Справа № 2035/8440/2012
№ производства 2/646/22/2014
14.10.2014 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Шелест І.М.,
за участю секретаря - Макарійчук А.В., Узденової Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Червонозаводського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про виселення з квартири та зняття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права на укладання договору найму, про спонукання до виконання певних дій - укладення договору найму житлових приміщень, визнання договорів купівлі продажу квартир та договорів дарування - недійсними, -
встановив:
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі договорів дарування №№ 759, 761, 763 від 11.08.2012 року, укладених між ним, та його матір'ю ОСОБА_5, є власником квартир № 6, 10, 11 будинку готельного типу АДРЕСА_1. 12.08.2012 року звернувся до відповідачів з вимогою про виселення, але відповіді не отримав. Оскільки у вказаних квартирах зареєстровані та проживають відповідачі, які не є наймачами вказаних квартир, просив захистити його право власника, виселити відповідачів з вказаних квартир та зняти з реєстрації, стягнути з кожного моральну шкоду у розмірі по 5000 грн. (а.с. 3-5, 61-63 том 1).
19.02.2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_9 було зупинено до набрання законної сили рішення у справі № 2035/8322/2012 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, ОСОБА_5, ОСОБА_1 третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та дарування квартир № 6, 10, 11 будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.12.2013 року у справі № 2035/8322/2012 у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання позивачів наймачами квартир № 6, 10, 11 будинку АДРЕСА_1, визнання за позивачами права постійного проживання у вказаних квартирах, визнання права пріоритетної покупки цих квартир, визнання недійсними договорів купівлі-продажу вищевказаних квартир від 16.07.2012р., посвідчених приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 (реєстрові номери №673, 670, 667), укладених між Харківською районною споживчою спілкою Харківської облспоживспілки та ОСОБА_5, з застосуванням наслідків визнання договору недійсним шляхом повернення сторін у попередній стан; визнання недійсними договорів дарування вищевказаних квартир від 11.08.2012р., посвідчених приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 (реєстрові номери №759, 763, 761), укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, з застосуванням наслідків визнання договорів недійсними шляхом повернення сторін у попередній стан - відмовлено.
11.03.2014 року ухвалою апеляційного суду Харківської області вказане рішення було залишено без змін.
Після відновлення, 01.04.2014 року, провадження у справі ОСОБА_1 свої позовні вимоги уточнював і в остаточних позовних вимогах 06.10.2014 року просив захисти його право, як власника, та виселити ОСОБА_4 з квартири 11 будинку АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації.
10.07.2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися із зустрічним позовом до Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в обґрунтування якого зазначили, що постійно проживають та зареєстровані у квартирах №№ 6, 10, 11 будинку готельного типу АДРЕСА_1 Ці квартири представляють собою єдину секцію в двоповерховому будинку, що мають спільний вихід, єдиний коридор та спільні допоміжні приміщення: кухню, туалет та інші. Ще у 1960-хх роках у ці квартири, після надання в якості постійного місця проживання, оселилась ОСОБА_10, яка була свекрухою співпозивачки ОСОБА_2 та, відповідно, бабкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_10 працювала у Харківській райспоживспілці більше 30 років. Вона мешкала у цих приміщеннях спільно з сином ОСОБА_11, де вони і були прописані. Починаючи з 1982 року, коли співпозивачка ОСОБА_2 уклала шлюб зі ОСОБА_11, вона стала проживати у спірних квартирах разом з чоловіком та його матір'ю ОСОБА_10 Діти подружжя ОСОБА_11 - співпозивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з народження мешкають у вищевказаних квартирах. Після розлучення з чоловіком ОСОБА_2 отримала розпорядження №5-а Правління Харківської райспоживспілки від 24.02.1998 на зайняття спірних приміщень і на її ім'я були відкриті окремі особові рахунки спочатку на кімнати №39 та № 47, а в подальшому - на кімнати № 10/7 на підставі розпорядження № 26 Правління Харківської райспоживспілки від 14.08.1998. В подальшому замість кімнати № 7 родині ОСОБА_2 було надано кімнату № 6. Таким чином ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 стала проживати у кімнатах (квартирах) №№6, 10, а її син ОСОБА_4 був прописаний та проживав у кімнаті №11 разом з бабкою ОСОБА_10 На теперішній час позивачі як родина проживають у кімнатах (квартирах) №№ 6, 10, 11 у будинку АДРЕСА_1. Позивачі вважають, що вони стали проживати у спірних житлових приміщеннях на законних підставах, сплачували комунальні платежі.
Проживаючі у вказаних квартирах позивачі вели постійні переговори з адміністрацією Харківської райспоживспілки - власника багатоквартирного будинку готельного типу АДРЕСА_1 щодо можливої приватизації житла, але їм було відмовлено, оскільки будинок не був у державній або комунальній власності, вели листування щодо викупу житла або укладання договору найму, але жодного документа з цього приводу укладено не було. На свою заяву від 30.07.2012 року щодо відчуження у приватну власність родині ОСОБА_4 квартир, 21.08.2012 року отримали відповідь, з якої дізналися про те, що квартири 16.07.2012 року продані іншій особі. В подальшому дізналися, що договори купівлі-продажу квартир №№ 6, 10, 11 у будинку АДРЕСА_1 було укладено між Харківською райспоживспілкою та ОСОБА_5, яка в свою чергу, жодного разу не оглянувши придбані квартири, 11.08.2014 року подарувала їх своєму синові ОСОБА_1 Вважають, що відчуження квартир Харківською райспоживспілкою, яка ні коли не вживала заходів щодо їх виселення і не повідомила про свій намір продати квартири, ОСОБА_5, яка ніколи у квартирах не була, відбувся з приховуванням цього факту від них, як осіб, які на законних підставах на протязі тривалого часу проживають у спірних квартирах.
Тому просили ухвалити рішення про визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права на укладання договору найму квартир № 6, 10, 11 будинку АДРЕСА_1 та спонукання Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки укласти договір найму, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування квартир № 6, 10, 11 будинку АДРЕСА_1.
У судовому засіданні ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_5 просили уточнений позов задовольнити, виселити ОСОБА_4 з квартири 11 будинку АДРЕСА_1 і зняти його з реєстрації, оскільки вказане житло необхідно для задоволення потреб ОСОБА_1 та його родини, які на даний час вимушені орендувати інше житло. Право звернення із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 вони залишають за собою. Проти зустрічного позову заперечували, просили врахувати встановлені рішенням Червонозавлдського районного суду м. Харкова від 17.12.2013 року обставини.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_12 проти позову заперечували зустрічний позов просили задовольнити, зауважили, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в квартирі 11 по АДРЕСА_1 з моменту народження і знімався з реєстрації тільки на час строкової військової служби. Райспоживспілка ніколи не заперечувала проти його проживання і не висувала вимог про його виселення. Вважає, що позивач ОСОБА_1 набувши право власності на вказану квартиру за безоплатним договором, фактично погодився, що в зазначеній квартирі зареєстрований та проживає ОСОБА_4, оскільки у п. 9 Договору дарування засвідчив, що квартиру оглянув до підписання договору, недоліків чи дефектів, яки б перешкоджали використанню її за призначенням, не виявив.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник представники ОСОБА_13 проти позову заперечували, просили задовольнити зустрічний позов, оскільки ОСОБА_2 на законних підставах заселилася у 1982 році і на даний час зареєстрована і проживає в квартирі 10 будинку АДРЕСА_1. ІІ діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з нею з моменту народження. Вона займає квартиру № 10 (при реєстрації вказано 10/6) та дочка займає квартиру № 6 (при реєстрації зазначено номер 10/6), син квартиру № 11.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, просила задовольнити зустрічний позов.
Представник відповідача за зустрічним позовом - Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилися, подали свої письмові заперечення проти зустрічного позову та просили розглядати справу у їх відсутності.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 зверталися до суду із позовом до Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, - про визнання наймачами, визнання права постійного проживання та права пріоритетної покупки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та дарування квартир (справа № 2035/8322/2012).
За результатами розгляду цивільної справи Червонозаводським районним судом м. Харкова 17.12.2014 року було ухвалено рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.03.2014 року в набрало чинності.
Таким чином, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі № 2035/8322/2012, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Рішеннями суду у цивільної справі № 2035/8322/2012 встановлено, що власником будинку готельного типу АДРЕСА_1 є Харківська райспоживспілка, що підтверджується копією угоди від 31.07.1949р., постановою №824 Правління Харківської райспоживспілки від 04.08.1449р., архівного витягу с рішення №446 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих і спірні квартири №№ 6, 10, 11 не відносяться до державного або громадського житлового фонду.
