Справа № 646/3099/14-ц Головуючий 1 інст. - Чудовський Д.О.
Провадження № 22ц/790/7708/14 Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: договірні
18 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів: Кіся П.В., Шаповал Н.М.,
за участю секретаря - Рязанової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліка Аліни Володимирівни на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення незаконно списаних коштів та визнання незаконною заборгованість, -
01 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення незаконно списаних коштів та визнання незаконною заборгованість, в обґрунтування якого, з урахуванням уточнений позовних вимог, зазначив, що 20.12.2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого позивачу були надані кредитні кошти в розмірі 3989,04 грн. строком на 1 рік. Як зазначає позивач, вказані кошти ним повернуті не були, а банк в свою чергу також не вчинив жодних дій щодо їх повернення в межах позовної давності, тобто до 20.12.2011 року. В червні 2013 року позивачем оформлена заробітна картка, при оформленні якої йому стало відомо, що сума боргу за кредитним договором становить 25000,00 грн., з яких 3989,04 грн. тіло кредиту, 21010,96 грн. нарахована пеня. З 24.12.2013 року по 25.03.2014 року, без будь-яких попереджень, відповідач почав списувати з заробітної картки кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом в розмірі 50 % від загального розміру заробітної плати відповідача, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача незаконно списані кошти з заробітної картки в розмірі 5500,00 грн., а також, у зв'язку з тим, що, сплив строк позовної давності, щодо повернення заборгованості за кредитним договором, сума нарахованої пені за кредитом значно перевищує суму тіла кредиту, а також у зв'язку із застосуванням відповідачем відносно позивача подвійної цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору, просить визнати його заборгованість перед відповідачем незаконно нарахованою та просить повністю списати суму заборгованості за кредитним договором.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності, а також надав свої заперечення в яких вказав, що дії Банку, щодо списання коштів з заробітної картки позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є правомірними, оскільки кредитним договором, який позивач підписав, передбачено списання Банком коштів із всіх поточних рахунків клієнта при наявності на них необхідних коштів у межах сум, які підлягають сплаті Банку. Також відповідачем було зазначено, що посилання позивача на сплив строків позовної давності, щодо повернення кредитних коштів є необґрунтованими, оскільки зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. При цьому, відповідно до глави 50 ЦК України не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як сплив строку позовної давності, а тому кредитний договір, укладений між сторонами не можна вважати припиненим. Що стосується неправомірності нарахування Банком пені, відповідачем було зазначено, що умовами кредитного договору було визначено, що у разі порушення позичальником зобов'язань, щодо повернення кредиту банк має право нарахувати, а позичальник сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу, а тому нарахування пені є правомірним, а доводи позивача, щодо завищеної ставки пені є безпідставними, оскільки розмір пені був розрахований з урахуванням періоду порушення позивачем зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення незаконно списаних коштів та визнання незаконною заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 незаконно списані кошти з карткового рахунку № 5168 7572 0653 4333 у розмірі 5478,63 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційні скарзі представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліка Аліна Володимирівна просить суд, змінити рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року, скасувати його в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 5478,63 грн. з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк», та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін. Посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, оскільки суд не узяв до уваги про наявність договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості, та про додаткову угоду від 11 серпня 2014 року про зменшення розміру заборгованості.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліка Аліни Володимирівни підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Статтями 10, 11, 58, 60, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.
Відповідно до ст.1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Згідно ч. 1 ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з того, що договором банківського рахунку не передбачено договірне списання грошових коштів, а таке списання передбачено лише кредитним договором, а також те, що позивач не надавав відповідачу розпорядження про списання з його рахунку коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, тобто суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення незаконно списаних коштів з заробітної картки позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Але з цим висновком погодитися не можна оскільки суд дійшов його з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не перевірив доводи позивача щодо наявності заборгованості, не з'ясував обставини щодо оплати суми за кредитом і яка сума перерахована банком боржнику на погашення кредиту, на проценти або інші платежі, як і куди такі суми зараховані банком, та у матеріалах справи відсутні умови щодо обслуговування картки з якої відбулося списання коштів.
Із Умов та Правил надання банківських послуг в розділі 1.1.3 Права та обов'язки банку, вбачається, що пунктом 1.1.3.1.6. Клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим Договором, у разі настання термінів платежів, а також списання коштів з Картрахунку у разі настання термінів платежів по інших Договорах клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах Платіжного ліміту Картрахунку. Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і покупку/продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.
Пункт 1.1.3.2.11. передбачає також, що Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-якій іншій заборгованості, яка виникла у клієнта (у тому числі який є працівником Банку, який заподіяв йому шкоду)зважаючи невиконаних зобов'язань перед банком. Вказані Умови та Правила надання банківських послуг є загальнодоступними, розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБан» (https://privatbank.ua/ua/terms/), наявні у кожних відділеннях та представництвах банку.
Аналогічні положення закріплені і в кредитному договорі № HAXRRX11360826 від 27.12.2007 року, який встановлює умову, що Позичальник доручає Банку здійснювати погашення заборгованості за кредитом у передбачені строки за рахунок коштів, розміщених на рахунках та картах емітованої ПриватБанком та відповідно до п. 3.2.5. Умов. Своїм підписом під заявою, позивач підтвердив, що він ознайомлений і згоден з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт). Відповідно до п.3.2.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт), які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, позичальник доручає банку здійснювати списання грошових коштів із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідних сум коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявами та цими умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Відкритий рахунок та картка емітована саме ПАТ КБ «ПриватБанк». Суд має витребувати у позивача та відповідача належні докази (зокрема, умови надання банківських послуг). З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Згідно п. 1.38 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», договірне списання - списання банком з рахунків клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому у договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.
Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» мав розпорядження ОСОБА_2 на списання грошових коштів з усіх рахунків клієнта при наявності на них необхідних коштів в межах сум, які підлягають сплаті банку (договірне списання), то дії банку щодо списання коштів з картрахунку № 5168 7572 0653 4333 є законними.
В даному випадку позивач засвідчив, що він ознайомлений з істотними умовами договорів та погоджується з ними. Умови договорів не суперечать вимогам чинного законодавства, а самі договори або окремі їх положення не визнані у встановленому законом порядку недійсними.
Таким чином, наявні всі законні підстави для договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості. Пункти 1.1.3.1.6, 1.1.3.2.11 Умов та правил надання банківських послуг не суперечать вимогам законодавства.
Крім того, 11 серпня 2014 року з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за договором про надання банківських послуг від 20.12.2007 року № HAXRRX11360826, позивач і відповідач уклали додаткову угоду № 1, про наступне: сторони узгодили зменшення розміру заборгованості, що виникла з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди, а саме: на штрафи 15282,74 UAH, встановити на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором у розмірі 2000,00 UAH, та дату остаточного погашення заборгованості за договором 12.08.2014 року. На підставі цієї додаткової угоди, на час підписання сторони узгодили розмір загальної заборгованості за кредитним договором, з урахуванням всіх нарахувань та погашень за кредитним договором, встановили розмір списання та розмір договірної заборгованості. Підписання цієї додаткової угоди не є рішенням банку про анулювання заборгованості позичальника. Вищезазначена додаткова угода вступила в дію з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії договору.
Тобто позивач, укладаючи додаткову угоду погодився зі всіма нарахуваннями, погашеннями за кредитним договором, а також з узгодженим розміром заборгованості на час підписання додаткової угоди. Про що свідчить, особистий підпис, а також належне виконання умов угоди, а саме виконання п.1.2, 1.3, 1.4. згідно з якими позивач сплатив заборгованість, зазначену у п. 1.2 додаткової угоди.
Таким чином, підписання та належним чином виконання додаткової угоди свідчать про те, що позивач погодився з погашенням кредитної заборгованості, яка була здійснена шляхом договірного списання.
Виходячи з викладеного, суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.ст. 307, 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, а саме з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 121,80 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліка Аліни Володимирівни - задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року - змінити.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» незаконно списаних коштів з карткового рахунку № 5168 7572 0653 4333 у розмірі 5478,63 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 121 (сто двадцять одну) гривню 80 копійок.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - Судді колегії: