18 листопада 2014 р.Справа № 524/5580/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014р. по справі № 524/5580/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду в м. Кременчуці Полтавської області у здійснені перерахунку та виплати ОСОБА_1 основної та додаткової у розмірах, передбачених ст.ст. 50.54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», .
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Кременчуці Полтавської області відповідно до вимог ст.. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної основної пенсії, як інваліду другої групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. з урахуванням фактично проведених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Кременчуці Полтавської області відповідно до вимог ст.. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії, як інваліду другої групи в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. з урахуванням фактично проведених виплат
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" , не врахування доводів відповідача про правомірність проведення виплати пенсій в розмірах, визначених постановою уряду, що привело до невірного вирішення справи.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим відповідно п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга УПФУ не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення, та довідки МСЕК (а.с.11).
Позивач з 2003р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Кременчук Полтавської області як одержувач пенсії по інвалідності (друга група) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивачу призначено державну пенсію по інвалідності (2група, 1 категорія) згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.
На звернення позивача до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії в розмірах, відповідно до Закону, відповідачем надано відповідь про правомірність нарахування пенсій позивачу в розмірах, визначених постановою КМУ.(а.с.8-9)
Не погодившись з відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії в розмірі, встановленому ст..50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначених пенсій за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, а також зобов'язав відповідача здійснити такий перерахунок за вказаний період та забезпечити виплату державної та додаткової пенсій відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст.67 цього Закону.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Колегія суддів зазначає, що положеннями Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 01.01.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 01.01.2014 року вказана постанова застосуванню не підлягала.
Крім того, слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 01.01.2014 року застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з 01.10.2011р. набрала чинності нова редакція ч.3 ст. 67 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст.58 Конституції України).
При цьому, колегія суддів виходить з позиції Конституційного Суду України, наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Так, за позицією Конституційного Суду України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що пенсія позивачці призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідача з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. здійснювати позивачеві нарахування та виплату державної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи апеляційної скарги УПФУ, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014р. по справі № 524/5580/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.