33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 листопада 2014 року Справа № 18/1544-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Мельник О.В. ,
судді Грязнов В.В.
за участю представників:
позивача - пред-ка Полікарпова А.О.(пост.дов. №5/А/1 від 05.08.2014р.)
відповідача - пред-ка Дмуховського О.В. (пост.дов.б/н від 01.09.2014р.)
третьої особи приватного підприємства „Рускус" - не з'явився
третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю „Подільський бройлер"- не з'явився
третьої особи селянського фермерського господарства „Краєвид" - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю „АДМ Трейдінг Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.14 р. у справі № 18/1544-10 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Еколінія" від 10.10.2013р. (з уточненням від 25.11.2013р. та від 26.12.2013р.) про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. за нововиявленими обставинами
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АДМ Трейдінг Україна"
до товариства з обмеженою відповідальністю „Еколінія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства „Рускус"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Подільський бройлер"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - селянського фермерського господарства „Краєвид"
про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором та відвантажити 580,093 тон ріпаку 1 класу
Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р .у справі № 18/1544-10 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Виноградова В.В., суддя Муха М.Є., суддя Розізнана І.В.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 р., задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал" (який змінив назву на товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна") про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" виконати зобов'язання за договором та відвантажити 580,093 тон ріпаку 1 класу. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Еколінія" відвантажити товариству з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал 580,093 тон ріпаку 1 класу та стягнуто судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 р. залишено без змін.
21.10.2013 р. відповідач товариство з обмеженою відповідальністю „Еколінія" звернувся до суду з заявою від 10.10.2013р. про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.1.2012р. за нововиявленими обставинами.
Ухвалою суду від 16.01.2014р. вказану заяву залишено без задоволення, рішення - без змін. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 р. ухвала суду від 16.01.2014р. залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду Хмельницької області скасовано, справу направлено до місцевого господарського суду для розгляду заяви.
У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судам слід було перевірити наявність або відсутність обставин, які заявник вважає нововиявленими та з'ясувати, чи могли вони вплинути на рішення у справі по суті.
За результатом розгляду заяви відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" від 10.10.2013р. про перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012р. за нововиявленими обставинами господарський суд Хмельницької області 24.07.2014 р. прийняв рішення про задоволення цієї заяви і скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. по справі № 18/1544-10. Прийнято нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 р. у справі №18/1544-10 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Позивач вважає, що рішення судом першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, є незаконним та необґрунтованим, оскільки при його винесенні судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає про наявність достатніх правових підстав для задоволення вимоги про відвантаження йому зерна ріпаку, а тому відмова відповідача терміново відвантажити належне позивачу зерно є порушенням умов договору між сторонами та суперечить приписам ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Скаржник зазначає, що висновок суд першої інстанції не відповідає обставинам справи. Зокрема, в мотивувальній частині суд зазначив, що факт отримання позивачем від приватного підприємства "Рускус" 580,093 тонн рапсу 1 класу і передачі його як своєї власності за складською квитанцією на зерно № 33 від 27.07.10 р. (серія АТ №872865) відповідачу спростовується вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 16.05.2013 у кримінальній справі № 412/10985/2012. Однак, на думку скаржника, вирок не містить підстав, які б дали можливість оспорити факт переходу зерна ріпаку у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та передачу останнього на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Еколінія".
Дійсність та правомочність укладеного сторонами договору складського зберігання №13/10 від 11.06.2010 та складської квитанції на зерно № 33 від 27.07.2010 щодо прийняття та зберігання від позивача 580,093 тон ріпаку 1 класу підтверджена рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010 р. у справі № 3/1822.
При цьому, у кримінальній справі не були вирішені питання, що входять до предмету доказування у справі №18/1544-10, зокрема, дійсність договору складського зберігання, добросовісність набуття позивачем ріпаку у приватного підприємства "Рускус", та інші суттєві обставини, які мають значення для вирішення справи. Проголошений Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська вирок по обвинуваченню Звонікова О.В. та Точіліна Г.Ф. жодним чином не вплинув ні на істотні характеристики правового режиму майна, спір про зобов'язання щодо якого розглядається судом, на ні правомочності товариства «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» щодо вказаного майна.
