ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/20886/14 12.11.14
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"
до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
простягнення 11 270,26 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Скорінов В.О. - представник за дов.;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 12.11.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди у розмірі 11 270,26 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 порушено провадження у справі №910/20886/14, розгляд справи призначений на 20.10.2014.
Ухвалою суду від 20.10.2014 розгляд справи відкладено на 12.11.2014.
Від позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі його представників.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав, що позивач протягом розу з моменту ДТП не звертався до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування. Також відповідач заперечив проти включення до суми страхового відшкодування ПДВ.
В судовому засіданні 12.11.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.
В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
28.03.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (далі - позивач, страховик) та Публічним акціонерним товариством "Слов»янські шпалери-КФТП" (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №5-32-1-25.8-13 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль НОМЕР_1.
12.05.2014 в м. Києві на а/д Київ-Одеса 73 км.+ 850 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2.(що закріплений за ним згідно розпорядження №9 від 22.03.2013) та "КІА" державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
13.05.2013 страхувальник звернувся до страховика із заявою про факт настання події та виплати страхового відшкодування.
Відповідно до рахунку-фактури №с4191791 від 21.05.2013 вартість виконаних відновлювальних робіт застрахованого автомобіля становить 11 780,26 грн.
Відповідно до акту про оцінку №1597 автотоварознавчого дослідження від 22.05.2013, вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 11 780,31 грн.
На підставі вищевказаного договору від 28.03.2013, заяви страхувальника від 13.05.2013, рахунку-фактури №с4191791 від 21.05.2013, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 11 780,26 грн. на рахунок страхувальника (лист №1894 від 29.05.2013) згідно платіжного доручення №1786 від 17.06.2013.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 11 780,26 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_3, як вбачається з постанови Подільського районного суду м. Києва від 07.06.2013.
Вищезазначеною постановою районного суду ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "КІА" державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АС/0828547 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АС/0828547, діючим на дату ДТП).
Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/0828547 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля НОМЕР_3 на час спірної ДТП.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").
Отже, розмір франшизи за страховим полісом АС/1828547, що становить 0,00 грн.
За встановленими судами обставинами справи, позивач, отримав право вимоги в сумі 11 270,26 грн. яке особа, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.
Щодо не повідомлення позивачем відповідача щодо необхідності страхового відшкодування суд зазначає наступне.
В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки, позивач своєчасно, протягом року з моменту ДТП, не звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, тому у відповідача відсутні як обов'язок так і можливість виплати страхове відшкодування.
В підтвердження викладеного відповідач посилається на п.37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З даним твердженням суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Такий випадок встановлено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
З наведених приписів законодавства вбачається, що позивач як страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування, отже, вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов висновку, що внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.
Разом з тим, суд взяв до уваги, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи лише після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування, втім не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування у строк, встановлений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.
За таких обставин, посилання відповідача на приписи підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, з огляду на системний аналіз статей 36, 37, 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", підпункт 37.1.4 пункту 37.1. статті 37 цього Закону стосується порядку та умов прийняття рішення про здійснення страховиком страхового відшкодування та за змістом пункту 36.1 статті 36 цього Закону не позбавляє права на здійснення страхового відшкодування в судовому порядку. При цьому випадки, коли шкода не відшкодовується, визначені переліком, наведеним у статті 32 вказаного Закону.
Отже, слід звернути увагу, що строк, встановлений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, не є тотожним позовній давності у таких правовідносинах, яка є загальною та становить три роки.
За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Оскільки з встановлених обставин справи вбачається, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі в сумі 11 270,26 грн, при заміні кредитора у зобов'язання з відшкодування шкоди, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, у межах його фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності, а також враховуючи фактичне звернення позивача до господарського суду з даним позовом 29.09.2014 в межах загального строку позовної давності, суд вважає, що підстав для відмови в задоволенні позовних вимог немає.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові №910/10027/14 від 04.11.2014.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у відзиві зазначив про відсутність підстав для включення до страхової виплати податку на додану вартість.
Посилання відповідача на те, що страховому відшкодуванню не підлягає податок на додану вартість, який включено до вартості ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді автомобіля, судом не приймається, оскільки таке твердження прямо протирічить Податковому кодексу України, відповідно до якого податок на додану вартість є непрямим податком який включається до вартості продукції та робіт і сплачується кінцевим споживачем.
Таким чином, податок на додану вартість є частиною вартості, яку потерпіла особа зобов'язана оплатити відновлюючи транспортний засіб до первинного стану.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, код 14229456) 11 270,26 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят гривень 26 коп.) відшкодування шкоди та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 13.11.2014.
Суддя М.Є. Літвінова