Крим. провадження № 621/623/14-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/1403/14 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК України
11 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями і змінами на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2014 року, -
Цим вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, с середньою освітою, не працюючий, не одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років.
Як встановив суд, 14.12.2013 року близько 18 год.30 хв. ОСОБА_7 разом зі своїми знайомими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прибули в домоволодіння АДРЕСА_2 , де вживали спиртні напої.
Близько 24 години цього ж дня, між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 виникла сварка на побутовому ґрунті. По мірі розвитку конфлікту, у ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних стосунків виник умисел на вбивство ОСОБА_13 .
Реалізуючи вказаний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_7 взяв у праву руку кухонний ніж, що знаходився на столі в кухні вищевказаного житлового будинку та умисно наніс ним шість ударів по тілу ОСОБА_13 , спричинив йому тілесні ушкодження: шиї - непроникаючу колото-різану рану на передній поверхні шиї ліворуч в нижній третині з крововиливом у м'які тканини в зоні вищевказаної рани без ушкодження судин і органів шиї; тулуба - одну проникаючу колото-різану рану на передній поверхні грудної клітини ліворуч з крововиливом у м'які тканини в зоні вказаної рани, з лінійним ушкодженням навколосерцевої сумки і правого шлуночку серцевого м'яза, дві проникаючі колото-різані рани на передній поверхні грудної клітини справа, з крововиливом у м'які тканини в зоні вищевказаних ран з ушкодженням вісцелярної і парієнтальної плеври, і з лінійним ушкодженням нижньої долі правої легені по передній поверхні, наявність в правій і лівій плевральній порожнині рідкої червоно-коричневої крові; кінцівок- дві непроникаючі колото-різані рани на передній поверхні лівого плеча у верхній третині, з крововиливом у м'які тканини в зоні вказаних ран, без ушкодження судин лівого плеча. Внаслідок отриманих поранень ОСОБА_13 помер на місці.
В апеляційній скарзі з доповненнями та змінами обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на те, що, на його думку, суд першої інстанції належним чином не дослідив всіх матеріалів справи, у зв'язку з чим не правильно кваліфікував його дії. Обвинувачений зазначає, що він захищався від нападу ОСОБА_14 і мети його вбивати не було. Також, ОСОБА_7 посилається на те, що при призначенні покарання суд не врахував всіх даних про його особу та призначив занадто сурове покарання, а тому просить зменшити йому строк покарання до мінімуму. Крім того, обвинувачений вказує, що на досудовому слідстві, було порушено його право на захист. Окрім цього, в доповненнях та змінах до апеляційної скарги обвинувачений посилається на неправдивість показів свідків та невідповідність з тими показами, які були надані на досудовому слідстві. Просить змінити йому строк покарання до мінімуму.
Також, ОСОБА_7 до початку апеляційного розгляду було подано ряд клопотань, у яких він просить допитати ОСОБА_15 , вилучити зміст телефонної розмови між нею та ОСОБА_13 повторно допитати свідка ОСОБА_10 , викликати в судове засідання експерта та повторно призначити проведення слідчого експерименту від 23.12.2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та змінами, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями та змінами, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені зазначеного злочину, за вказаних обставинах у вироку відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі і досліджених у судовому засіданні доказах.
Так, сам ОСОБА_7 , як вбачається з його показань в суді першої інстанції, визнав факт заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , проте заперечував наявність умислу на скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення. Поранення ножем ОСОБА_13 пояснює тим, що між ними виникла сварка в ході якої ОСОБА_13 вдарив його та погрожував вбивством, при цьому він захищаючись схопив на столі якийсь предмет, та наніс ним удари ОСОБА_13 .
Разом з тим, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні, зазначеного у вироку кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка.
Так, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 14.12.2013 року він разом із ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 відпочивали у домоволодінні, в с. Пасіки. В той час, коли він смажив м'ясо, між ним та ОСОБА_7 виник конфлікт, в ході якого він вдарив ОСОБА_7 в спину, в результаті чого останній впав та розбив обличчя.
