19.11.2014 р. Справа № 914/3209/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
при секретарі Фартушку Н.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Львівторгбуд», м. Львів,
про: стягнення 50 000 грн. 00 коп. заборгованості.
За участю представників:
Від прокурора: Леонтьєва Н. Т. (посвідчення від 24.09.2012 року №005508);
Від позивача: Шмотолоха О.П. - представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: Терлецький Ю.І. - представник (довіреність в матеріалах справи).
Прокурору та сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представники сторін не наполягають на фіксуванні судового процесу технічними засобами (докази в матеріалах справи).
Суть спору: розглядається справа за позовом прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Львівторгбуд» про стягнення 50 000 грн. 00 коп. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.10.2014 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду в справі.
Прокурор в судове засідання з'явився.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав клопотання (вх. №50166/14), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, проти позовних вимог заперечив повністю.
19.11.2014 року відповідачем подано клопотання (вх. №5492/14), у якому просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Приватне підприємство «Львівдах» з підстав того, що між відповідачем у справі та ПП «Львівдах» 05.08.2011 року укладено Договір про будівництво б/н, за умовами якого останній, серед іншого, зобов'язувався сплатити за відповідача інвестиційний внесок на розвиток інфраструктури міста.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оглянувши і дослідивши матеріали справи і поданого клопотання суд дійшов до висновку про те, що ПП «Львівдах» не був стороною спірних правовідносин за Договором про пайову участь від 03.04.2014 року №103, а відтак, на нього не може бути покладено обов'язок зі сплати пайового внеску, передбаченого вказаним договором. З підстав наведеного суд відхиляє клопотання відповідача про залучення ПП «Львівдах» до участі у справі як співвідповідача.
Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих прокурором в інтересах держави в особі позивача доказів та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи встановлено.
Позивач: Департамент економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 34814859, знаходиться за адресою: 79006, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 12.08.2014 року №19140897 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Львівторгбуд» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 01547611, знаходиться за адресою: 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Тернопільська, буд. 21, що підтверджується долученою до матеріалів справи Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААБ №738797 (докази в матеріалах справи).
03.04.2014 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Львівторгбуд» (надалі - відповідач, замовник) укладено Договір про пайову участь №103 (надалі - договір), за умовами якого замовник зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і в порядку, передбаченому договором.
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що замовник зобов'язувався здійснити будівництво об'єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у терміни з 30.04.2014 року по 31.12.2016 року, а також сплатити пайовий внесок в розмірі 50 000 грн. 00 коп. до 01.06.2014 року, в розмірі 1 414 547 грн. 20 коп. - до 31.12.2016 року.
Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 50 000 грн. 00 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач листом від 12.06.2014 року вих. №23-вих.-583 звертався до відповідача із вимогою про сплату заборгованості зі сплати пайового внеску за договором (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до пункту 8 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, в тому числі реконструкцію існуючої забудови та територій. Забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.
Приписами частин першої та третьої статті 40 вказаного Закону встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Щодо звернення до господарського суду Прокурора Залізничного району міста Львова, суд зазначає наступне:
Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36-1 вказаного Закону).
На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави. Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Прокурором Залізничного району міста Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, на які державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.
Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» передбачено, що станом на 01.01.2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн. 00 коп.
Так, прокурором в інтересах держави в особі позивача у позовній заяві заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача на користь позивача 50 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором.
Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати у справі в розмірі 1 827 грн. 00 коп. слід покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в доход Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від сплати заборгованості за договором.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника: Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Львівторгбуд» (79034, Львівська область, м. Львів, вул. Тернопільська, буд. 21; код ЄДРЮО та ФОП 01547611) на користь стягувача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРЮО та ФОП 34814859) 50 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором.
3. Стягнути з боржника: Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Львівторгбуд» (79034, Львівська область, м. Львів, вул. Тернопільська, буд. 21; код ЄДРЮО та ФОП 01547611) в доход Державного бюджету України 1 827 грн. 00 коп. судового збору
4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
19.11.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 19.11.2014 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.