Справа: № 826/12819/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
13 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Гром Л.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року у справі за позовом Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про скасування рішення в окремій його частині,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, 01 серпня 2014 року відповідач прийняв рішення № 515, відповідно до п. 1 якого прийнято за основу проект рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ) «Про затвердження Порядку надання послуг із перенесення абонентських номерів».
Розділом ІІІ зазначеного Порядку надання послуг із перенесення абонентських номерів врегульовується порядок визначення організації, яка здійснює централізоване технічне адміністрування перенесених абонентських номерів.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку НКРЗІ та з метою їх відновлення Консорціум «Український центр підтримки номерів та адрес» звернулось за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок надання послуг із перенесення абонентських номерів, проект рішення про затвердження якого був прийнятий за основу оскаржуваним рішенням, не зумовлює виникнення будь-яких прав або обов'язків для позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, частиною першою ст. 17 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 №1820-IV (Закон №1820-IV) встановлено, що органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Відповідно до п. 1, п.п. 17 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1067/2011, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
НКРЗІ є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку. У визначеній сфері НКРЗІ здійснює повноваження органу ліцензування, дозвільного органу, регуляторного органу та органу державного нагляду (контролю).
НКРЗІ відповідно до покладених на неї завдань: визначає організацію, яка здійснює централізоване технічне адміністрування персональних номерів та перенесення абонентських номерів.
Згідно з п. 5-2 частини першої ст. 18 Закону №1820-IV, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації: відповідно до закону встановлює порядок відкриття номерного ресурсу, в якому забезпечується утворення персональних номерів абонентів, та порядок адміністрування, присвоєння абонентам і обслуговування персональних номерів, визначає організацію, яка здійснює централізоване технічне адміністрування персональних номерів та перенесених абонентських номерів.
Діяльність організації, яка здійснює централізоване технічне адміністрування персональних номерів та перенесених абонентських номерів, є невід'ємною складовою механізму реалізації надання споживачам послуг перенесення абонентських номерів та використання персональних номерів.
Відповідно до п. 16-1 частини першої ст. 32, п. 4-1 частини першої ст. 39, п. 5-1 частини першої ст. 18 Закону №1820-IV, споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: перенесення абонентського номера, користування персональним номером та отримання послуг національного роумінгу.
Оператори телекомунікацій зобов'язані: надавати абонентам послугу перенесення абонентського номера, користування персональним номером у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації: встановлює порядок надання послуг із перенесення абонентських номерів та порядок надання послуг національного роумінгу.
Підсумовуючи наведені правові норми судова колегія приходить до переконання, що НКРЗІ наділений повноваженнями встановлювати порядок визначення уповноваженої організації, яка здійснює централізоване технічне адміністрування перенесених абонентських номерів.
Водночас, в своїй апеляційній скарзі позивача посилається на те, що факт прийняття відповідачем рішення, яке у свою чергу не породжує виникнення нових прав та обов'язків, не має ключового значення для винесення справедливого та об'єктивного рішення у справі, адже головним за його позицією є те, що відповідач взагалі не мав встановлених законом прав та повноважень здійснювати розробку та затверджувати такий порядок визначення організації, яка здійснює централізоване технічне адміністрування персональних номерів та перенесених абонентських номерів.
Проте, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги таке посилання, оскільки звертаючись до суду за захистом своїх прав та інтересів, позивачем заявлено вимогу щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а не встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) такого суб'єкта щодо розробки та затвердження такого порядку визначення організації, яка здійснює централізоване технічне адміністрування персональних номерів та перенесених абонентських номерів.
Що ж стосується прийнятого відповідачем рішення №515, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступні правові норми та обставини справи.
Положень частини сьомої та восьмої статті 20 вказаного Закону №1820-IV визначено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, розробляє і затверджує з питань, що належать до її компетенції, нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку телекомунікаційних послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання.
Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Згідно із абз. 6 п. 13 Положення, рішення НКРЗІ, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
За вимог статей 7, 9, 13 вказаного Закону, підготовка проекту регуляторного акту повинна бути передбачена Планом діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів, кожен проект регуляторного акта у встановленому Законом порядку оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Так, п. 28 розділу «Проекти регуляторних актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2014 рік, затвердженого рішенням НКРЗІ від 10 грудня 2013 року № 807, передбачена підготовка відповідного регуляторного акту НКРЗІ - рішення НКРЗІ «Про затвердження Порядку надання послуг із перенесення абонентських номерів».
Отже, відповідач, дотримуючись вимог законодавства, в межах передбачених повноважень розпочав підготовку проекту відповідного регуляторного акту.
Порядок організації нормотворчої діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації визначено Регламентом НКРЗІ, затвердженим рішенням відповідача від 13 грудня 2012 року № 658 (Регламент).
Відповідно до п.п. 4.10.1 - 4.10.4 п. 4.10 Регламенту, після розроблення головним розробником або робочою групою проекту регуляторного акта, розгляду його відповідними структурними підрозділами, Департаментом правового забезпечення та членами НКРЗІ, проект разом з пояснювальною запискою, аналізом регуляторного впливу, повідомленням про оприлюднення та іншими документами, передбаченими цим Регламентом та законодавством, виноситься на розгляд Комісії для прийняття за основу.
У разі, якщо проект регуляторного акта є додатком до проекту розпорядчого документа НКРЗІ, яким цей проект регуляторного акта затверджуватиметься, за основу приймається проект рішення НКРЗІ, додатком до якого є проект регуляторного акта.
В разі прийняття проекту регуляторного акта за основу він оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії протягом п'яти робочих днів відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та у випадках, передбачених законом, подається на погодження до заінтересованих державних органів.
У разі схвалення НКРЗІ проекту регуляторного акта із урахуванням зауважень та пропозицій, головний розробник забезпечує у триденний строк організацію подання схваленого проекту на повторне погодження до заінтересованих державних органів.
Після надходження результатів повторного погодження проекту регуляторного акта заінтересованими державними органами, передбаченого підпунктом «а» пункту 4.10.3 цього Регламенту, головний розробник погоджує його у порядку, встановленому пунктом 4.7 та 4.8 цього Регламенту, та виносить у тижневий строк на розгляд Комісії для його прийняття (схвалення).
Згідно п. 4.11 Регламенту, після прийняття (схвалення) НКРЗІ: а) нормативно-правовий акт НКРЗІ, у тому числі регуляторний акт НКРЗІ, в п'ятиденний строк подається головним розробником на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України; б) проект нормативно-правового акта, у тому числі проект регуляторного акта, подається Головою НКРЗІ в установленому законодавством порядку на розгляд відповідного державного органу.
Водночас, відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади га суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
За таких умов, лише прийнятий в установленому законодавством порядку регуляторний акт НКРЗІ може впливати на права та інтереси осіб, в тому числі щодо здійснення діяльності у сфері телекомунікацій.
Більше того, як вірно встановлено судом першої інстанції, прийнятий за основу оскаржуваним рішенням НКРЗІ проект рішення про затвердження Порядку надання послуг із перенесення абонентських номерів може бути неодноразово змінений та доопрацьований відповідачем з врахуванням пропозицій та зауважень фізичних та юридичних осіб, узгоджень в подальшому із заінтересованими державними органами, як це передбачено описаною вище процедурою прийняття НКРЗІ нормативно-правовий актів.
Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин, проект регуляторного акту проходив обов'язкову процедуру оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Враховуючи наведене, позивач мав можливість надати НКРЗІ свої пропозиції та зауваження до проекту регуляторного акту в установленому законодавством порядку, чого ним зроблено не було.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки оскаржуваним рішенням прийнято лише за основу проект рішення НКРЗІ «Про затвердження Порядку надання послуг із перенесення абонентських номерів» та установлено строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймалися зауваження та пропозиції до проекту регуляторного акта, з дня його оприлюднення до 29 серпня 2014 року, встановлена на рівні законодавства процедура прийняття рішення відповідача про затвердження Порядку надання послуг із перенесення абонентських номерів завершена не була, а тому, не є такими, що набрали чинності, положення такого Порядку та не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Л.М. Гром,
Л.О. Костюк
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Гром Л.М.
Костюк Л.О.