копія
20 листопада 2014 р. Справа № 804/17166/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маестро А.Г. "Фабрика столярних виробів" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
21.10.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур_нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур_нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2014 року № 0003122203 як незаконне.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» за період січень 2014 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» податкової дисципліни та не знаходження останніх за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Позивач наголосив на тому, що отриманий від ТОВ «Інтервенто» результат робіт позивач використав у власній господарській діяльності, а саме: передав третій особі ПАТ «Аеробуд».
Ухвалою суду від 22.10.2014 року відкрито провадження у справі.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач через відділ діловодства суду подав заперечення на позовну заяву, у яких просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені та Конституцією та законами України, з наступних причин:
- правочини укладені ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» визнані недійсними податковим органом;
- ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» порушуть податкову дисципліну та не знаходяться за юридичними адресами;
- ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» не мають необхідного обладнання, трудових ресурсів для виконання робіт та передачі товару позивачу.
- у актах виконаних будівельних робіт не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, яка була виконана ТОВ «Інтервенто».
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, сторін суд встановив наступне.
З 19.06.2014 року по 25.06.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» за період з січень 2014 року.
За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт від 25.06.2014 року № 1662/04-61-22-3/36728065.
У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» на настання правових наслідків.
Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:
- правочини укладені ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» визнані недійсними податковим органом;
- ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» порушуть податкову дисципліну та не знаходяться за юридичними адресами;
- ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» не мають необхідного обладнання, трудових ресурсів для виконання робіт та передачі товару позивачу.
- у актах виконаних будівельних робіт не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, яка була виконана ТОВ «Інтервенто».
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур_нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2014 року № 0003122203, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 58376,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 29 188,00 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті від 25.06.2014 року № 1662/04-61-22-3/36728065 щодо не спрямованості правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро» за юридичною адресою.
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Відродження-Дніпро».
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Відродження-Дніпро» укладено договір поставки № 200114 від 20.01.2014 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Відродження-Дніпро» зобов'язувався поставити позивачу товар, а останній зобов'язався його оплатити.
Факт поставки ТОВ «Відродження-Дніпро» позивачу товару підтверджується видатковою накладною № 310134 від 31.01.2014 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Позивач розрахувався з ТОВ «Відродження-Дніпро» у повному обсязі за отриманий товар, що підтверджується копією платіжного доручення № 4433 від 03.02.2014 року, що знаходиться у матеріалах справи.
Судом встановлено, що ТОВ «Відродження-Дніпро» виписало позивачу податкову накладну № 310134 від 31.01.2014 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Відродження-Дніпро» анульовано 09.04.2014 року.
Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Відродження-Дніпро» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.
Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Відродження-Дніпро» припинено як юридична особа 26.09.2014 року.
Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Відродження-Дніпро» було юридичною особою.
Факт перевезення товару від ТОВ «Відродження-Дніпро» до позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які знаходяться у матеріалах справи. Автомобіль, який вказано у товарно-транспортних накладних використовується позивачем на підставі договору оренди транспортного засобу від 20.03.2013 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Згідно листа Міністества доходів і зборів України від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 «основаниями для формирования налогового кредита является наличие надлежащим образом оформленной налоговой накладной, таможенной декларации, заявления с жалобой на поставщика, поданного в соответствии с пунктом 201.10 статьи 201 Кодекса, бухгалтерской справки, составленной в соответствии с пунктом 198.5 статьи 198 Кодекса, или других документов, предусмотренных пунктом 201.11 статьи 201 Кодекса. Товарно-транспортная накладная не содержится в перечне документов, определяющих право на формирование налогового кредита».
На підставі викладеного судом встановлено рух активів від ТОВ «Відродження-Дніпро» до позивача.
Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтервенто» укладено договір про надання послуг № 290813 від 29.08.2013 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Інтервенто» зобов'язувалось виконати монтаж столярних виробів на об'єкті будівництва, а позивач зобов'язувався прийняти роботи та їх оплатити.
Факт виконання робіт ТОВ «Інтервенто» для позивача підтверджується актами виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), копії яких знаходиться у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Позивач розрахувався з ТОВ «Інтервенто» за виконані роботи, що підтверджується копіями платіжних доручень, що знаходиться у матеріалах справи.
Судом встановлено, що ТОВ «Інтервенто» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходиться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інтервенто» анульовано 09.04.2014 року.
Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Інтервенто» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.
Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Інтервенто» припинено як юридична особа 03.09.2014 року.
Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Інтервенто» було юридичною особою.
Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Інтервенто» мало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією 12.02.2013 року з строком дії до 12.02.2016 року.
Також ТОВ «Інтервенто» у січні 2014 року мало трудові ресурси, що підтверджується податковими розрахунками ТОВ «Інтервенто» форми 1-ДФ за 4 квартал 2013 року та 1 квартал 2014 року.
Виконані ТОВ «Інтервенто» для позивача роботи були передані останнім третій особі - ПАТ «Аеробуд», що підтверджується актами виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) між позивачем та ПАТ «Аеробуд», копії яких знаходиться у матеріалах справи та не заперечується відповідачем у письмових запереченнях на позовну заяву.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
На підставі викладеного судом встановлено рух активів від ТОВ «Інтервенто» до позивача.
Судом відхиляються твердження відповідача про те, що акти виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) між позивачем та ТОВ «Інтервенто» не розкривають зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, яка була виконана ТОВ «Інтервенто» з наступних причин.
Згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону № 996).
Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції Законом № 996 і Положенням № 88 не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.
На думку суду акти виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) між позивачем та ТОВ «Інтервенто» розкривають зміст господарської операції з урахуванням положення договору та договірної ціни.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.
У зв'язку з викладеним оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2014 року № 0003122203.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 20.11.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка