Справа № 624/118/14-к Головуючий1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/790/859/14 Доповідач : ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.15 ч.1 ст.115, ч. 2 ст. 263 КК України
16 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження № 12013220420001007 за ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч.2 ст. 263 КК України у відношенні:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кегичівка Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , -
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 19 травня 2014 року,-
Цим вироком ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст..70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання визначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі. Зараховано у строк відбування покарання тримання під вартою , починаючи із 31 жовтня 2013 року. До набуття законної сили вироком залишено запобіжний захід- тримання під вартою. Судові витрати стягнуто із обвинуваченого. Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_7 у невстановлений час та у невстановленої особи придбав мисливський ніж, усвідомлюючи, що він є холодною зброєю. Ніж він незаконно носив без передбаченого законом дозволу. 30 жовтня 2013 року ОСОБА_7 , продовжуючи зберігати мисливський ніж, перевіз його на залізничному транспорті до сит. Кегичівка Харківської області. Після цього за місцем тимчасового проживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_3 з використанням вказаної холодної зброї вчинив замах на вбивство ОСОБА_9 при наступних обставинах.
31.10.2013 року приблизно о 05-00 годині ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою з'ясування стосунків прийшов до будинку, де тимчасово проживав ОСОБА_9 по АДРЕСА_3 .
З мотивів помсти потерпілому за попередні образи, у ОСОБА_7 виник умисел,спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 . Реалізуючи свій намір, обвинувачений наніс потерпілому, який спав , один удар ногою в голову, від чого той прокинувся. Після цього ОСОБА_7 дістав ножа, який мав при собі та, тримаючи його двома руками,завдав удав в область грудної клітини. Потерпілий підвівся і намагався втекти, але впав на ліжко. ОСОБА_7 , бажаючи довести свій намір до кінця, ножем, який тримав у правій руці, намагався нанести удав у тулуб потерпілого, але через дії потерпілого удар прийшовся в область правого стегна. Потерпілий підвівся з ліжка, втратив свідомість і впав на підлогу. ОСОБА_7 , вважаючи, що виконані всі дії, необхідні для доведення до кінця його наміру, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_9 пішов з будинку.
Бригадою швидкої невідкладної допомоги потерпілий був госпіталізований до закладу охорони здоров'я, де йому була надана медична допомога. Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_9 були заподіяні наступні тілесні ушкодження :проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини справа з локалізацією колото-різаної рани по білягрудинній лінії в області проекції 6-го ребра з пошкодженням по ходу каналу рани нижньої долі правої легені, що ускладнилось внутрішньою плевральною кровотечею і пневмотораксом, що належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Забійна рана на обличчі, колото-різане поранення м'яких тканин лівого стегна є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після вчинення замаху на вбивство ОСОБА_7 незаконно без передбаченого законом дозволу переніс ніж до будинку АДРЕСА_4 , де передав ОСОБА_10 і не повідомив, о ніж є холодною зброєю.
Не маючи наміру на незаконне носіння або збут холодної зброї, ОСОБА_10 встромив ніж у землю і вони разом залишили домоволодіння. 31.10.2013 року під час огляду місця події ніж був виявлений та вилучений. Згідно висновку судово-криміналістичної експертизи зазначений ніж є мисливським ножем та є колюче-ріжучою холодною зброєю, яку ОСОБА_7 незаконно носив без передбаченого законом дозволу.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 із уточненнями, здійсненими під час апеляційного розгляду, міститься вимога про скасування вироку суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на недоведеність обвинувачення та обвинувальний ухил суду під час розгляду справи.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 міститься вимога скасувати вирок суду та направити справу на новий розгляд. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при зміні обвинувачення прокурором. Вважає, що змінений обвинувальний акт повинен бути погоджений прокурором вищого рівня, а не прокурором Красноградського району, так як обвинувачення в суді підтримував заступник прокурора цього району. Зміненому обвинувальному акту не надана належна оцінка судом, внаслідок чого обвинувачений не був виправданий по ч.1 ст. 186 КК України. Крім того зазначає, що досліджені судом письмові докази оголошувались вибірково, а учасникам процесу не було надано можливості ставити питання щодо цих документів та звертати увагу суду на певні факти. Також в судовому засіданні оголошувались протоколи допиту потерпілого, чим фактично йому нагадувалось про події злочину. Внаслідок цих процесуальних порушень суд ухвалив незаконний вирок.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які наполягали на скасуванні вироку та направленні справи на новий розгляд, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг через їх безпідставність, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг, письмові заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Судовий розгляд даного кримінального провадження судом першої інстанції проводився стосовно ОСОБА_7 в межах висунутого йому обвинувачення за ч.2 ст. 263, ч.1 ст. 186, ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Згідно журналу судового засідання протоколи слідчих дій та інші, долучені до матеріалів кримінального провадження документи досліджувались судом після їх надання прокурором. Після їх оголошення учасники процесу мали можливість задавати питання щодо цих документів свідкам, експертам. Від сторони захисту таких заяв не надходило. Тому доводи апелянта про порушення порядку дослідження письмових доказів є безпідставними. Також не заслуговують на увагу доводи автора апеляції щодо оголошення показів потерпілого, які містяться в протоколах його допиту, оскільки воно здійснювалось за клопотанням прокурора після з'ясування позиції сторони захисту.