ОСОБА_13 втрутився в конфлікт та розмирив їх. Пізніше знаходячись за одним столом між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , виник спір. Даний конфлікт між ними продовжився в коридорі будинку. В цей момент ОСОБА_9 почув крик ОСОБА_13 , який зігнувшись, тримаючись за живіт зайшов до кімнати та сказав, що його підрізали. Після цього в приміщення зайшов ОСОБА_7 та намагаючись приховати той факт, що саме він наніс ножем ОСОБА_13 тілесне ушкодження, сказав, що в будинок забіг невідомий чоловік, підрізав ОСОБА_13 та вибіг.
Покази свідка ОСОБА_9 , підтвердив свідок ОСОБА_10 , який також пояснив, що він разом з вищезазначеними особами відпочивав у вказаному домоволодінні. В якийсь момент між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розпочався конфлікт, в ході якого вони вдарили один одного в обличчя, та в результаті цього ОСОБА_7 вдарився головою об радіатор опалення та розсік собі брову.Через деякий час, після того, як ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було розмирено, між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які знаходились в стані алкогольного сп'яніння виник конфлікт. В момент коли він вийшов з кімнати до ОСОБА_9 , спостерігав, як ОСОБА_13 направився в сторону коридору, а ОСОБА_7 знаходився біля кухні. В той час, коли ОСОБА_13 виходив з коридору та зблизився з ОСОБА_7 , він побачив як ОСОБА_13 відступив назад, впав на підлогу та закричав від болю, тримаючись за живіт. При цьому ОСОБА_7 , намагаючись приховати факт скоєння злочину, сказав ОСОБА_9 , що хтось забіг до будинку та вдарив ОСОБА_13 ножем і втік. Після цього, коли вони виходили з будинку, ОСОБА_7 , який тримав в руках ніж, запропонував йому потримати цей ніж, проте він відмовився, тому ОСОБА_7 викинув його на вулиці.
Протоколом огляду місця події від 15.12.2013 року, згідно якого на ділянці місцевості на полі, що розташована від грунтової дороги повз вул. Польова в с. Пасіки Зміївського району Харківської області - 10м і навпроти будинку №23 виявлений кухонний ніж, довжиною 26см, лезо 16 см, з рукояткою 10 см, на якому наявні плями бурого кольору.
Комплексний аналіз показань вищевказаних свідків дає можливість зробити висновок про причину виникнення тілесних ушкоджень на тілі на обличчі обвинуваченого, а саме через бійку ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ..
Також обидва свідки зазначили, що чули лише крик від болю ОСОБА_13 , проте факту нападу останнього на ОСОБА_7 не бачили, не чули, що відповідно спростовує доводи ОСОБА_7 щодо бійки між ним та ОСОБА_13 , в ході якої останній наніс йому тілесні ушкодження.
Дані показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами кримінального провадження.
Довідкою лікаря-травматолога Зміївської ЦРЛ ОСОБА_16 від 15.12.2014 року, згідно якої у ОСОБА_7 виявлено саден лівого плеча, обличчя та перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Висновком експерта № 281-3мт/13 від 29.01.2014 року, згідно якого у ОСОБА_13 виявлено 6 колото-різаних тілесних ушкоджень, які утворилися в результаті неодноразових дій у кількості 6-ти, гострим плоским предметом, що має колюче-ріжущі властивості, яким міг бути клинок ножа, загострений, односторонньо гострий і мав «П» - образний поперечний переріз обушка, з вираженими ребрами, а тому можна стверджувати, що саме ножем №2, який було вилучено в приміщенні будинку в ході огляду місця події від 15.12.2013 року, були неодноразово заподіяні вищевказані колото-різані поранення.
Зазначені проникаючі колото-різані поранення грудної клітки з ушкодженням органів грудної порожнини (навколосерцева сумка, правий шлуночок серцевого м'яза, нижня доля правої легені по передній поверхні, що призвели до гострої крововтрати), стали причиною смерті даної особи в період часу з 23.30 по 00.30 годин 14-15.12.2013 року.
Проаналізувавши вищенаведене, суд першої інстанції, правильно дійшов висновку, що показання ОСОБА_7 в ході його допиту 15.12.2013 року та в ході проведення слідчого експерименту з його участю від 23.12.2013 року, в цілому не суперечать судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення потерпілому ОСОБА_13 і відповідають судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи.
