"17" листопада 2014 р. Справа №922/3199/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників:
позивача - Білоголовська С.А., дов. б/н від 10.06.2014
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Садовод", м. Харків (вх. №3310 Х/3-12)
на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Садовод", м. Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Сад", м. Львів
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", м. Харків
про стягнення коштів,-
Позивач - ПАТ "Садовод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 223768,54 грн. за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., в тому числі: суму основного боргу в розмірі 173847,30 грн., пеню в розмірі 12043,92 грн., 3% річних в розмірі 4456,11 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 11001,89 грн. та інфляційні втрати за весь час прострочення платежу в розмірі 22419,22 грн. Також, просив суд стягнути солідарно з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ "Новаагро Україна" неустойку за несвоєчасне повернення майна з оренди в сумі 696758,80 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Сад" на користь Приватного акціонерного товариства "Садовод" заборгованість за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р. в сумі 173847,30 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення платежу в розмірі 22419,22 грн., 3% річних в розмірі 4456,11 грн. та судовий збір в сумі 4014,45 грн.
Позивач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14 в частині відмови у стягненні з ТОВ "ТБ САД" пені в розмірі 12043,92 грн., відсотків за користування грошовими коштами за період з 01.07.2013 по 31.07.2014 в розмірі 11001,89 грн. та неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 01.12.2013 по 14.06.2014 в сумі 696758,80 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В іншій частині просив оскаржуване рішення залишити без змін. Також просив покласти на відповідача судові витрати в розмірі 7198,05 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зауважує на невірному застосуванні судом першої інстанції приписів ст.ст. 343, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також вважає правомірними вимоги щодо нарахування розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у відповідності до приписів ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України. Крім того, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що договір №17/05/13-2 є пролонгованим, у зв'язку з чим зазначає про наявність підстав для стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 01.12.2013 по 14.06.2014 в розмірі 696758,80 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.11.2014 року.
Перший та другий відповідач відзивів на апеляційну скаргу позивача не надали, в судове засідання 05.11.2014 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 05.11.2014 року представник позивача повідомив, що 1-й відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБ Сад" добровільно виконав рішення господарського суду від 29.09.2014 по справі №922/3199/14 та сплатив на користь позивача заборгованість за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., інфляційні втрати за весь час прострочення платежу та 3% річних.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 розгляд справи було відкладено на 17.11.2014. та зобов'язано позивача надати докази, на підтвердження виконання ТОВ "ТБ Сад" рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14.
13.11.2014 позивач надав суду заяву про внесення змін до апеляційної скарги та просив доповнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі в частині стягнення з відповідача 14396,10 грн.
13.11.2014 позивач також надав суду копію виписки з поточного рахунку ПАТ «Садовод» від 27.10.2014 року., відповідно до якого підтверджується сплата 1-м відповідачем на користь ПАТ «Садовод» суми боргу в розмірі 173847,30, 3% річних в сумі 4456,11 грн., інфляційних втрат в розмірі 22419,22 та 4014,45 грн. судового збору.
17.11.2014 року представники першого та другого відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 1-й та 2-й відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 17.11.2014 року за відсутності 1-го та 2-го відповідачів.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 17.05.2013 р. між ПАТ "Садовод" та ТОВ "ТБ Сад" був укладений договір оренди №17/05/13-2 (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язується передати орендареві (відповідачу - ТОВ "ТБ Сад") у строкове платне користування багаторічні насадження (яблуні та вишні) у кількості: яблуні 217644 шт. та вишні у кількості 9088 шт. для здійснення господарської діяльності, а орендар зобов'язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.
Згідно п. 1.2 договору оренди багаторічні насадження (яблуні та вишні), які передаються в оренду, розташовані на земельних ділянках загальною площею 908,71 га (876,71 га яблуні та 32 га вишні), які знаходяться: 538,71 га (яблуні) за межами населеного пункту на землях Червононивської сільської ради Богодухівського району Харківської обл. (с. Червона Нива); 370 га (338 га яблуні та 32 га вишні) за межами населених пунктів на землях запасу Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської обл. (с. Садовод). Земельні ділянки відповідно до даного договору в оренду не передаються.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди багаторічні насадження, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем в наступні строки: 68980 шт. яблунь, що розташовані на земельних ділянках загальною площею 338 га, не пізніше 5 днів з моменту набрання чинності цим договором; 148664 шт. яблунь, що розташовані на земельних ділянках загальною площею 538,71 га, та 9088 шт. вишень, що розташовані на земельних ділянках загальною площею 32 га, не пізніше 01.06.2013 р. Яблуні передаються в оренду на строк до 30.11.2013 р., вишні - до 31.07.2013 р.
