Провадження № 22ц/790/5036/14 Головуючий 1 інст. - Бережна Н.М.
Справа № 621/3858/13-ц Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: договірні
18 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів: Шаповал Н.М., Кіся П.В.,
за участю секретаря - Рязанової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_6, -
13 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у подальшому позов було уточнено та пред'явлено, окрім ОСОБА_1, ще й до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 В своєму позові ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до укладеного договору позики від 06.10.2008 року б/н позивач передав у борг ОСОБА_6 гроші у сумі 107000,00 грн., строком до 06.11.2008 року. Вказаний договір позики було нотаріально посвідчено нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області, ОСОБА_9 та зареєстровано у реєстрі за № 5682. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки б/н, а саме, 08.10.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Зазначений договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу ОСОБА_10 Позивач вважав, що в порушення умов договору позичальник не виконує зобов'язань за договором позики, у зв'язку з чим останній вимушений звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі зазначеного, ОСОБА_2 просив в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06.10.2008 року б/н у сумі 107000 грн. - звернути стягнення на житловий будинок літ. А-1, загальною площею 116,10 кв. м, житловою площею 32,40 кв. м та надвірних будівель: сарай літ. В, убиральня літ. Г, огорожа номер 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 08.10.2008 року.) ОСОБА_2, з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ОСОБА_2 всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу і виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані і проживають у буд. АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України Харківської області. Стягнути з відповідачів в рівних частинах на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1070 грн., тобто по 267 грн. 50 коп. з кожного.
Представник позивача адвокат ОСОБА_11 позовні вимоги підтримала частково, а саме, просила залишити без розгляду вимоги щодо виселення відповідачів, які зареєстровані і проживають у буд. АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України Харківської області.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Крім того, ОСОБА_1 надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що із заявленими позовними вимогами вона не погоджується, оскільки договір від 08.10.2008 року було укладено з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, позивач та ОСОБА_12 вчинили відносно ОСОБА_1 шахрайські дії, у зв'язку з чим остання неодноразово зверталася до правоохоронних органів, однак, відповіді так і не отримала. Також, відповідач посилалася на те, що будинок, на який звертається стягнення, не приватизований, а позивач, взагалі, пропустив строк позовної давності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
У судове засідання третя особа ОСОБА_6 не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволені. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06 жовтня 2008 року б/н в сумі 107000 (сто сім тисяч) грн. звернено стягнення на житловий будинок літ А-1, загальною площею 116,10 кв. м, житловою площею 32,40 кв. м та надвірні будівлі: сарай літ. В, убиральня літ. Г, огорожа номер 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 08 жовтня 2008 року б/н) ОСОБА_2, з укладанням від імені Відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ОСОБА_2 всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 267 грн. 50 коп. з кожного, а всього 1070 грн.
Додатковим рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року перший та другий абзаці резолютивної частини рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 травня 2014 року викладено в наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_6 - задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості за договором позики № б/н від 06.10.2008 року в сумі 107000 грн. звернути стягнення на житловий будинок літ А-1, загальною площею 116,10 кв. м, житловою площею 32,40 кв. м та надвірних будівель: сарай літ. В, убиральня літ. Г, огорожа номер 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 08.10.2008 року.) ОСОБА_2, з укладанням від імені Відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ОСОБА_2 всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.» Резолютивну частину рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 травня 2014 року доповнено абзацом четвертим наступного змісту: «В іншій частині позову - відмовити.». Абзаци четвертий та п'ятий резолютивної частини рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 травня 2014 року відповідно вважати абзацами п'ятим та шостим.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в частині пред'явлених вимог щодо зняття ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України Харківської області - залишено без розгляду за заявою представника позивача, адвоката ОСОБА_13
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд першої інстанції безпідставно не застосував положення закону щодо порушення позивачем строку позовної давності, не врахував, що предметом іпотеки належить лише їй - ОСОБА_1 і він неприватизований.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржник не виконав свої обов'язки за основним зобов'язанням, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки від 08.10.2008 року, а твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності спростовується наданими представником позивача доказами з приводу звернення позивача до нотаріуса в позасудовому порядку.
Але з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1, 2 ст. 11, ч. 3, 4 ст. 60, ч. 1, 4 ст. 212, ч. 1 ст. 213, п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 214, п. 2, 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2, 3 ст. 12, ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав передбачені ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.ст. 18, 20, ст.ст. 509, 526, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 590, ст. 1046 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом першої інстанції, 06 жовтня 2008 року ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_6 гроші в сумі 107000,00 грн., строком до 06 листопада 2008 року. Вказаний договір позики було нотаріально посвідчено нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 5682. В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 06 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 08 жовтня 2008 року було укладено договір іпотеки б/н, відповідно до умов якого Іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником (ОСОБА_6) своїх зобов'язань за вказаним договором позики отримати задоволення за рахунок заставленого майна, на викладених у цьому договору умовах.
Так, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України і становить три роки.
Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи, що строк повернення коштів за договором позики був визначений 06 листопада 2008 року, то відповідно вже 07 листопада 2008 року вказаний строк виконання сплив та позивач дізнався про порушення свого права на отримання виконання за договором позики через факт неповернення коштів. Таким чином, трирічний строк для звернення до суду з заявою про захист свого цивільного права сплив ще 07 листопада 2011 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності без поважних причин, тобто позивач звернувся до суду майже через шість років після того, як він дізнався про порушення свого права.
Згідно статті 263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Як визначено правилами ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається у двох випадках: 1) вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; 2) у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судом першої інстанції, у порушення зазначених норм, як причину не пропуску (або зупинення) строку позовної давності було враховано той факт, що позивач звертався до нотаріуса, яким було накладено виконавчий напис та відкрито виконавче провадження.
Така позиція суду суперечить ст.ст. 263, 264 Цивільного кодексу України, які не містять такої підстави для переривання або зупинення строку позовної давності як вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) не віднесено ст.ст. 263, 264 Цивільного кодексу України до обставин, які зупиняють або переривають перебіг строку позовної давності за такими вимогами.
За таких обставин, судом при розгляді позову не застосовано ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові.
Згідно роз'яснень, які містять у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», вбачається, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає за необхідне рішення суду скасувати, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з скасуванням рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 травня 2014 року, підлягає скасуванню і додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року, оскільки воно є похідним від основного судового рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, а саме з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 535 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313-317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 травня 2014 року та додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 серпня 2014 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 00 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді колегії :