Справа № 623/1120/14-к Головуючий суду 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11кп/790/914/14 Суддя-доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.3ст.185 КК України
04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого, судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження № 12014220320000187 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2014 року у відношенні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм Харківської області,громадянина України,освіта загальна середня, одруженого, на утриманні 1 неповнолітня дитина, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,-
Цим вироком, ОСОБА_8 засуджений за ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,та покладенням обов'язків повідомляти органи кримінально-виконачої системи про зміну місця проживання ; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено домашній арешт.
Згідно вироку, 11 лютого 2014 року близько 21-00 години ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклих неприязнених відносин зі своїм сватом ОСОБА_9 , маючи намір на навмисне спричинення смерті останньому, наніс тому один удар невстановленим гострим предметом колючої дії в область розташування життєво-важливого органу - серця, чим спричинив потерпілому одиночне проникаюче колоте поранення грудної клітини зліва по передній її поверхні з пошкодженням сердечної сумки та серця, що супроводжувалося внутрішньою кровотечею, тобто тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя. Тим самим намагався навмисно спричинити смерть іншій особі, однак свій злочинний намір до кінця не довів з незалежних від його волі обставин, тому що ОСОБА_9 була надана своєчасна медична допомога, внаслідок чого не настала його смерть.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Вказує, що суд, призначаючи покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, не врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, скоєння обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння, відсутність щирого каяття. Тому вважає призначене судом покарання явно несправедливим через м'якість, а висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України неправильним.
До закінчення апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 відмовився від своєї апеляційної скарги. Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні висловив свою згоду на відмову захисника від апеляції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, та просив скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання, думки обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить із того, що суд з достатньою повнотою встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, при обставинах та в обсягу, викладених у вироку суду першої інстанції, який правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України.
Що ж стосується призначеного покарання , то колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_8 покарання судом першої інстанції в достатній мірі не були враховані вимоги ст..ст. 65,75 КК України, у зв'язку із чим суд помилково дійшов до висновку про можливість виправлення його без відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, відомості про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не був судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є воїном-інтернаціоналістом, має батьків похилого віку.
Суд визнав обтяжуючою обставиною - скоєння злочину обвинуваченим в стані алкогольного сп'яніння, а обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття ОСОБА_8 у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, скоєння злочину вперше та добровільне відшкодування завданого збитку.
Як вбачається із матеріалів провадження в суді першої інстанції ОСОБА_8 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Крім запевнень про недопущення в подальшому своєї протиправної поведінки обвинувачений добровільно вступив до лав збройних сил України та в даний час є військовослужбовцем, чим підтверджується його критичне ставлення до скоєного. Тому колегія суддів не погоджується із доводами прокурора про відсутність щирого каяття обвинуваченого.
Посилаючись на наявність кількох пом'якшуючих обставин з урахуванням наведених відомостей про особу винного, суд призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.115 КК України.
Проте, застосувавши до ОСОБА_8 положення ст.75 КК України і звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не навів у вироку переконливих доводів в обґрунтування прийнятого рішення, а послався лише на призначене йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, як це рекомендовано п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Колегія суддів дійшла висновку про те, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованим, оскільки поза увагою суду залишився характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є особливо тяжким. Суд не врахував попередню поведінку ОСОБА_8 , який підготував знаряддя злочину - гострий предмет колючої дії, який мав при собі, не врахував характер і локалізацію заподіяних потерпілому поранень - пошкодження сердечної сумки та серця.
За таких обставин колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання із застосуванням ст.. 75 КК України є неправильним, а тому вирок суду на підставі п.4 ч.1 ст. 409 КПК України скасовує та ухвалює свій вирок в цій частині згідно до п.4 ч.1 ст 420 КПК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, наведені вище відомості про особу обвинуваченого та встановлені обтяжуючі та пом'якшуючі обставини.
Колегія суддів вважає, що такі пом'якшуючі обставини як щире каяття ОСОБА_8 у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, скоєння злочину вперше та добровільне відшкодування завданого збитку в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Колегія суддів також звертає увагу на характер взаємовідносин між обвинуваченим і потерпілим; позицію потерпілого ОСОБА_9 , який пробачив обвинуваченого, просив призначити йому покарання без позбавлення волі; ту обставину, що на момент скоєння злочину вони обидва перебували в стані алкогольного сп'яніння, а тому під час судового розгляду не змогли достеменно пригадати причини виникнення конфлікту та раптово виниклої неприязні; неадекватну реакцію потерпілого на висловлену обвинуваченим погрозу.
Суб'єктивні ознаки особи ОСОБА_8 , встановлені під час апеляційного розгляду згідно службовій характеристиці, наданій командуванням в/ч НОМЕР_1 в сукупності із наведеними відомостями про його особу також,на думку колегії суддів, знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого.
Крім того слід врахувати практику Європейського Суду з прав людини, який при призначенні покарання виходить із наступних засад.
Як у справі «Бакланов проти Росії»(рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії»(рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Отже, виходячи із засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст. 65 КК України, з урахуванням всіх інших обставин, наведених вище, а також з урахуванням ступеню здійснення обвинуваченим злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, як того вимагає ст.. 68 КК України, колегія суддів вважає можливим призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 115 ч.1 КК України.
На думку колегії суддів, таке покарання є справедливим та при його реальному відбуванні сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним кримінальних правопорушень.
З наведених вище підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 404, 405, 407,409, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2014 року у відношенні ОСОБА_8 в частині призначення покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.15-ч.1 ст.115 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Головуючий - суддя - підпис
Судді - підписи
Копія вірна; суддя -