04.11.2014
Справа № 639/10240/14-к
Провадж. №1-кп/639/476/14
04 листопада 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/10240/14-к (в ЄРДР №22014220000000142 від 27.06.2014 року) за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чеберяки Роменського району Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, начальника відділу забезпечення продовольством військової частини НОМЕР_1 , майора, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Песьки-Радьковські Боровського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, старшого офіцера відділу забезпечення продовольством військової частини НОМЕР_1 , майора, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 409 КК України, -
Згідно з обвинувальним актом, що надійшов до суду з військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення за таких обставин. Так, майор ОСОБА_8 у період з 01 жовтня 2012 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_4 , на посаді начальника відділу забезпечення продовольством вказаної військової частини. В той же військовій частині на посаді старшого офіцера відділу забезпечення продовольством з 29 квітня 2014 poкy по теперішній час проходить військову службу майор ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військовим майном являється державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. До військового майна, зокрема, належать всі види продовольства.
Згідно розпоряджень начальника Центрального управління продовольчої забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України від 19 травня 2014 року № 341/4/1/1265 та від 27 травня 2014 року № 341/4/1/1357 з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 ) до військової частини НОМЕР_1 було здійснено поставку повсякденних наборів сухих продуктів у кількості 8116 штук, які відповідно до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є військовим майном та згідно нарядів: №69/324 від 21 травня 2014 року, №76/338 від 23 травня 2014 року, №78/346 від 26 травня 2014 року, №81/349 від 26 травня 2014 року, №80/348 від 26 травня 2014 року, №86/355 від 27 травня 2014 року, №90/378 від 30 травня 2014 року, №96/387 від 01 червня 2014 року, №97/391 від 02 червня 2014 року, №393 від 02 червня 2014 року, №402 від 03 червня 2014 року, №100/401 від 03 червня 2014 року, №101/408 від 04 червня 2014 року, №107/418 від 05 червня 2014 року, повинні були в повному обсязі бути переданими автомобільним шляхом до військових частин А1126, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , задіяних у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
На початку червня 2014 року майор ОСОБА_8 , під час здійснення одного з перевезень продуктів за вищевказаними нарядами, побачивши, що у військовому автомобілі завдяки зайнятості, неуважності та великому навантаженню посадових осіб, що здійснювали прийом військового майна на території проведення Антитерористичної операції, залишилися невиданими повсякденні набори сухих продуктів у кількості 53 штук, не повідомив про цей факт своєму керівництву та не повернув сухі пайки до військової частини НОМЕР_1 , а вирішив привласнити та у подальшому реалізували вказане військове майно, що підлягало направленню до військових частин, задіяних у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Після цього, при поверненні з даного відрядження до м. Харкова, майор ОСОБА_8 розповів майору ОСОБА_5 , що привласнив вказаним способом військове майно та запропонував останньому допомогти за грошову винагороду зі зберіганням і в подальшому з реалізацію цього майна, щоб отримати грошові кошти на загальну суму 3200 гривень, на що майор ОСОБА_5 , будучи обізнаним в злочинних намірах майора ОСОБА_4 погодився.
Далі, 10 липня 2014 року майор ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , вирішив реалізувати громадянину України ОСОБА_9 (анкетні дані змінені на підставі постанови від 03.07.2014 року) повсякденні набори сухих продуктів у кількості 53 штук, що привласнені вищевказаним способом. Так, за попередньою домовленістю, яка відбулась 09.07.2014 року у ході телефонної розмови, ОСОБА_10 прибув о 11.00 годині на місце, яке було зазначене ОСОБА_11 , а саме - біля військової частини НОМЕР_1 , у дворі між житловими будинками АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 . У вказаному обумовленому місці, о 11 годнні 45 хвилин на зустріч з ОСОБА_10 прибув ОСОБА_5 , який діючи з корисливою метою, заради особистого збагачення, реалізував ОСОБА_10 продовольчі пайки у кількості 53 штуки, отримавши від останнього грошові кошти в сумі 1855 гривень, якими у подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розпорядилися на власний розсуд.
У подальшому, на підставі розпорядження начальника Центрального управління продовольчої забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України від 10 липня 2014 року № 341/4/1/2018 з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 було здійснено поставку повсякденних наборів сухих продуктів у кількості 6000 штук, які відповідно до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є військовим майном та згідно нарядів: №343/738 від 12 липня 2014 року, №344/739 від 12 липня 2014 року, 345/740 від 12 липня 2014 року, №346/741 від 12 липня 2014 року, №347/742 від 12 липня 2014 року, №348/743 від 12 липня 2014 року, №349/744 від 12 липня 2014 року, №350/745 від 12 липня 2014 року, №353/750 від 14 липня 2014 року, повинні були в повному обсязі бути переданими автомобільним шляхом до військових частин A1126, В0111, А0998, НОМЕР_6 , А1815, НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , задіяних у проведенні Антитерористичпої операпії на території Донецької та Луганської областей.
При цьому, майори ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , продовжили свою злочинну діяльність та спрямовували свої дії на доведення единого умислу до кінця, з метою незаконно збагатитися за рахунок держави.
Так, 12 липня 2014 року майор ОСОБА_8 ввів в оману завідуючу сховищем № 22 військової частини НОМЕР_1 працівника ОСОБА_12 , повідомивши останній, що повсякденні набори сухих продуктів у кількості 10 штук не поміщаються до військової машини, що повинна була здійснити їх перевезення до військових частин, задіяних у проведенні Антитерористичпої операції на територію Донецької та Луганської областей, не завантажив вказане військове майно до машини та залишив собі.
Далі, 16 липня 2014 року майор ОСОБА_8 розповів майору ОСОБА_5 , що заволодів вказаним способом повсякденними наборами сухих продуктів у кількості 10 штук та запропонував останньому допомогти за грошову винагороду з реалізацію цього військового майна, на що майор ОСОБА_5 , будучи обізнаним в злочинних намірах майора ОСОБА_13 , погодився.
18 липня 2014 року майор ОСОБА_14 , рухаючись на автомобілі «Сітроен Берлінго», р.н. НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_5 , прибув о 10 годині 10 хвилин на місце раніше зазначеної зустрічі, а саме у двір будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 , де на нього чекав ОСОБА_15 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 переклав до автомобілю ОСОБА_9 дві картонні коробки з повсякденними наборами сухих продуктів у кількості 10 штук, за що отримав від останнього грошову винагороду. Однак не зміг вказані грошові кошти поділити з ОСОБА_5 , так як відразу був затриманий співробітниками Служби безпеки України.
Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 410 КК України, як привласнення та заволодіння військовослужбовцем військового майна шляхом шахрайства, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Після направлення обвинувального акту по кримінальному провадженню до Жовтневого районного суду м. Харкова, 21.10.2014 року між старшим прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено угоди про визнання винуватості.
Згідно даних угод ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнали себе винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, та зобов'язалися беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
При цьому, сторонами узгоджено, що при затвердженні угод ОСОБА_5 та ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч. 2 ст. 410 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді двох років позбавлення волі остаточно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 буде призначено кожному покарання у виді службового обмеження строком на 2 роки, із відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми грошового забезпечення.
В підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження просили суд затвердити вищезазначені угоди.
Розглянувши питання про затвердження угод, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнали себе винуватими, віднесений до тяжких злочинів, його об'єктом є встановлений порядок здійснення права власності щодо військового майна. Потерпілі по кримінальному провадженню відсутні.
Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 беззаперечно визнали свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм органом досудового слідства злочину.
Сторони добровільно уклали угоди про визнання винуватості, їх укладання не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах, що сторонами угод було підтверджено в судовому засіданні.
Зміст угод відповідає вимогам ст. 472 КПК України та закону, зокрема ст. ст. 58, 63, 65, 69, 410 КК України, та інтересам суспільства.
Так, встановлено кілька обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Зокрема такими обставинами, відповідно до ст. 66 КК України, є повне визнання обвинуваченими своєї вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння органам досудового слідства у встановленні істини по кримінальному провадженню.
Відповідний злочин було вчинено також внаслідок збігу важких життєвих обставин у обвинувачених, що полягали у сукупності таких фактів, як матеріальне становище обвинувачених та наявності: у обвинуваченого ОСОБА_4 на утриманні малолітньої доньки - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом з народження з діагнозом: бульозний епидермоліз по змішаному типу, а також батька ОСОБА_17 , 1950 року народження, який страждає онкологічним захворюванням четвертої стадії; а у обвинуваченого ОСОБА_5 на утриманні непрацездатної матері - ОСОБА_18 , 1947 року народження та дитини - ОСОБА_19 , 1999 року народження.
Крім того, відповідне військове майно фактично було повернуто державі, що зменшує суспільну небезпечність наслідків вчиненого злочину.
При цьому, обвинувачені на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, одружені, мають місце реєстрації та постійне місце проживання, раніше не судимі, за місцем проходження служби характеризуються позитивно, дані про наміри подальшого здійснення злочинної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відсутні.
Таким чином, встановлено наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_5 та ОСОБА_4 злочину, та з урахуванням даних про особи обвинувачених, дають підстави призначити їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України та положень ст. 58 КК України.
Суд переконався, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 цілком розуміють права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України.
Так, судом встановлено, що обвинувачені розуміють, права, надані їм законом, характер обвинувачення, вид покарання, застосування якого до них передбачено угодами, наслідки укладення та затвердження даних угод, визначені ст. 473 КПК України, зокрема обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова обвинувачених від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 474 КПК України.
При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 погодилися на призначення узгодженого сторонами угод покарання.
Підстави відмови у затвердженні угод, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлені.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угод про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 21.10.2014 року по кримінальному провадженню №22014220000000142 про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, та призначити йому, узгоджене сторонами кримінального провадження покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі застосувати до ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми грошового забезпечення.
Затвердити угоду від 21.10.2014 року по кримінальному провадженню №22014220000000142 про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, та призначити йому, узгоджене сторонами кримінального провадження покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі застосувати до ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми грошового забезпечення.
Речові докази:
- 69 пакетів «Продовольчих наборів сухих продуктів» виробництва України, 66 банок яловичини тушкованої, 15 пляшок олії соняшникової, 80 пакетів галет «Похід», 6 сухих пайків виробництва Сполучених Штатів Америки, 38 банок рибної консерви «Обсмажені бички», 16 банок рибної консерви «Сардини», 2 пакети макаронних виробів,7 банок паштету «ВІЗИТ», 38 банок молока згущеного, 5 банок рибної консерви «Кілька чорноморська», 2 банки консерви «Квасоля Верес», 1 пакет крупи гречаної, 4 металеві банки з консервами. 2 пакети із цукром, 69 сухих пайків виробництва Норвегії; грошові кошти України в загальній сумі 1350 грн., а саме 13 купюр номіналом 100 гривень з серійними номерами: КВ 2302207, КЛ 7800564, КЙ 1809629, ГЖ 8179118, ВФ 7491225, КС 1175405, ГД 7101853, 33 9212423, НЗ 2177356, НЧ 7074599, ЕВ 3088562, ЗФ 1962887, ВЮ 7460859 та одна купюра номіналом 50 гривень з серійним номером ПЖ 8814369, грошові кошти України в загальній сумі 400 грн., а саме 4 купюри номіналом 100 гривень з серійними номерами: ЗЕ 3667115, ЗФ 8840348, МА 9717250, КЙ 6991908 - передати в дохід держави;
- ватні тампони зі змивами долоней рук ОСОБА_8 - знищити;
- формену куртку ОСОБА_13 , формену куртку ОСОБА_5 , блокнот, зошит у клітинку без обкладинки, фіскальні чеки у кількості 3 штук - повернути законним володільцям.
Процесуальні витрати в сумі 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. на залучення експертів стягнути з ОСОБА_13 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.
Процесуальні витрати в сумі 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. на залучення експертів стягнути з ОСОБА_5 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у виді домашнього арешту, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1