А також іншими доказами, добутими в кримінальному провадженні та дослідженими судом, яким суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності.
Згідно довідки лікаря-травматолога Зміївської ЦРЛ ОСОБА_16 від 15.12.2013 року у ОСОБА_7 виявлено лише садно лівого плеча та обличчя, які як вдалось встановити в ході судового слідства утворились в ході бійки ОСОБА_9 з ОСОБА_7 , проте розсічення великого пальця лівої руки, на яке вказує обвинувачений у доповненні до апеляційної скарги не було встановлено.
Окрім цього, як видно із висновків експертів №355-И/14 від 30.01.2014 року та №938-Ц від 28.12.2013 року кров ОСОБА_7 відноситься до групи 0 з ізогеммагглютининами анті -А і анті -В, а кров трупа ОСОБА_13 відноситься до групи АВ(IV).
Разом з тим, згідно висновку експерта №938-Ц від 28.12.2013 року на клинку кухонного ножа з білою рукояткою під №1 виявлені антигени АВ, які могли належати ОСОБА_13 або іншій особі з груповою диференціацією крові АВ, проте ніяк не ОСОБА_7 , а тому доводи обвинуваченого про те, що на лезі зазначеного ножа саме його кров - безпідставні.
Тобто, колегія суддів, вважає доводи обвинуваченого, про те, що він захищався від нападу ОСОБА_14 такими, що не знайшли свого підтвердження, оскільки вони були спростовані в ході судового слідства показами свідків, висновками експертів та іншими доказами.
Окрім цього, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги твердження обвинуваченого про те, що він не бачив та не відчував яким предметом неодноразово наносив удари ОСОБА_13 , оскільки ОСОБА_7 в судовому засіданні при пред'явленні йому речових доказів вказав, що ніж № 2, який був вилучений в ході проведення огляду місця події 15.12.2013 року, є саме тим, яким він спричинив колото-різані тілесні ушкодження ОСОБА_13 , оскільки пам'ятає, що ручка зазначеного ножа була червоного кольору, а також, що він наносив потерпілому удари з силою.
Висновком експерта № 35-мк/14 від 07.02.2014 року, підтверджується, що колото-різані пошкодження одягу, а також поранення на тілі виникли від дії клинка колюче-ріжучого засобу, властивості якого має клинок наданий на експертизу - вищезгаданий кухонний ніж з червоною рукояткою під №2. При цьому неможна виключити спричинення зазначених пошкоджень одягу та тіла даним ножем.
А тому твердження ОСОБА_7 , що у нього не було умислу на вбивство, а також, що всі дії по нанесенню ОСОБА_14 ножових ударів, він вчинив в цілях необхідної оборони, були предметом дослідження в судовому засіданні і обґрунтовано визнані безпідставними. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, журналу судового засідання, суд повно, всестороннє та об'єктивно дослідив всі обставини скоєння злочину, допитав всіх свідків, дослідив всі докази, добуті у провадженні, як ті, що суд поклав в основу вироку, як докази вини обвинуваченого, так і ті, на які посилався обвинувачений та його захисник. У вироку суд першої інстанції детально проаналізував та дав належний аналіз, юридичну оцінку всім доказам у провадженні, навів переконливі мотиви, чому він прийняв до уваги одні докази та критично оцінив інші.
Сукупність зібраних доказів, які узгоджуються між собою та взаємодоповнюються, дає підстави зробити обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині і отримали правильну юридичну кваліфікацію цих дій за ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудове розслідування було проведено, також, у відповідності з вимогами кримінально процесуального закону.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що з моменту його затримання, йому не було надано захисника є безпідставними, оскільки згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, 15 грудня 2013 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру та цього ж дня залучено захисника ОСОБА_17 , а також, як вбачається з ухвали Зміївського районного суду Харківської від 17 грудня 2013 року, обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, здійснювалось за участю захисника ОСОБА_17 ..
Крім того, згідно розписок про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування від 26.02.2014 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 від 26.02.2014 року був отриманий як ОСОБА_7 , так і його захисником ОСОБА_17 , відповідно до ст. 293 КПК України, через що, колегія суддів, робить висновок про необґрунтованість посилань ОСОБА_7 в апеляції щодо порушення його права на захист.