Передача багаторічних насаджень (яблунь та вишень) від орендодавця до орендаря, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу багаторічних насаджень в оренду (п. 3.2. договору).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що орендна плата за весь строк користування багаторічними насадженнями на площі 908,71 га згідно договору становить 348537,00 грн. в т.ч.: за 338 га яблунь 170757,60 грн., за 32 га вишень - 16166,40 грн., за 538,71 га яблунь - 161613,00 грн. Розмір орендної плати встановлюється з урахуванням індексації. Індексація орендної плати здійснюється із застосуванням коефіцієнту 1.
Пунктом 4.2 договору сторони встановили порядок здійснення оплати оренди: передплата у розмірі 50% від загальної суми орендної плати (174268,50 грн.) орендар здійснює до 11.07.2013 р., надалі орендна плата сплачується щомісячно строком до 30 числа поточного місяця у розмірах: з 01.06.2013 р. по 30.06.2013 р. у сумі 14229,80 грн., з 01.07.2013 р. по 30.11.2013 р. у сумі 32007,74 грн. Орендна плата сплачується орендодавцем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця.
Згідно з п. 5.1. договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві багаторічні насадження, що орендуються, за актом приймання-передачі у стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.
За умовами п. 7.1 договору оренди, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.
Відповідно до п. 10.1 вищевказаного договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 30.11.2013 р.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору за два тижня до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (п. 10.2 договору).
Встановлені обставини також свідчать, що 17.05.2013 р. між позивачем - ПАТ "Садовод" (кредитор) та ТОВ "Новаагро Україна" (поручитель) був укладений договір поруки (надалі - договір поруки), відповідно до умов якого 2-й відповідач поручився солідарно відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ Сад» (боржник) зобов'язань за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., в т.ч. по оплаті орендної плати в сумі 348537,00 грн., виконанні зобов'язань по оплаті штрафів, пені, 3% річних від простроченої суми, процентів за користування чужими грошовими коштами, інших штрафних і фінансових санкцій, які передбачені діючим законодавством України.
Відповідно до умов укладеного договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013, поручитель зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок кредитора відповідні грошові кошти.
Аналіз встановлених по справі обставин свідчить, що позивач в повному обсязі виконав умови договору та на виконання п. 3.2. договору здійснив передачу орендарю багаторічних насаджень, про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками підприємств Акти приймання-передачі від 20.05.2013 р. та 01.06.2013 р. (а.с. 22-24)
Крім того, на виконання умов договору, позивачем були надані послуги з оренди багаторічних насаджень, що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): №12 від 31.05.2013 р. на суму 10508,16 грн., №13 від 30.06.2013 р. на суму 26270,40 грн., №14 від 30.06.2013 р. на суму 26935,50 грн., №15 від 30.06.2013 р. на суму 8083,20 грн., №16 від 31.07.2013 р. на суму 8083,20 грн., №17 від 31.07.2013 р. на суму 27146,08 грн., №18 від 31..07.2013 р. на суму 26935,50 грн., №24 від 31.07.2013 р. на суму 26935,50 грн., №25 від 31.08.2013 р. на суму 27146,08 грн., №34 від 30.09.2013 р. на суму 26935,50 грн., №35 від 30.09.2013 р. на суму 26270,40 грн., №52 від 31.10.2013 р. на суму 27146,08 грн., №53 від 31.10.2013 р. на суму 26935,50 грн., №65 від 30.11.2013 р. на суму 26270,40 грн., №66 від 30.11.2013 р. на суму 26935,50 грн., всього на суму 348537,00 грн. Складені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. (а.с. 26-40)
1-й відповідач (ТОВ "ТБ Сад"), свої зобов'язання за договором частково виконав, сплативши на користь позивача 50% передплати від загальної суми орендної плати у розмірі 174689,70 грн., що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 41-44)
Втім, як зазначає позивач, зобов'язання щодо здійснення щомісячної оплати орендної плати у строки, встановлені п. 4.2. договору, 1-й відповідач не виконав, у зв'язку з чим, визначена сторонами у договорі орендна плата в розмірі 173847,30 грн. залишилась 1-м відповідачем несплаченою.
Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу в розмірі 173847,30 грн. Також, у зв'язку з порушенням 1-м відповідачем дисципліни розрахунків, на вказану суму боргу позивачем були нараховані: пеня в розмірі 12043,92 грн., 3% річних в розмірі 4456,11 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 11001,89 грн. та інфляційні втрати за весь час прострочення платежу в розмірі 22419,22 грн. Враховуючи укладений між позивачем та 2-м відповідачем договір поруки, позивач просив стягнути вказану суму боргу та нараховані санкції з відповідачів у солідарному порядку. Також, просив суд стягнути солідарно з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ "Новаагро Україна" неустойку в сумі 696758,80 грн. за несвоєчасне повернення майна з оренди.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14 в позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ Сад" на користь Приватного акціонерного товариства "Садовод" заборгованість за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р. в сумі 173847,30 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення платежу в розмірі 22419,22 грн., 3% річних в розмірі 4456,11 грн. та судовий збір в сумі 4014,45 грн.
Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставин справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за своєю суттю між позивачем та 1-м відповідачем склалися відносини за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати 1-му відповідачу у строкове платне користування багаторічні насадження (яблуні та вишні) для здійснення господарської діяльності, а орендар зобов'язався виплачувати позивачу оренду плату та, по закінченню терміну дії договору, повернути зазначений об'єкт оренди позивачу.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Встановлені по справі обставини підтверджують належне виконання позивачем умов договору оренди.
Факт передачі позивачем 1-му відповідачу об'єкту оренди (багаторічних насаджень) за актами приймання-передачі від 20.05.2013 р. та 01.06.2013 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств підтверджується матеріалами справи. Таким чином, підписуючи договір та акти приймання-передачі об'єкту оренди, 1-й відповідач погодився з розміром орендної плати та строками, які встановлені для її сплати.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, порядок здійснення оплати оренди: передплата у розмірі 50% від загальної суми орендної плати (174268,50 грн.) орендар здійснює до 11.07.2013 р., надалі орендна плата сплачується щомісячно строком до 30 числа поточного місяця у розмірах: з 01.06.2013 р. по 30.06.2013 р. у сумі 14229,80 грн., з 01.07.2013 р. по 30.11.2013 р. у сумі 32007,74 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 1-й відповідач сплатив 50% передплати від загальної суми орендної плати в розмірі 174268,50 грн. Проте, доказів здійснення оплати орендної плати у період з 01.06.2013 р. по 30.06.2013 р. у сумі 14229,80 грн., з 01.07.2013 р. по 30.11.2013 р. у сумі 32007,74 грн. відповідач на момент розгляду справи судом першої інстанції не надав та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи 24.06.2014 позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою №123 про необхідність погашення заборгованості за оренду багаторічних насаджень в розмірі 173847,30 грн., штрафних та фінансових санкцій у зв'язку із порушенням терміну здійснення розрахунків за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., а також вимагав негайного повернення позивачу об'єкту оренди. (а.с. 45)
Вказана вимога була отримана ТОВ "ТБ Сад" 23.07.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте, 1-й відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти позивачу не перерахував та не повернув позивачу орендоване майно.
Враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також беручи до уваги, що наявна заборгованість по оплаті орендної плати 1-м відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції належними доказами не спростована, доказів сплати суми боргу не надано, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представлено, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості по орендній платі в розмірі 174268,50 грн. правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.
Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, ( якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з цим, позивачем було нараховано 3% річних за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2014 р. в сумі 4456,11 грн. та інфляційні втрати за той же період в сумі 22419,22 грн.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 4456,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 22419,22 грн. за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2014 р.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для солідарної відповідальності ТОВ "ТБ Сад" (боржник) та ТОВ "Новаагро Україна" (поручитель) за неналежне виконання боржником зобов'язань за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р. з огляду на наступне.
Так,17.05.2013 р. між ПАТ "Садовод" та ТОВ "Новаагро Україна" (поручитель) був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання 1-м відповідачем - ТОВ "ТБ Сад" (боржник) зобов'язань за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., в т.ч. по оплаті орендної плати в сумі 348537,00 грн., виконанні зобов'язань по оплаті штрафів, пені, 3% річних від простроченої суми, процентів за користування чужими грошовими коштами, інших штрафних і фінансових санкцій, які передбачені діючим законодавством України.
Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., в т.ч. по оплаті орендної плати в сумі 348537,00 грн., виконанні зобов'язань по оплаті штрафів, пені, 3% річних від простроченої суми, процентів за користування чужими грошовими коштами, інших штрафних і фінансових санкцій, які передбачені діючим законодавством України, поручитель зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок кредитора відповідні грошові кошти.
Згідно п. 3.3 договору поруки даний договір припиняється у випадках: припинення, забезпеченого даним договором зобов'язання; зміни зобов'язання без згоди поручителя; не пред'явлення кредитором позову до поручителя по закінченню трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання; в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи невиконання 1-м відповідачем умов договору оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., а також беручи до уваги укладений між позивачем та 2-м відповідачем договір поруки, позивач просив суд стягнути 173847,30 грн. основного боргу, 12043,92 грн. пені, 4456,11 грн. - 3% річних, 11001,89 грн. відсотків за користування грошовими коштами , 22419,22 грн. інфляційних втрат та 696758,80 грн. за несвоєчасне повернення майна з оренди з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ "Новаагро Україна" солідарно.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині солідарного стягнення з відповідачів суми боргу, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 559 ЦК України, приписами якої встановлено підстави припинення поруки, дійшов висновку, що в укладеному договорі поруки сторонами не встановлено строку, після закінчення якого порука припиняється, і, враховуючи, що кредитор (позивач) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання по сплаті орендної плати за період з червня по листопад 2013 р. включно на загальну суму 173847,30 грн. з вимогою про сплату суми боргу до поручителя не звернувся, вважав, що порука припинила свою дію.
Колегія суддів вважає зазначені висновки суду такими, що не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, встановленим судом, виходячи з наступного.
За приписами статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, договором поруки може встановлюватись солідарна відповідальність боржників в межах певної суми
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників; солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі; виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ст. 543 ЦК України).
Дослідженням умов п. 3.3. укладеного 17.05.213 року договору поруки, встановлено, що даний договір припиняється у випадках: припинення забезпеченого даним договором зобов'язання; зміни зобов'язання без згоди поручителя; не пред'явлення кредитором позову до поручителя по закінченню трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання; в інших випадках, передбачених законом. (а.с.25)
Пунктом 4.2. договору оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р. сторонами було визначено , що орендна плата сплачується щомісячно строком до 30 числа поточного місяця у розмірах: з 01.06.2013 р. по 30.06.2013 р. у сумі 14229,80 грн., з 01.07.2013 р. по 30.11.2013 р. у сумі 32007,74 грн. Таким чином, договором чітко визначено строк виконання 1-м відповідачем зобов'язання за договором, а саме - до 30.11.2013 р.
Як свідчать матеріали справи, 1-й відповідач свої зобов'язання по оплаті орендної плати у порядку, встановленому п. 4.2. договору не виконав.
31.03.2014 р. позивач звернувся до поручителя - ТОВ "Новаагро Україна" з вимогою №18 про сплату грошових коштів, в якій вимагав негайно сплатити заборгованість за оренду багаторічних насаджень в сумі 173847,30 грн., протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги відповідно до ст. 530 ЦК України сплатити штрафні та фінансові санкції за прострочення платежу в сумі 22389,03 грн. та неустойку за порушення строку повернення майна з оренди в суму 512536,48 грн.
ТОВ "Новаагро Україна" (поручитель) отримав вказану вимогу 31.03.2014 р., про що свідчить розпис його представника, проте кошти позивачу не перерахував та відповіді на вимогу не дав.
30.07.2014 року позивач звернувся до господарського суду про стягнення солідарно з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ «Нова агро Україна» суми боргу та штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи, що строк виконання зобов'язання за договором оренди визначено сторонами до 30.11.2013, а позивач своєчасно, тобто в межах трирічного терміну від встановленого строку виконання зобов'язання звернувся до поручителя - ТОВ "Новаагро Україна" з вимогою про сплату грошових коштів, а потім до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за договором оренди з боржника та поручителя, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що укладений сторонами договір поруки від 17.05.2013 року не можна вважати таким, що припинив свою дію. Отже, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ «Новаагро Україна» солідарно є обґрунтованими та правомірними, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення суми боргу солідарно з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ «Новаагро Україна» позбавлені правового та фактичного обґрунтування, а тому підлягають скасуванню.
З урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 174268,50грн., 3% річних в розмірі 4456,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 22419,22 грн. за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2014 р. з відповідачів ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ «Нова агро Україна» солідарно.
Щодо позовних вимог ПАТ "Садовод" про стягнення солідарно з відповідачів пені в розмірі 12043,92 грн. та відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 11001,89 грн. за неналежне виконання умов договору оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р., а також неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди в сумі 696758,80 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу пункту 4 статті 231 зазначеного Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Водночас частина 3 статті 549 Цивільного кодексу визначає те, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З правового аналізу зазначених вище норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення зобов'язання.
Відповідно до п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі порушення грошового зобов'язання обов'язок сплатити неустойку виникає, якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства.