Як вбачається із матеріалів провадження, в судовому засіданні 25.04.2014 року прокурором, який підтримував обвинувачення в суді, було змінено висунуте обвинувачення ОСОБА_7 та складений обвинувальний акт за ч.2 ст.236,ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України. В даному процесуальному документі прийняте рушення обґрунтовується тим, що під час судового розгляду потерпілий та свідки не підтвердили обставини відкритого заволодіння чужим майном, що кваліфікувалось за ч.1 ст. 186 КК України. Прокурор не відмовився від підтримання державного обвинувачення за цим злочином, а лише змінив в порядку ст.. 338 КПК України обвинувачення ОСОБА_7 .
Доводи захисника щодо порушення прокурором порядку погодження зміни обвинувачення, на думку колегії суддів, є необґрунтованими. Так, повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні в суді першої інстанції здійснював заступник прокурора Красноградського району Харківської області ОСОБА_11 . Змінений обвинувальний акт складений ним 09.04.2014 року та затверджений прокурором Красноградського району, тобто керівником того органу прокуратури, в якому ОСОБА_11 працює. За таких обставин порушень ст.. 341 КПК України колегією суддів не встановлено.
Разом із тим, згідно із вимогами ст.ст. 340,341 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання , що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після погодження з керівником органу прокуратури, в якому працює, повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові. Це є процесуальний обов'язок прокурора і в його постанові повинні бути наведені належні мотиви відмови (коли дані судового розгляду не підтверджують або події злочину, або наявності у діянні обвинуваченого складу злочину, або участі обвинуваченого у вчиненні злочину) та аргументи на їх підтримку. У такий спосіб прокурор повністю чи частково заперечує обґрунтованість обвинувачення та мотивує неможливість його підтримання, фактично припиняючи в цілому чи в якійсь частині продовження обвинувальної діяльності проти даної особи.
Прийняття судом відмови прокурора від обвинувачення і закриття справи відповідно до п.2 ч.2 ст. 284 КПК України є наслідком такої відмови, та можливе лише в тому разі, коли потерпілий не вимагає продовження розгляду справи й не бажає підтримувати обвинувачення.
За змістом норм кримінального процесуального закону, якщо обвинувачений звинувачується у кількох різних злочинах, і один із них , на думку прокурора, залишився недоведеним, то прокурор повинен уже не змінювати обвинувачення, а відмовитись від нього у частині, яка стосується цього злочину. Зазначеного вимагають загальні засади кримінального провадження, зокрема принцип диспозитивності та презумпція невинуватості. Так, ч.2 ст. 17 КПК України гарантується право особи бути виправданою, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом, а відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, як це закріплено ч.2 ст.26 КПК України.
Обов'язок створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків покладається на суд.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не забезпечив умов для виконання прокурором процесуального обов'язку відмовитись від обвинувачення у вчиненні окремого злочину, який входить до сукупності злочинів, внаслідок чого було порушено процесуальне право обвинуваченого на припинення обвинувальної діяльності у відношенні нього.
Недодержання судом загальних засад кримінального провадження призвело до порушення порядку кримінального провадження, перешкоджало забезпеченню виконання його завдань, визначених ст.. 2 КПК України щодо застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, а тому, на думку колегії суддів, перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи із положень ч.1 ст. 412 КПК України, колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок суду та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
При новому розгляді суду необхідно ретельно дослідити докази по кримінальному провадженню, доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, та надати їм належну оцінку.
У зв'язку зі скасуванням вироку, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід відносно ОСОБА_7 залишити обраний раніше у вигляді тримання під вартою та продовжити його на 60 днів.
При цьому враховуються дані про особу підсудного, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, ті обставини, що підсудний зареєстрований за однією адресою, фактично проживає за іншою, а тому може преховуватися від суду.
Керуючись: ст.ст.404, 405, ст. 407, ст.412, 418, 419, ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 19 травня 2014 року у відношенні ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Запобіжний заход обвинуваченому ОСОБА_7 залишити без змін- тримання під вартою, продовживши його на 60 днів - до 15.12.2014 року.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Головуючий-суддя:
Судді: