ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22704/14 12.11.14
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ, ЄДРПОУ 20080515
про стягнення 28 360,12 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Грабова І.А. - по дов.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ про стягнення 28 360,12 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування на підставі договору №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р. добровільного страхування автотранспортних засобів, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до відповідача.
Відповідач відзиву на позовону заяву не надав, своєї правової позиції по суті спору не висловив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, у судове засідання 12.11.2014р. не з'явився, представника не направив.
За висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03057, м.Київ, Шевченківській район, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під'їзд.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 21.10.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Про фактичне отримання відповідачем наведеного вище процесуального документу свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103031690963.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем процесуального документу, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника про дату, час і місце розгляду справи.
З приводу неявки предствника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» у судове засідання 12.11.2014р. господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом враховано, що ухвалою від 21.10.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
При цьому, за висновками суду, з 28.10.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання витребуваних судом документів.
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником документи, господарський суд встановив:
Згідно із ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, 17.09.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 було укладено договір №243559Га/13кр/оба добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до п.24.1 якого страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати, передбачені положенням вказаного договору, в результаті настання страхового випадку.
Як вбачається з п.5 вищезазначеного правочину, на підставі договору №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р. було застраховано транспортний засіб з наступними характеристиками:
марка/модель: Mazda 6,
реєстраційний номер: НОМЕР_1,
рік випуску: 2013р.
За змістом п.9 та п.24.2 договору страховим ризиком вважаються, зокрема, збитки, завдані транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а згідно з п.24.2.2 зазначеного правочину страховим випадком є, в тому числі, будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, наведеним документом встановлено франшизу в разі настання вказаного вище страхового випадку в розмірі 1 484,50 грн.
Договором №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р. визначено, що вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Юнекс Банк».
У п.18 наведеного правочину передбачено, що договір діє з 17.09.2013р. по 16.09.2014р.
Виходячи зі змісту довідки №9322624, про дорожньо-транспортну пригоду, 20.12.2013р. о 17 год. 40 хвил. на 9км 800м дороги М-18-02 обходу м.Сімферополя відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Mazda 6, державний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_2, яким керував ОСОБА_3 та 2.ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_4, управління яким під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди здійснював ОСОБА_5.
Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За умовами п.25.1.3 договору №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р. при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строк згідно з розділом 28 цього договору.
Одночасно, п.28.1 вказаного правочину передбачено, що страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.
За змістом п.28.11 договору при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому, розмір збитків визначається на базі станції технічного обслуговування за вибором страховика, тобто, при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис включається вартість запасних деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення транспортного засобу на базі станції технічного обслуговування за вибором страховика. Страховик гарантує якість ремонту на вибраній ним станції технічного обслуговування.
Крім того, в п.28.15 вищезгаданого правочину зазначено, що при пошкодженні транспортного засобу страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок станції технічного обслуговування, обраної відповідно до п.28.11 договору згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами про виплату на компенсацію скоєних збитків (наряд-замовлення, рахунок, акт виконаних робіт тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та вигодонабувачем.
Як вбачається з актів огляду транспортного засобу, які були складені 23.12.2013р. та 14.01.2014р., автомобілю марки Mazda 6, державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 20.12.2013р., було завдано пошкодження наступних деталей: бамперу, решітки бамперу, накладки бамперу, емблеми виробника, капоту, передньої правої фари, решітки радіатору, накладки решітки радіатору, повітрозабірника.
Як свідчать матеріали справи, 25.12.2013р. страхувальник звернувся до страховика з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтаксосервіс».
При цьому, в справі відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень у вигодонабувача стосовно виплати страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування, а також стосовно інших домовленостей між страховиком та вигодонабувачем згідно з п.28.15 договору.
Зі звіту №6303.01/14 від 18.01.2014р. про оцінку матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу, вбачається, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля Mazda 6, державний номер НОМЕР_1 складає 32 071,93 грн.
Згідно з рахунком №КТС0000042 від 21.01.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтаксосервіс» ціна ремонту, який необхідно провести з метою відновлення наведеного вище автомобіля, становить 30 344,62 грн.
21.01.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» було складено страховий акт №1.001.13.19516/VESKO1985 та розрахунок суми страхового відшкодування, в яких прийнято рішення про визнання пошкодження транспортного засобу Mazda 6, державний номер НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 20.12.2013р., страховим випадком та виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтаксосервіс» в розмірі 28 860,12 грн.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 22.01.2014р. страховиком на підставі акту №1.001.13.19516/VESKO1985 від 21.01.2014р. та рахунку №КТС0000042 від 21.01.2014р. було здійснено виплату страхового відшкодування у зазначеному вище розмірі на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтаксосервіс», що підтверджується платіжним дорученням №85176 від 22.01.2014р.
За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р.
Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.
Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.
Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє в реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.
Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом п.28.21 договору №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р. до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 17.01.2014р. Київського районного суду м.Сімферополя по справі №123/15196/13-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.12.2013р. у м.Сімферополі за участю транспортних засобів Mazda 6, державний номер НОМЕР_1, та ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_2, визнано ОСОБА_5.
Доказів оскарження вказаного судового рішення та його скасування у передбаченому чинним законодавством порядку матеріали справи не містять.
Відповідно до довідки №7/2-28/29956 від 31.10.2014р. Моторного (транспортного) страхового бюро України цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_2 застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон». З наведеної довідки також вбачається, що полісом страхування передбачено франшизу в розмірі 500 грн. та ліміт відповідальності страховика в сумі 50 000 грн.
Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р., у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).
При цьому, стосовно посилання позивача в обгрунтуванні позовних вимог на норми ст.1191 Цивільного кодексу України у розглядуваних відносинах суд зазначає наступне:
Незважаючи на те, що обидва правові інститути - регрес і суброгація - є різновидами права вимоги, вони не є тотожним поняттям, оскільки при суброгації відбувається зміна активного суб'єкта зі збереженням самого зобов'язання, тобто суброгацію можна розглядати як різновид сингулярного правонаступництва у страхуванні, а при регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування, а правовою підставою її застосування є ст.993 Цивільного кодексу України і ст.27 Закону України «Про страхування». В той же час, ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України визначає право зворотної вимоги (регресу), а право на подання регресного позову передбачено ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Одночасно, як вбачається з Преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За приписами п.22.1 вищезазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Вказаними правовими нормами врегульовано правовідносини, пов'язані із визначення розміру збитків саме у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У свою чергу, правовідносини позивача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» і страхувальника, ОСОБА_2, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну, які не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування приписів ст.1191 Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до спірних правовідносин є безпідставним.
Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що автомобіль марки Mazda 6, державний номер НОМЕР_1 було застраховано на підставі договору №243559Га/13кр/оба від 17.09.2013р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, судом встановлено, що у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, фактично права та обов'язки страхувальника, ОСОБА_2, в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшло до страховика, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування». Отже, посилання позивача на норми, які регулюють виплату страхового відшкодування в порядку регресу є помилковими, оскільки, як вже зазначалось раніше, у розглядуваному спорі право вимоги до відповідача позивач отримав в порядку суброгації.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Наразі, як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» претензію №ЛВ3100 від 30.04.2014р. з вимогою про виплату страхового відшкодування. Про отримання вищевказаної претензії відповідачем свідчить наявне в справі поштове повідомлення №0304903004885.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, перерахування відповідачем страхового відшкодування не здійснено.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» виконано не було, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення 28 360,12грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, судом прийнято до уваги, що під час визначення розміру позовних вимог позивачем було враховано встановлений вище ліміт відповідальності та франшизу.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України належить стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ про стягнення 28 360,12 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під'їзд, ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Іллінська, буд.8, ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 28 360,12 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 12.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 17.11.2014р.
Суддя М.О. Любченко