Проте, як правомірно встановлено судом першої інстанції, під час укладення договору оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р. розмір пені сторонами не встановлювався, а тому колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що правові підстави для нарахування пені за період з 01.07.2013 р. по 31.05.2014 р. в сумі 12043,92 грн. відсутні.
До того ж, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", на який посилається заявник апеляційної скарги, як на підставу нарахування пені, визначає лише обмеження щодо розміру пені, стягнення якої передбачено умовами договору, а не обов'язок її нарахування.
Також, позивачем було заявлено до стягнення проценти за користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2014 р. в сумі 11001,89 грн.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге -
встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним
законодавством.
Таким чином, вказаними приписами чітко встановлено, що підстави для нарахування процентів за користування чужими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається з укладеного сторонами договору оренди, нарахування розміру процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами не передбачено. Також розмір процентів не передбачений ані законом, ані іншим актом цивільного законодавства, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем процентів за користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2014 р. в сумі 11001,89 грн. є безпідставним, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині є таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та є правомірним.
Також, позивачем нараховано 696758,80 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди.
Згідно з частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з пунктом 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За приписами ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 10.1 укладеного договору оренди, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 30.11.2013 р.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору за два тижня до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (п. 10.2 договору).
Враховуючи, що позивачем не надано доказів звернення до ТОВ "ТБ Сад" із заявою про припинення дії договору за два тижня до закінчення строку його дії, як то передбачено п. 10.2 договору, колегія суддів вважає, що укладений сторонами договір оренди станом на момент звернення позивача до суду не припинив свою дію.
До матеріалів апеляційної скарги позивачем були надані копії листів №15/11/13 від 15.11.2013 та №01/12/13 від 01.12.2013 на які він посилався як на доказ своєчасного повідомлення 1-го відповідача про закінчення строку дії договору.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував їх неможливість подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи викладене, колегія суддів не може прийняти надані позивачем листи до уваги, оскільки, по-перше, вказані листи не надавались позивачем до суду першої інстанції під час розгляду справи та їм не була надана належна правова оцінка. Обґрунтованих пояснень, щодо неможливості своєчасного подання до суду першої інстанції відповідних документів, позивач не надав. Крім того, доказів направлення листів №15/11/13 від 15.11.2013 та №01/12/13 від 01.12.2013 на адресу 1-го відповідача та їх отримання, позивачем також не надано.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 696758,80 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.
Враховуючи обставини справи за якими встановлено укладення між сторонами договору поруки, а також враховуючи, що вказаний договір є таким, що не припинив своєї дії, колегія суддів приходить до висновку, що сума основного боргу в розмірі 173847,30, 3% річних в сумі 4456,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 22419,22 підлягає стягненню з 1-го та 2-го відповідачів в солідарно.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути солідарно з 1-го та 2-го відповідачів судовий збір в розмірі 4014,45 грн., визначений судом першої інстанції пропорційно задоволеним вимогам позивача.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку, позивач повідомив суд апеляційної інстанції про виконання 1-м відповідачем ТОВ "ТБ Сад" рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14. На підтвердження вказаних обставин, надав суду копію виписки з поточного рахунку ПАТ «Садовод» від 27.10.2014 року., відповідно до якого підтверджується сплата 1-м відповідачем на користь ПАТ «Садовод» суми боргу в розмірі 173847,30, 3% річних в сумі 4456,11 грн., інфляційних втрат в розмірі 22419,22 та 4014,45 грн. судового збору.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми боргу в розмірі 173847,30, 3% річних в сумі 4456,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 22419,22 солідарно з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ "Новаагро Україна" та приймає в цій частині нове рішення про стягнення суми боргу в розмірі 173847,30, 3% річних в сумі 4456,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 22419,22 грн. з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ "Новаагро Україна" солідарно. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Садовод", м. Харків задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14 в частині стягнення з ТОВ « ТБ Сад» на користь ПАТ «Садовод» заборгованості за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р. в сумі 173847,30, 3% річних в сумі 4456,11 грн., інфляційних втрат в розмірі 22419,22 грн., судового збору в розмірі 4014,45 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ "Новаагро Україна" солідарно на користь ПАТ «Садовод» заборгованості за договором оренди №17/05/13-2 від 17.05.2013 р. в сумі 173847,30, 3% річних в сумі 4456,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 22419,22 грн.
Стягнути з ТОВ "ТБ Сад" та ТОВ "Новаагро Україна" на користь ПАТ «Садовод» 2007,23 грн. судового збору з кожного.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 по справі №922/3199/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2014 року.
Головуючий суддя Тарасова І.В.
суддя Горбачова Л.П.
суддя Істоміна О.А.