03 листопада 2014 р. Справа № 229/518/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 02.04.2014р. по справі № 229/518/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області
про визнання дій незаконними,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області щодо відмови в перерахунку щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці незаконними;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 жовтня 2012 року по теперішній час, згідно довідок про заробітну плату для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, та встановити розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2013р. за довідкою від 05 грудня 2013 року № 0-23/1590 до змін заробітної плати працюючого судді в подальшому;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання при подальших змінах заробітної плати працюючого судді.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 02.04.2014р. зазначений позов задоволено.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, з 01 жовтня 2012 року по наступний час згідно вимог ст. 129 «Про судоустрій і статус суддів» на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, встановлено розмір щомісячного довічного утримання з 01 грудня 2013 року по довідці від 05 грудня 2013 року за № 0-23/1590 до змін заробітної плати діючого судді в подальшому.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області проводити перерахунок щомісячного довічного утримання при подальшій зміні заробітної плати діючого судді.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 2.1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008р. № 3-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 12.03.2008р. за № 200/14891, просить оскаржувану постанову скасувати та постановити рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці і отримує довічне грошове утримання судді у відставці з 01.01.2011 року, визначене відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року.
Зазначене не оспорюється жодною із сторін. Спірним є питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді відповідно довідок Територіального управління Державної судової Адміністрації в Донецькій області з 01.01.2012р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов'язку відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, з 01 жовтня 2012 року по наступний на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, встановлено розмір щомісячного довічного утримання з 01 грудня 2013 року по довідці від 05 грудня 2013 року за № 0-23/1590 до змін заробітної плати діючого судді в подальшому та проводити перерахунок щомісячного довічного утримання при подальшій зміні заробітної плати працюючого судді.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, виходячи з такого.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Згідно п. 1 ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 01.10.2011 року) було встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, положення ч. 3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були викладені в новій редакції, згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
За правилами ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року), максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".
Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частина третя, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI.
Відповідно до п. 2.2 вищезазначеного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що до 3 червня 2013 року щомісячне грошове утримання судді повинно було здійснюватися відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року).
Разом з тим, з 3 червня 2013 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №3-рп/2013), положення ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинні застосовуватись в редакції, яка діяла до змін, які були внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у перерахунку довічного грошового утримання, так як право на перерахунок довічного грошового утримання судді позивач не втратив з прийняттям нового закону, оскільки пішов у відставку по раніше діючому закону з правом на перерахунок довічного грошового утримання і відповідно до конституційних положень його право не повинно звужуватись з прийняттям нового закону.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити позивачу перерахунок і виплату її довічного грошового утримання з 01.10.2012р. у відповідності до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 29 жовтня 2012 року № 08-23/2010, від 28 листопада 2012 року № 08-23/2232, від 09 січня 2013 року № 08-23/58, від 05 грудня 2013 року № 08-23/1590.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений, зокрема, п.п. 3 і 4 "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, пп. 2.1 і 2.2 "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.
Також додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому відсутність в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" положення, в якому безпосередньо було б зазначено про необхідність проведення такого перерахунку, не може бути підставою для відмови позивачу в перерахунку його грошового утримання, оскільки іншим чином, ніж зробивши такий перерахунок у відсотках до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснити виплату грошового утримання у належному розмірі, тобто відповідно до частини 3 статті 138 вказаного Закону, є неможливим. До того ж в діючому законодавстві відсутні положення, які забороняли б робити такий перерахунок судді у відставці.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача, що на органи Пенсійного фонду України не покладені функції щодо призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є необґрунтованими.
Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання, оскільки таке право мають виключно судді Конституційного Суду України, оскільки відповідно до змісту вимог ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.
Крім цього, положеннями ч.4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів" призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Згідно ч. 5 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Виходячи із вище викладеного, колегія суддів зазначає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.
Також колегія суддів зазначає, що позивач звернулась до суду в межах строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно ч.4 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач скористалась позасудовим порядком вирішення спору та отримала рішення відповідача про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці 10 січня 2014 року та 07 лютого 2014 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача, пов'язані з відмовою позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, не кореспондуються з приписами ч.2 ст.19 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову та законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення, що є предметом оскарження.
Також колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання при подальших змінах заробітної плати працюючого судді
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
На момент звернення до суду щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу у розмірі меншому встановленого законодавством позивачу виплачено не було. Отже, у позивача були відсутні підстави вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому її законні права та інтереси.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про покладення обов'язку на відповідача здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання при подальших змінах заробітної плати працюючого судді, задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може регулювати правовідносини, що виникнуть у майбутньому.
Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення норм процесуального права та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, п. 3 ст. 198, п. 1, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області - задовольнити частково.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 02.04.2014р. по справі № 229/518/14-а - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 жовтня 2012 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 29 жовтня 2012 року № 08-23/2010, з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 листопада 2012 року № 08-23/2232, з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2013 року за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 09 січня 2013 року № 08-23/58, з 01 грудня 2013 року за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 05 грудня 2013 року № 08-23/1590.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шевцова Н.В.
Судді Макаренко Я.М. Бегунц А.О.
Повний текст постанови виготовлений 10.11.2014 р.