При винесенні господарським судом рішення від 27.11.2012 по справі № 18/1544-10 предметом дослідження стало невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повернення позивачу ріпаку переданого згідно договору зберігання №13/10 від 11.06.2010 та складської квитанції на зерно № 33 від 27.07.2010 щодо прийняття та зберігання від позивача 580,093 тон ріпаку 1 класу, а об'єктом злочинного посягання у кримінальній справі є заволодіння коштами. Отже, вирок у кримінальній справі, має значення лише відносно правових наслідків особи щодо якої ухвалено вирок, та такий вирок жодним чином не може застосовуватись як преюдиція при розгляді даної справи за правовідносинами, які виникли за договором укладеним між позивачем та відповідачем.
Окрім того, судом не взято до уваги, що цивільний позов товариства "Подільський бройлер" в межах кримінальної справи був залишений без розгляду, з можливістю його подання в порядку цивільного судочинства. Таким чином, ТОВ «Подільський бройлер», відповідно до вироку суду, повинен звернутись за відшкодуванням матеріальних збитків в порядку цивільного судочинства. Зазначає також, що позивач не може бути цивільним позивачем у кримінальній справі, оскільки за нормами ст.28 Кримінально-процесуального кодексу України (редакція 1960 р.) підсудними не завдано збитків підприємству і підприємство не зазнало матеріальної шкоди.
Також судом не враховано, що позивач належно виконав всі умови договору купівлі-продажу № 519/1-54747, укладеного від 26.07.2010 р. товариством „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)"/покупець та підприємством „Рускус"/продавець, і договору складського зберігання № 13/10 від 11.06.2010 р. Таким чином, судом всупереч нормам ч.5 ст.12 ЦК України, відповідно до яких добросовісність позивача як набувача майна презюмується, поставлено під сумнів добросовісність позивача як набувача майна, фактично позбавлено позивача майна, набутого без порушень чинного законодавства.
Судом порушено норми ст.35 ГПК України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. При винесенні оспорюваного рішення судом враховано постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у кримінальній справі № 412/10985/2012 від 09.2013 р. та 29.08.2014 р., які винесені в рамках кримінальної справи, однак такі постанови не є вироком суду в кримінальному провадженні. Більше того, судом не взято до уваги, що на час розгляду справи вирок був переглянутий у касаційному порядку з поверненям на новий апеляційний розгляд.
Таким чином, підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами був вирок суду, який в подальшому був переглянутий у касаційному порядку та переглянутий апеляційним судом Дніпропетровської області 29.05.2014 р.
Також в оскаржуваному рішенні від 24.07.2014 р., в порушення ст.84 ГПК України не зазначено жодної підстави для задоволення заяви товариства "Еколінія" про перегляд рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами та в мотивувальній частині не зазначено жодної норми чинного законодавства, яким господарський суд керувався при винесенні рішення. В мотивувальній частині рішення суд описав матеріали справи, але на думку скаржника, не зробив висновків, чому не застосував ст.35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та норми ст.41 Конституції України з урахуванням того, що складська квитанція на зерно № 33 від 27.07.2010 р. є дійсною.
В доповненні до апеляційної скарги скаржник звертає увагу суду на той факт, що первісне рішення господарського суду Хмельницької області у справі було прийнято 27.11.2012 р., а вказана вище постанова Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська - 29.08.2013 р. Отже, постанова районного суду не існувала на момент прийняття рішення, що є однією з вимог до перегляду рішення за нововиявленими обставинами, таким чином, вказана обставина є новою, а не нововиявленою, а отже на підставі вказаної обставини у суду не було підстав для винесення оскаржуваного рішення від 24.07.2014 р. Вказує, що всі інші обставини, на яких наголошував заявник не заслуговують на увагу, оскільки вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2013 р. не може без окремого судового провадження визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений позивачем та приватним підприємством "Рускус" щодо 580,093 тонн рапсу від 26.07.2010 р. № 519/1-54747, так само як і не може визнати недійсним договір зберігання даного рапсу між позивачем та товариством "Еколінія" від 11.06.2010 р. № 13/10 та видану на його підставі складську квитанцію № 33 від 27.07.10 р (серія АТ № 872865).
У запереченнях на апеляційну скаргу треті особи селянське фермерське товариство "Краєвид", товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер" заперечують проти доводів апеляційної скарги позивача, вважають, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення від 24.07.2014 р.
Вказують, що при поданні апеляційної скарги позивачем були порушені вимоги ст.95 Господарсько-процесуального кодексу України, якою передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні, але ні треті сторони, які, згідно ст.27 Господарсько-процесуального кодексу України, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, ні відповідач по справі не отримали апеляційної скарги, чим вважаємо грубе порушення позивачем права на захист.
Зазначають, що рішенням від 24.07.2014 р. були спростовані обставини щодо набуття права власності позивачем на 580,093 тонн ріпаку 1 класу від приватного підприємства „Рускус", а також наступної передачі позивачем відповідачу 580,093 тонн цього ріпаку 1 класу за складською квитанцією на зерно № 33 від 27.07.2010 р., враховуючи , що саме цей акт був предметом злочинних посягань, про що встановлено у вироці Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 16.05.2013 р. та належав третім особам по справі товариству з обмеженою відповідальністю "Подільський Бройлер" та селянському фермерському товариству "Краєвид". Крім того, судом було враховано, що згідно постанови Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 04.09.2013 р. у кримінальній справі № 412/10985/12 залишено без задоволення заяву позивача про вирішення питання по речовим доказам, а саме зерна ріпаку, що знаходиться на зберіганні у різних підприємств, і в тому числі: речового доказу по справі - зерно ріпаку 1-го класу, вагою 519 тон 294 кг та речового доказу по справі - зерно ріпаку 1-го класу, вагою 60 тон 799 кг, що знаходиться на зберіганні у відповідача, у зв'язку з відсутністю підстав, які б свідчили про наявність у заявника права власності на значені речові докази.
Зазначають, що Відділом державної виконавчої служби на Дунаєвського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа Жовневого районного суду міста Дніпропетровська відкрито виконавче провадження за постановами від 02.10.2013 р. ВП № 40037586 та ВП № 40038128, і за актом передачі стягувачу предметів від 02.12.2013 р. та актом вилучення у боржника предметів від 02.12.2013 р. зерно ріпаку вагою 60 тонн 799 кг, вилучено ДВС v відповідача - товаритсва «Еколінія» і передано сільському фермерському господарству "Краєвид", а за такими ж актами від 02.12.2013 р. зерно ріпаку вагою 519 тон 294 кг вилучено Державною виконавчою службою у відповідача і передано товариству „Подільський бройлер".
Вважають, що при прийнятті судового рішення судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини, та досліджених в судовому процесі доказів.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивача відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Еколінія" заперечує проти її доводів, вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Заперечує наявність у скаржника достатніх правових підстав для задоволення вимоги до відповідача про відвантаження йому зерна ріпаку.
Вказує, що господарським судом Хмельницької області у рішенні від 27.11.2012 р. встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)"/покупець та приватним підприємством „Рускус"/продавець 26.07.2010 р. укладено договір купівлі-продажу ріпаку 1 класу врожаю 2010 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити ріпак 1 класу врожаю 2010 року в кількості 1000 тон. на загальну суму 3480000 грн. (ціна за одну тонну - 3480 грн.) за вибором продавця та визначеного згідно з складськими квитанціями на зерно, що видається елеватором. Відповідно до п.4.1. договору, продавець здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах франко-склад (EXW) (товариству „Еколінія" -до 02.08.2010р). На підставі виставленого рахунку № 5182 від 27.07.2010 р. згідно з платіжним дорученням № 200382 від 28.07.2010 р. товариство „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" сплатило підприємству „Рускус" 2018723,64 грн. за ріпак 1класу в кількості 580,093 тонн і за накладною № 5182 від 27.07.2010 р. отримало зазначений товар та податкову накладну від 27.07.2011 р. № 5182 на суму 2018723,64 грн.
Надалі вищезазначене зерно ріпаку в кількості 580,093 т було переоформлено від підприємства „Рускус" на товариство „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" та передане позивачем на зберігання відповідачу на підставі договору складського зберігання від 11.06.2010 р. № 13/10, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 33 від 27.07.2010 р. (серія АТ № 872865), карткою аналізу зерна № 36 від 27.07.2010 р.
За умовами договору № 13/10 від 11.06.2010 р. обов'язком відповідача є обов'язок здійснити за письмовою вимогою замовника відпуск зерна (п.3.4 договору). Позивач звернувся до відповідача із листами № 37 від 05.08.2010 р., № 69 від 05.10.2010 р. із вимогами відвантажити ріпак 1 класу, який належить товариству "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" в кількості 580,093 тонн, однак відповідач листами відмовився від виконання цього зобов'язання, мотивуючи тим, що зерно ріпаку 1 класу у кількості 580,093 тон було визнано речовими доказами, приєднано до кримінальної справи № 6/4584 та передано товариству "Еколінія" на матеріально-відповідальне зберігання.
Вказує, що 03.08.2010 р. начальником СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах за ст.190 ч.4 КК України, про що винесено постанову № Кс № 6/4584. Відповідно до постанови від 09.08.2010 р. слідчого віддлу Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій визнано речовими доказами та приєднано до кримінальної справи № 6/4584 519 тон 294 кг зерна ріпаку урожаю 2010 р., які передані на матеріально - відповідальне зберігання товаритсву "Еколінія" з товариства "Подільський бройлер", на підставі договору № С/Г 35/10 на надання послуг між товаритсвом "Подільський бройлер" та товаритсвом "Еколінія" і в подальшому було переоформлене з ТОВ "Подільський бройлер" на ПП "Рускус", а з приватного підприємства "Рускус" переоформлене на позивача і перебувають на зберіганні у відповідача. Проведено виїмку цього зерна на підставі постанови слідчого від 16.08.2010 р.
Вказує, що позивачу були відомі обставини щодо вилучення в якості речових доказів у кримінальному проваджені зерна рапсу першого класу врожаю 2010 року у кількості 519 тон 294 кг та вагою 60 тон 799 кг, загалом 580,093 т, які він вважає своєю власністю на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2010 р., укладеного з приватним підприємством «Рускус».
Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2013 р. вирішено питання про повернення спірного майна законним володільцям - товариству з обмеженою відповідальністю «Подільський Бройлер» та селянському фермерському господарству «Краєвид».
Звертає увагу, що подачею заяви про вирішення питання по речовим доказам в Жовтневий суд позивач сам визнав, що саме його ріпак має статус речових доказів у кримінальному процесі та саме даний ріпак був об'єктом злочинних дій. Вважає, що фактичні обставини справи, які були встановлені законним вироком суду від 16.05.2013 р. у справі № 412/10985/12 та постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.09.2013 р., мають істотне значення у даній справі № 18/1544-10.
Вважає, що при прийнятті судового рішення судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини, та досліджених в судовому процесі доказів. Просить у задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» відмовити, рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 р. по справі № 18/1544-10 залишити без змін.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, доповненні до неї та відзиву на пеляційну скаргу та надали пояснення на обґрунтування своїх позиції.
Треті особи приватне підприємство "Рускус", товариство з обмеженою відповідальністю „Подільський бройлер", селянське фермерське господарство „Краєвид" не забезпечили явку своїх представників у судові засідання і про причини неявки не повідомляли, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /т.6 а.с.197-199/.
Зокрема, приватне підприємство "Рускус" неодноразово повідомлялось про розгляд апеляційної скарги належним чином та за належною адресою - 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Романовського, 80 і така юридична адреса підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /т.2 а.с.40/.
На час розгляду справи вручення рекомендованого поштового відправлення (ухвал суду) приватному підприємству "Рускус" не відбулось, ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду, надіслані за наявною у матеріалах справи адресою третьої особи повернуті поштовим відділенням із відміткою про "закінчення терміну зберігання" та "за вказаною адресою не значиться" /т.6 а.с.138,154, 194/.
Адреса приватного підприємства "Рускус (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Романовського, 80 ) підтверджена, крім даних ЄДР, матеріалами справи - зазначена у у договорі про надання послуг №13/10 від 11.06.2010 р./т.1 а.с.11-14/, у договорі № 519/1-54747 від 26.07.2010р./т.1 а.с.1617/ та у рахунку про оплату №5182 від 27.07.20102р. /т.1 а.с.18/.
Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Враховуючи, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. У п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Отже, апеляційний суд повідомив сторону про час і дату розгляду апеляційної скарги за адресою, підтвердженою матеріалами справи та даними ЄДР, тому невручення процесуального документа, направленого судом стороні за належною адресою, та повернення рекомендованої кореспонденції поштою по закінченню терміну зберігання не свідчить про невиконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення процесуальних дій, оскільки матеріали справи містять докази вчинення судом необхідних дій, направлених на завчасне повідомлення сторін, зокрема, відповідача про час і місце розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтвердження повідомленнями про вручення рекомендованої кореспондеції, явка представників третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників приватного підприємства "Рускус", товариства з обмеженою відповідальністю „Подільський бройлер", селянського фермерського господарства „Краєвид" за наявними у справі матеріалами відповідно до норм ст.101 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколінія" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешнл (Україна)" (надалі товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"- замовник) 11.06.2010 р. укладено договір № 13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, предметом якого, враховуючи додаткову угоду № 1 від 11.06.2010 р. є надання виконавцем замовнику послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню зернових урожаю 2010 р. з доведенням до вимог НТД та вимог інструкції по обліку зерна у визначеному асортименті та кількості (п.1.1 договору).
Відповідно до р.2 даного договору замовник зобов'язаний доставити та здійснити вивіз зерна власним транспортом та за власний рахунок після попередньо узгодженого з виконавцем графіка, а також - провести розрахунок з виконавцем за надані послуги по розцінкам даного договору в строк до десятого числа місяця, який слідує за розрахунковим; проводити, разом з виконавцем звірку про рух та наявність зерна з урахуванням втрат, включаючи натуральні втрати, за рахунок очищення, сушіння, зберігання, а також розрахунків за послуги.
Умовами п.2.5 договору передбачено, що замовник зобов'язаний провести виборку зерна до 01 квітня 2011 року (рiпaкy - до 15 вересня 2010 року).
Відповідно до р.3 договору на виконавця покладено обов'язок здійснити приймання зерна з оформленням відповідних документів, здійснити відпуск зерна згідно фактичної його наявності у замовника з урахуванням фактичної кількості при прийманні; втрат, які виникли при доведенні зерна до показників діючого ДСТУ і наявних кондицій; здійснити відпуск зерна по письмовій вимозі замовника.
26.07.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (покупець) та приватним підприємством "Рускус" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 519/1-54747, за умовами п.п. 1.1., 2.1., 3.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити ріпак 1 класу урожаю 2010 року в кількості 1000 т за вибором продавця та визначеного згідно з складськими квитанціями на зерно, що видається елеватором, зазначеному в п.4.1 договору товаритсва з обмеженою відповідальністю "Еколінія" на загальну суму 3480000 грн. /т.1 а.с.16-17/.
Відповідно до п.4.1. договору продавець здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах франко-склад (EXW) ТОВ "Еколінія" - до 02.08.2010 р.
Згідно з пп.4.2-4.3 договору поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: складської квитанції на зерно, що видається елеватором на ім'я покупця; картки аналізу зерна (форма № 47), виданої елеватором (за вимогою покупця). Датою поставки товару вважається дата оформлення складської квитанції на зерно на ім'я покупця, що видається елеватором .
Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання оригіналів документів. Оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку покупця (р.5 договору).
На підставі рахунку № 5182 від 27.07.2010 р., виставленого підприємством "Рускус", та накладної № 5182 від 27.07.2010 р. за платіжним дорученням № 200382 від 28.07.2010 р. позивач перерахував 2 018 723,64 грн. підприємству "Рускус" за ріпак 1 класу та видав податкову накладну № 5182 від 27.07. 2010 р. /т.12 а.с.18/.
Зерно ріпаку в кількості 580,093 т було переоформлене від приватного підприємства "Рускус" та передане позивачем на зберігання відповідачу на підставі договору складського зберігання №13/10 від 11.06.2010 р., що підтверджується складською квитанцією на зерно № 33 від 27.07.2010 р. (серія АТ № 872865), карткою аналізу зерна № 36 від 27.07.2010 р.
Листом № 37 від 05.08.2010 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою відвантажити зерно ріпаку 1 класу в кількості 580,093 т., що належить товариству "АДМ Трейдінг Україна" /т.1 а.с.19/.
Відповідач у відповідь повідомив позивача про неможливість відвантаження ріпаку, який належить позивачу згідно складської квитанції № АТ 872865 реєстр № 33 від 17.07.2010 р., оскільки зерно знаходиться під арештом на підставі постанов Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області про накладення арешту від 03.08.2010 р. /т.1 а.с.20-22/.
Листом № 69 від 05.10.2010 р. позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою відвантажити в період з 06.10.2010 р. по 15.10.2010 р. ріпак 1 класу, який належить позивачу, в кількості 580,093 тонн на залізничний транспорт та підтвердити можливість відвантаження та виставити рахунок на оплату відвантаження. Даний лист відповідачем залишено без реагування.
З матеріалів даної справи вбачається, що 03.08.2010 р. начальником СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, за ст.190 ч.4 КК України, про що винесено постанову №Кс № 6/4584. В постанові зазначено, що на території ТОВ „Еколінія" с.Петровське Дунаєвецького району невстановленою особою, яка видавала себе за представника ПП „Рускус", умисно з корисливих мотивів, з метою заволодіти 60,799 т зерна ріпаку, яке належить СФГ „Краєвид" та 519,294 т зерна ріпаку, яке належить ТОВ „Подільський бройлер", не маючи намірів здійснювати оплату за зерно ріпаку, було укладено договори купівлі-продажу зерна ріпаку з умовою здійснення оплати за цей товар на протязі 3-х наступних днів із сільськогосподарськими підприємствами: СФГ „Краєвид" та ТОВ „Подільський бройлер".
Постановами начальника СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області від 03.08.2010 р. накладено арешт на 519,294 т зерна ріпаку, яке надійшло від ТзОВ "Подільський Бройлер" та 60,799 т зерна ріпаку, яке надійшло від СФГ "Краєвид" та передано на матеріально відповідальне зберігання ТОВ "Еколінія" і в подальшому переоформлене на ПП "Рускус", а з ПП "Рускус" переоформлене на ТОВ "Асфельд С. Топфер Інтернешенал Україна" та перебуває на зберіганні в ТОВ "Еколінія".
Постановою прокурора Дунаєвецького району скасовано постанову від 03.08.2010 р. про накладення арешту на майно по кримінальній справі № 6/4584 .
Відповідно до постанови від 09.08.2010 р. ст. слідчого СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області визнано речовими доказами та приєднано до кримінальної справи № 6/4584 519,294 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, які передані на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з ТОВ "Подільський бройлер" на підставі договору № С/Г 35/10 на надання послуг між ТОВ "Подільський бройлер" та ТОВ "Еколінія" і в подальшому було переоформлене з ТОВ "Подільський бройлер" на ПП "Рускус", а з ПП "Рускус" переоформлене на ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" і перебувають на зберіганні ТОВ "Еколінія" в с.Петрівське Дунаєвецького району по вул.Кутузова, 33.
Відповідно до постанови від 16.08.2010 р. ст.слідчого СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області визнано речовими доказами та приєднано до кримінальної справи № 6/4584 60,799 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, які передані на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з СФГ "Краєвид" і в подальшому було переоформлене з СФГ "Краєвид" на ПП "Рускус", а з ПП "Рускус" - переоформлене на ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" і перебувають на зберіганні в ТОВ "Еколінія" в с Петрівське Дунаєвецького району, вулиця Кутузова, 33.
Постановами від 09.08.2010 р. та від 16.08.2010 р. вищезазначені речові докази передано на відповідальне зберігання ТОВ „Еколінія" .
Постановою від 16.08.2010 р. проведено виїмку в ТОВ „Еколіня" 60,799 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, яке передано на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з СФГ "Краєвид" та 519,294 т зерна ріпаку врожаю 2010 року, яке передані на матеріально-відповідальне зберігання в ТОВ "Еколінія" з ТОВ "Подільський бройлер".
Разом з тим, відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010 р. у справі № 3/1822 відмовлено в позові ТОВ "Подільський бройлер" до відповідачів ТОВ „Еколінія" і ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - приватного підприємства „Рускус" про визнання недійсним договору № 13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, який укладений між ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Еколінія" в частині передачі на зберігання 580,093 тон ріпаку 1 класу, визнання недійсною складської квитанції на зерно № 33 від 27.07.2010 р. щодо прийняття на зберігання 380,093 тон ріпаку 1 класу товариством „Еколінія" від ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)". Рішення у справі № 3/1822 набрало законної сили відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р.
Задовільняючи позовні вимоги товариства "АДМ Трейдінг Україна" господарський суд Хмельницької області у рішенні від 27.11.2012 р. врахував, що придбана позивачем сільськогосподарська продукція перебувала на зберіганні у відповідача, який є суб'єктом зберігання в розумінні ст.7 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні"; 11.06.2010 р. ТОВ „АСТІ (Україна)" укладено із відповідачем договір № 13/10 про приймання, очистку, сушку, довготривале зберігання та відвантаження сільськогосподарської продукції, за умовами якого ТОВ „Еколінія"/виконавець надає ТОВ „АСТІ (Україна)"/замовник послуги по прийманню, переоформленні, сушці, очистці, зберіганню і відпуску зерна та насіння зернових урожаю на умовах, викладених у договорі. (п.1.1. договору); за умовами договору зберігання замовник зобов'язувався надати послуги по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції - зернових урожаю 2010 року, в тому числі ріпаку та здійснити відпуск зерна за письмовою вимогою замовника.
Обов'язок відповідача (зернового складу) повернути зерно за вимогою поклажодавця випливає з п.3.4 договору, ст.949 Цивільного кодексу України, ст.35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні". Згідно із п.5 ч.2. ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є примусове виконання обов'язку в натурі.
З урахування наведених обставин та норм права, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у позивача наявні достатні правові підстави для пред'явлення вимоги до відповідача про відвантаження йому зерна ріпаку 1 класу у кількості 580,093 т, а тому відмова відповідача відвантажити належне позивачу зерно є порушенням п.3.4. договору № 13/10 від 11.06.2010 р. та суперечить нормам ст.ст.525, 526 ЦК України.
При цьому суд надав оцінку посиланням відповідача на постанови від 09.08.2010 р., 16.08.2010р. начальника СВ Дунаєвецького РВ УМВС України в Хмельницькій області відповідно до яких належне позивачу зерно ріпаку в кількості відповідно 519294 кг зерна та 60 тон 799 кг зерна ріпаку врожаю 2010 року приєднане до кримінальної справи № 6/4584 в якості речового доказу та передане на матеріально-відповідальне зберігання товариству «Еколінія», зазначивши, що наведені постанови не стосується господарської діяльності ТОВ „АСТІ (Україна)" чи самого відповідача, тому не можуть бути підставою для невиконання договірних зобов'язань між ними. Крім того, судом враховано, що зерно не наділено індивідуальними ознаками.
Звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач вважає, що такі обставини встановлені вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ у кримінальному проваджені № 412/10985/2012, що набрав законної сили після перегляду в апеляційному порядку за ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 рр. Зазначає, що вироком суду виявлено рух зерна за документами, які складалися від імені ПП „Рускус" співучасниками злочину, а саме з ТОВ „Подільський бройлер" і СФГ „Краєвид" до ПП „ Рускус" і від останнього до позивача. При цьому майно, яке є об'єктом злочину у даній кримінальній справі визначене індивідуальними ознаками. Звертається увага, що треті особи пред'явили цивільні позови і постановою Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська від 29.08.2013 р. задоволена заява третіх осіб про вирішення питання щодо речових доказів у кримінальній справі, повернуто їм як належним власникам речові докази - зерно ріпаку за належністю. Отже, на підставі вироку суду у справі № 412/10985/12 та рішення у справі № 18/1544-10 зберігачу майна (відповідачу) необхідно здійснити відповідні дії щодо одного і того ж майна, тобто, повернути його як речовий доказ у кримінальній справі одним володільцям, а згідно рішення у господарському судочинстві - зовсім іншому власнику.