Право власності на квартиру № 6 у Харківської райспоживспілки виникло на підставі договору міни квартир, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_15 07.05.2002 року за реєстровим № 1306 та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; квартир №№ 10, 11 - на підставі дублікату реєстраційного посвідчення на будинок, який належить державним. Кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, виданого на підставі довідки № ст-405 від 11.02.1994 року. Дублікат видано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
Судовим рішенням встановлено, що вказані квартири №№ 6, 10, 11 не відносяться до державного або громадського житлового фонду, а є власністю Харківської райспоживспілки, тому норми ст.ст. 63, 64, 65 ЖК України на них не поширюються.
Судовим рішенням встановлено, що за адресою м. Харків, вулиця Кузнечна, 23, ОСОБА_2 у квартирі 11 була зареєстрована з 04.10.1982 року по 21.08.1998 рік, а її діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 з моменту народження; з 20.06.2003 року по теперішній час ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, кв.10/6; ОСОБА_3 з 20.06.2003р. по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, кв.10/6; ОСОБА_4 з 29.01.2002р. по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, кв.11.
Також у квартирі 11 проживали та були зареєстровані з 1960 років ОСОБА_10 (свекруха ОСОБА_2) та її син ОСОБА_16 (чоловік ОСОБА_2 та батько ОСОБА_17 та ОСОБА_4.).
Судовими рішеннями також встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 поселилися у спірні квартири з дозволу Харківської райспоживспілки. ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та членам їх родини ордер на спірні приміщення не видавався.
Доказів того, на яких правових підставах родина ОСОБА_3, поселилася і була зареєстрована у спірні квартири 6, 10, 11 будинку 23 по вул. Кузнечній м. Харкова, власником яких є Харківська райспоживспілка, як при розгляді справи за позовом про визнання права постійного проживання та визнання наймачами спірних квартир, так і при розгляді даного зустрічного позову про визнання права на укладання договору найму, спонукання укласти такий договір та визнання недійсними правочинів по відчуженню вказаних квартир - суду не надано.
Рішенням суду від 17.12.2013 року позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було відмовлено у визнанні за ними права користування житловими приміщеннями у вказаних квартирах , встановлено, що з ними договір найму не укладався і вони не є наймачами вказаних квартир, відмовлено у визнанні наймачами вказаних квартир.
ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом з вимогами про спонукання Харківської райспоживспілки укласти з ними договір найму, як з особами, які законно і з дозволу первісного власника житлових приміщень - Харківської райспоживспілки, проживали та проживають в займаних приміщеннях, а відповідно - визнати договори купівлі - продажу та договори дарування, укладені з ОСОБА_5, а в подальшому з ОСОБА_9 - недійсними.
В ході розгляду справи, на клопотання позивачів за зустрічним позовом, судом було досліджено матеріали цивільної справи № 2035/8322/2012.
При даному розгляді позивачі за зустрічним позовом посилались на ти ж самі докази, яким судом вже була надана оцінка.
Стаття 61 ЖК України, на яку посилаються позивачі за зустрічним позовом, визначає, що користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово - експлуатаційною організацією (а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Судовим рішенням у справі № 2035/8322/2012 встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та членам їх родини ордер на спірні приміщення не видавався, договір найму не укладався..
Статтею 277 ЦК України (1963 року), яка діяла на час прописки ОСОБА_3 у спірні квартири, надано наступне визначення договору найму жилого приміщення: користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст.810 ЦК України 2003р. за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законон.
Договір найму житла укладається у письмовій формі (ст. 811 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Свобода договору визнається однією з основних засад цивільного законодавства України (п. 3 ст. 3 ЦК України). Стаття 627 ЦК України визначає засади свободи договору шляхом зазначення на те, що суб'єкти цивільного права є вільними при вирішенні питання укладання договору, при виборі контрагентів, при погодженні умов договору.
Як зазначалось, вище, квартири №№ 6, 10, 11 будинку АДРЕСА_1 є власністю Харківської райспоживспілки.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Сам факт реєстрації і проживання позивачів за зустрічним позовом у спірних квартирах, не породжує підстав для виникнення приватно - правових цивільних правовідносин з приводу найму житла, які врегульовано нормами Цивільного кодексу та нормами Житлового кодексу і їх вимога про визнання права на укладання договору найму та спонукання Харківської райспоживспілки на укладання договору найму не ґрунтується на законі і задоволенню не підлягає.
Крім того, як встановлено пропозиція Харківської райспоживспілки придбати спірні квартири на підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 прийнята не була. На час звернення із позовом власником квартир є ОСОБА_1
Також судом встановлено, що Харківська райспоживспілка, як власник спірних квартир розпорядилася ними, уклавши договори купівлі продажу з ОСОБА_5, а саме:
- 16.07.2012р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 в реєстрі за № 667, Харківська райспоживспілка продала, а ОСОБА_5 купила квартиру № 11 у будинку готельного типу АДРЕСА_1, за 33900,00 грн. 09.08.2012р. право власності ОСОБА_5 на квартиру №11 у будинку готельного типу АДРЕСА_1 було зареєстроване, про що видано відповідний витяг ;
- 16.07.2012р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 в реєстрі за №670, Харківська райспоживспілка продала, а ОСОБА_5 купила квартиру №10 у будинку готельного типу АДРЕСА_1, за 21000,00 грн. 09.08.2012р. право власності ОСОБА_5 на квартиру №1о у будинку готельного типу АДРЕСА_1 було зареєстроване, про що видано відповідний витяг..
- 16.07.2012р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 в реєстрі за №673, Харківська райспоживспілка продала, а ОСОБА_5 купила квартиру №6 у будинку готельного типу АДРЕСА_1, за 178900,00 грн. 09.08.2012р. право власності ОСОБА_5 на квартиру №6 у будинку готельного типу АДРЕСА_1 було зареєстроване, про що видано відповідний витяг.
Судом встановлено, що Харківська райспоживспілка, укладаючи спірні договори купівлі-продажу з ОСОБА_5, діяла як власник спірних квартир згідно наданого законом права розпорядження належним їй майном.
В свою чергу, як пояснила ОСОБА_5, вона придбала ці квартири для свого сина, які і подарувала йому.
Так судом встановлено, що ОСОБА_5, як власник квартир уклала із своїм сином ОСОБА_9 договори дарування, а саме:
- 11.08.2012р. квартира 11 у будинку готельного типу АДРЕСА_1 була подарована ОСОБА_5 своєму синові ОСОБА_1, про що укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 в реєстрі за №76;
- 11.08.2012р. квартира10 у будинку готельного типу АДРЕСА_1 була подарована ОСОБА_5 своєму синові ОСОБА_1, про що укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 в реєстрі за №763;
- 11.08.2012р. квартира 6 у будинку готельного типу АДРЕСА_1 була подарована ОСОБА_5 своєму синові ОСОБА_1, про що укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 в реєстрі за №759 . Всі договори дарування були зареєстровані 23.08.2012 року.
Підстав для визнання недійсності спірних правочинів купівлі-продажу та дарування в судовому засіданні, визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України суду не надано, тому не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу та дарування..
Доводи позивачів за зустрічним позовом на те, що у договорах, як купівлі - продажу, так і дарування міститься посилання на те, що квартири набувач оглянув до підписання договору, недоліків чи дефектів, яки б перешкоджали використанню її за призначенням, не виявив, а фактично квартира оглянута не була, в ній проживали люди, не є підставою для визнання договорів недійсними.
Також не спростовують висновок суду щодо відсутності підстав для визнання договорів купівлі продажу неясними доводи позивачів за зустрічним позовом щодо ціни, визначеної сторонами договору купівлі - продажу, оскільки сторони при укладанні договору є вільними при вирішенні питань укладання договору, а позивачі не є стороною оспорюваних договорів.
У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивачем ОСОБА_1, після уточнення позову, заявлено вимогу про виселення з квартири 11 будинку готельного типу АДРЕСА_1 ОСОБА_4
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членуй сім'ї, інших осіб.
В судовому засіданні встановлено і не заперечувалося сторонами у справі, що у квартирі 11 загальною площею 48, 8 кв.м. , житловою площею 34,5 кв.м. зареєстрований та проживає ОСОБА_4
Як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_1, вказане житло йому необхідно для задоволення потреб його сім'ї , проте проживання та реєстрація у належній йому на праві власності квартирі № 11 ОСОБА_4 порушує його права, як власника.
Тому, суд вважає правильним позов ОСОБА_1 в частині виселення ОСОБА_4 з квартири 11 будинку готельного типу АДРЕСА_1 , враховуючі вищенаведене, положення ст.ст. 317, ч. 1, 2, 3 ст. 319, ст. 321, ч. 2 ст. 386, 387 ЦК України , задовольнити.
В частині вимог щодо зняття з реєстрації ОСОБА_4 суд у задоволенні позову відмовляє, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про виселення і відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про виселення є підставою для зняття з реєстрації місця проживання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-11, 58, 59, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_4 із квартири № 11 у будинку АДРЕСА_1
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на укладання договору найму, про спонукання до виконання певних дій - укладення договору найму житлових приміщень, визнання договорів купівлі продажу квартир та договорів дарування - недійсними - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
Суддя І.М. Шелест