04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" листопада 2014 р. Справа№ 910/22770/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Зубець Л.П.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін
від позивача: Невідомий О.М. - представник за дов. №31/12-13_Н від 31.12.2013р.;
від відповідача: Куцу Г.М. - представник за дов. №524 від 03.06.2014р.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"
на рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2014 р.
у справі № 910/22770/13 (головуючий суддя: Цюкало Ю.В. судді: Баранов Д.О. Котков О.В.)
за позовом Товариство з додатково відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"
про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Товариство з додатково відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (далі - відповідач) про здійснення страхового відшкодування у розмірі 43504,74 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь позовом Товариство з додатково відповідальність "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 39772,76 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 76 копійки) та судові витрати - 1572,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Каштан" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014р. у справі №910/22770/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.
Крім того, апелянт зазначив, що страхових або Моторне (транспортне) страхове Бюро України не відковує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 09.10.2014 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" було прийнято до провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014р. підлягає зміні в частині стягнення основної заборгованості та витрат по сплаті судового збору, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
10.04.2012 р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Каско 50/50 № CLA № 2856 (далі - договір).
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб "Peugeot 107", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Транспортний засіб "Peugeot 107", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (копія свідоцтва наявна в матеріалах справи).
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідний страховий випадок настав 22.03.2013р. в м. Києві по вул. Гонгадзе, 18, а саме: відбулося зіткнення "Peugeot 107", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_6.
В результаті ДТП автомобіль "Peugeot 107", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою б/н, виданою органами МВС України.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 43135,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10286 від 10.06.2013р. (наявні в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № АС-006168 від 27.05.2013р.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.04.2013р. у справі № 758/4122/13-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 п.п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_6 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0199497 (тип договору - 1, відомості щодо вказаного полісу випливають з довідки МТСБУ № 7/2-28/35115 від 11.12.2013р. та довідки МВС України за № 9175545).
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_6 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/0199497, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_6, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_6 транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 р. N 4 передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною (п. 16).
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, висновок експерта набуває доказової сили після оголошення (вручення) експерту ухвали про призначення експертизи та попередження останнього про відповідальність, а тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, у зв'язку із чим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. призначено у справі № 910/27770/13 судову експертизу, яка, не зважаючи на обставини наявності в матеріалах справи актів виконаних робіт, калькуляції розрахунків вартості шкоди та звіту про вартість матеріального збитку, буде вважатись, в силу ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, первинною і такий висновок експерта набуватиме доказової сили.
Згідно висновку експертів за результатами проведення судової комплексної автотоварознавчої та автотехнічної експертизи № 7089/14-54/7090/14-54 від 06.08.2014 р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Peugeot 107", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок отримання пошкоджень в ДТП, що відбулося 22.03.2013р. складає - 40 772,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що полісом № АЕ/0199497 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшиза в розмірі 1000,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_6 транспортного засобу "Mersedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає - 39 772,76 грн. з розрахунку: 40 772,76 грн. /розмір шкоди, визначений згідно висновку експертів за результатами проведення судової комплексної автотоварознавчої та автотехнічної експертизи № 7089/14-54/7090/14-54 від 06.08.2014 року, призначеної за ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року/ - 1000,00 грн. /франшиза за полісом № АЕ/0199497/.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 39772,76 грн.
Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд першої інстанції при розрахунку суми заборгованості допустився помилки, так сума заборгованості врахована з урахуванням втрати товарної вартості, що відповідно до експертизи становить 4073,06 грн.
Відповідно до п. 32.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхових або Моторне (транспортне) страхове бюро України не відшкодовує шкоду пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням скаржника, що страхових або Моторне (транспортне) страхове Бюро України не відковує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Так, Київський апеляційний господарський суд перевіривши суму основної заборгованості дійшов висновку, що остання підлягає стягненню в сумі 35699,70 грн. (40772,76 грн. (матеріальний збиток згідно експертизи) - 4073,06 грн. (втрата товарної вартості) - 1000,00 грн. (франшиза)).
Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014р. по даній справі підлягає зміні в частині стягнення основної заборгованості з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" - частковому задоволенню.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні. В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" задовольнити частково.
2. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014р. у справі № 910/22770/13 змінити в частині стягнення основного боргу та витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (ЄДРПОУ 32071894, адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 12 оф. 37), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь позовом Товариство з додатково відповідальність "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (адреса: 08131, Київська обл., с. Софіївська-Борщагівка, вул. В. Кільцева, буд. 56, р/р 26509301956 в ПАТ "Ощадбанк", МФО 322669, ЄДРПОУ 35429675), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 35699,70 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривен 70 копійки) та судові витрати - 1407, 98 грн. (одна тисяча чотириста сім гривен 98 копійок).
В решті рішення залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи №910/22770/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Л.П. Зубець
О.М. Гаврилюк