збиток на вищезазначену суму.
Після вказаних дій ОСОБА_7 з місця злочину зник та попрямував у бік вул.I Кінної армії, де біля будинку №30 зазначеної вулиці був затриманий співробітниками міліції.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок, в частині призначеного покарання змінити, зменшити покарання, застосувавши вимоги ст.69 КК України, при цьому посилається на те, що судом першої інстанції не були враховані обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину, матір похилого віку, яка страждає рядом захворювань і потребує постійного догляду.
Крім того апелянт посилається на те, що в нього є сестра-інвалід.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, а також документи, які були долучені до матеріалів провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_7 зазначений вирок не було оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду у суді першої інстанції і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
При призначенні покарання ОСОБА_7 , судом першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховано те, що обвинувачений неодноразово судимий за умисні корисливі злочини і знову вчинив, під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного попереднім вироком, аналогічний злочин, який є тяжким, проте обвинувачений має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, тривалий час перебуває у фактичних шлюбних відносинах, до затримання працював без офіційного працевлаштування водієм таксі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття ОСОБА_7 і активне сприяння досудовому розслідуванню.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених в ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, а також відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, оскільки викрадене майно повернуто потерпілій, яка у своїй письмовій заяві підтвердила, що претензій до обвинуваченого не має, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 мінімального покарання, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
В ході апеляційного розгляду до кримінального провадження були долучені подані на прийомі в апеляційному суді Харківської області ОСОБА_9 ряд документів, в тому числі і незавірених копій документів.
І хоча при апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_7 заявив, що ОСОБА_9 є його співмешканкою, а дані які містяться в цих документах, підтверджують його апеляційні доводи (що він має неповнолітню дитину, його матір хвора пенсіонерка, а сестра - інвалід), у жодному із зазначених документів, будь які дані про те, що вони стосуються саме обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутні.
За таких обставин вважати, що призначене ОСОБА_7 покарання, за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість, у колегії суддів підстав немає.
Передбачені у ст.69 КК України підстави для призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 серпня 2014 року у відношенні ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
Головуючий
Судді