Згідно зі ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами за наявності визначених законом підстав. Підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
У п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність обставин, які заявник вважає нововиявленими, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Колегія суддів вважає, що обставини, які були встановлені згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 16.05.2013 р. у кримінальній справі № 412/10985/2012 щодо винних дій Звонікова О.В. та Точіліна Г.Ф., які дючи від імені ПП „Рускус", заволоділи шляхом обману і розпорядилися на власний розсуд зерном "рапса" на загальну суму 5439529,18 грн., - не є такими, що не мають значення для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Враховано при цьому, що правовою підставою позовних вимог є договір зберігання сільгосппродукції та набуте позивачем як належним покупцем право власності на зерно.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 16.05.2013 р. у кримінальній справі № 412/10985/2012 встановлено також, що співучасники діяли від імені ПП „Рускус" та шляхом обману, не маючи намірів виконувати взяті зобов'язання по сплаті за майно його продавцям, укладали через підставних осіб фіктивні договори купівлі-продажу зерна рапсу з сільськогосподарськими підприємствами Хмельницької області і продали його позивачу.
Відповідно до норм ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу покупець набуває право власності на майно, що є предметом договору. Вствновлено на підставі первинних документів, що позивач сплатив кошти та набув власності на зерно.
Факт продажу зерна позивачеві, набуття позивачем права на зерно та права вимагати його передачі були предметом дослідження також у господарській справі № 3/1822, рішення у якій набрало чинності. Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010 р. у цій справі товариству "Подільський бройлер" відмовлено у позові про визнання недійсним договору № 13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, який укладений ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Еколінія" в частині передачі на зберігання 580,093 тон ріпаку 1 класу, визнання недійсною складської квитанції на зерно № 33 від 27.07.2010 р. щодо прийняття на зберігання 380,093 тон ріпаку 1 класу товариством „Еколінія" від ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)".
Колегією суддів звертається увага, щовідповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними встановлені рішенням господарського суду у справі № 3/1822 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.
Отже, неприпустимим є існування судового рішення у цій справі та встановлення господарським судом інших фактів, які б суперечили фактам, вже встановленим, зокрема, - щодо відсутністі у позивача підстав, які б свідчили про наявність у нього права власності та права вимоги на зерно.
Обставини, які встановлені відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29.08.2013 р. та постанові Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.09.2013 р. у кримінальній справі № 412/10985/2012 щодо розпорядження зерном - передачі речових доказів іншим особам як власникам, - не є нововиявленими, а є фактами, які відбулись після прийняття та набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. Такі обставини не існували на момент розгляду справи, тому не є нововиявленими обставинами у розумінні ст.112 ГПК України.
Відповідно, не є такою обставиною, яка існувала і мала б значення у справі те, що зберігачу майна (відповідачу) необхідно здійснити відповідні дії щодо одного і того ж майна, тобто - повернути його як речовий доказ у кримінальній справі одним володільцям, а згідно рішення у господарському судочинстві - повернути його іншому власнику позивачеві товариства "АДМ Трейдінг Україна".
Суд першої інстанції помилково оцінив наведені нові фактичні дані як нововиявлені обставини, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Еколінія" про перегляд рішення суду від 27.11.2012р. за нововиявленими обставинами (з уточненням від 25.11.2013 р. та від 26.12.2013 р.) та скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. по справі № 18/1544-10.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 р. підлягає скасуванню відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.
Судові витрати покладаються на відповідача згідно зі ст49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103-105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" задоволити.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 р. у справі №18/1544-10 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. скасувати.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012 р. у справі №18/1544-10 залишити без задоволення; рішення господарського суду Хмельницької області від 27.11.2012р. у даній справі залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" (м.Київ, вул.Березнева, 10, офіс 1102, код 32013204) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-А, код 20027449) 20187,24 грн. (двадцять тисяч сто вісімдесят сім грн. 24 коп.) судового збору. Доручити господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.
Матеріали справи №18/1544-10 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.