Доводи обвинуваченого щодо порушень та психічного впливу на нього слідчим під час проведення слідчого експерименту, а також на протязі досудового слідства, колегія суддів розцінює як надумані, оскільки ОСОБА_7 ані на стадії досудового слідства, ані в судових засіданнях не звертався з такими заявами.
Окрім того, при дослідженні в суді першої інстанції відеозапису слідчого експерименту від 23.12.2013 року, колегією суддів не встановлено порушень, на які посилається обвинувачений. Він в судовому засіданні лише уточнив свої покази при перегляді слідчого експерименту. При цьому не заявив, що слідчий застосував до нього насилля та психологічний тиск. Не звертався він з такими заявами і до прокурора, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та журналами судових засідань, а тому ці обставини, на які посилається ОСОБА_7 не свідчать про порушення його права на захист, а також про неповноту чи невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Також, як випливає зі змісту ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, лише у тому випадку, якщо про дослідження таких доказів заявляли клопотання учасники судового провадження або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення.
Проте, як свідчать матеріали справи, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не заявляв клопотань щодо застосування до нього на стадії досудового слідства фізичного або психологічного впливу з боку правоохоронних органів.
Клопотання ОСОБА_7 про повторний допит свідка ОСОБА_10 , колегія суддів визнає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_7 був присутній у всіх судових засіданнях, коли допитувався свідок та не був позбавлений можливості ставити йому свої питання.
Що стосується клопотання обвинуваченого про виклик в судове засідання ОСОБА_15 та вилучення змісту телефонної розмови між нею та ОСОБА_13 , колегія суддів зазначає, про відсутність необхідності задоволення даного клопотання, оскільки вона не є очевидцем злочину, а в кримінальному провадженні є достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про виклик в судове засідання судового експерта ОСОБА_18 та посилання на те, що їй умисно не було поставлено питання про зняття дактилоскопічних відбитків з ножа № 1 є безпідставними, оскільки метою проведення експертизи №15 від 06.02.2013 року було встановлення, чи належить вищевказаний ніж до холодної зброї. Проте згідно зазначеного висновку експерта, ніж, який був вилучений на місцевості поблизу вул. Польової с. Пасіки, Зміївського району, Харківської області не відноситься до холодної зброї та має господарське призначення.
Щодо заяви ОСОБА_7 про повторне призначення слідчого експерименту від 23.12.2013 року, то вона, також, не знаходить свого обґрунтування, оскільки при перевірці кримінального провадження будь-яких порушень кримінального-процесуального закону, які б могли поставити під сумнів законність проведення слідчих дій, не встановлено.
Крім того, колегія суддів зауважує, що доводи обвинуваченого, щодо нібито приховання свідком ОСОБА_19 відомостей про судимості ОСОБА_13 не знаходять свого підтвердження, оскільки той факт, що вищевказаному свідку були відомі ці відомості не підтверджений, та, окрім цього, дані посилання самі по собі ніяким чином не впливають на обставини скоєного злочину.
Що стосується посилань щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, колегія суддів, зазначає, що вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, та згідно ст. 65 КК України враховано й дані, що характеризують його особу, який в силу ст. 89 КК України не судимий, розлучений і має неповнолітнього сина, а також вказав пом'якшуючу обставину - каяття ОСОБА_7 , на яку посилається обвинувачений, та обтяжуючу обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Також, суд першої інстанції, зазначив, що згідно акту судово-психіатричної експертизи №96 від 03.02.2014 року, ОСОБА_7 в період скоєння кримінального правопорушення знаходився поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а тому міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
З урахуванням цих обставин суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. ст.50, 65 КК України, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для скасування вироку та призначення більш м'якого покарання, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляції доводи обвинуваченого щодо неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання таких обставин, як знаходження у нього на утриманні неповнолітнього сина, хворого на астму, мати, яка є пенсіонеркою і хвора на діабет, а також розлад зору ОСОБА_7 , колегія суддів вважає такими, які самі по собі, з урахуванням скоєного особливо тяжкого злочину при обтяжуючій обставині, не є підставами для пом'якшення покарання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга зі змінами та доповненнями обвинуваченого не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30 травня 2014 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: