Справа № 755/7795/14-а
"17" листопада 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді ЛАСТОВКА Н.Д.
При секретарі Фузік Г.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,
ОСОБА_1 в березні 2014 року звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та зобов'язати здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення, у розмірі 5(п'ять) мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796- XII, за період починаючи з 2011 року по 2013 рік включно, що дорівнює 15 (п'ятнадцять) розмірам мінімальних заробітних плат за мінусом 360 гривен, отриманих нею згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в подальшому нараховувати та виплачувати їй щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 (п'ять) мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11.
Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що вона є інвалідом 1 групи, за рішенням Медико-соціальної експертної комісії, та згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, віднесення до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За таких обставин, на підставі положень статті 48 від 28 лютого 1991 року №796-XII має право отримувати як інвалід 1 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічну допомогу на оздоровлення розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення, згідно положень цієї статті, повинна виплачуватись громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, скільки їй стало відомо про порушення її прав та направлено відповідну заяву до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, на що надіслано відповідь, в якій було зазначено, що щорічна допомога на оздоровлення призначена у відповідності до положень чинного законодавства України, підстав для перерахунку та виплати допомоги в іншому розмірі не вбачається, також, з метою отримання довідки про виплаченої їй щорічної допомоги на оздоровлення, було рекомендовано звернутися до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Виходячи з пунктів 1 та 4.13 Типового положення про центр по нарахуванню соціальних виплат, останній є державною установою і підпорядковується та звітує Головному управлінню праці та соціальному захисту населення Обласної державної адміністрації, тобто, отримання та надання всієї інформації, даних та документів, що стосуються правильності призначення, перерахунку, нарахування і виплати соціальної допомоги у встановленому порядку може бути забезпечено шляхом міжвідомчої взаємодії між відповідними підрозділами відповідачів. Згідно листів відповідачів, їй була нарахована і проведена виплата за 2011, 2012, 2013 рік по 120 грн. щороку, а виходячи з положень статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-Х11 розмір належної їй щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2011 року по 2013 рік включно слід обраховувати як суму, яка дорівнює 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат щороку, станом на момент виплати. Тобто, сума щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 (п'ять) мінімальних заробітних плат за період з 2011 року по 2013 рік включно, складає 3 роки х 5 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 15 (п'ятнадцять) розмірів мінімальних заробітних плат за мінусом 360 гривень.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації - Ковтун С.О. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, які долучено до матеріалів справи. (а.с. 91-95)
В судовому засіданні представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - Томченко В.Б. просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, які долучено до матеріалів справи. (а.с. 98-100)
Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу Адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стороною відповідачів при розгляді справи ставилося питання, посилаючись на норму статті 99 КАС України, застосувати до спірних правовідносин шестимісячний строк позовної давності, початок перебігу якого обчислюється з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, посилаючись на те, що позивачка просить визнати дії відповідачів протиправними та зобов'язати провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення починаючи з 2011 року по 2013 рік та в подальшому, при цьому, про порушення своїх прав позивачка мала дізнатися з моменту виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році.
Частинами 1, 2 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року була частково скасована і справа направлена для продовження розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 по перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з чим, підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі вимог ст. 99 КАС України немає.
Згідно частини 1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з 2007 року, як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 2 групи інвалідності, а з 10.10.2011 року - 1 групи інвалідності.
З матеріалів справи вбачається, що у 2011 році, 2012 році, 2013 році ОСОБА_1 була виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірах по 120,00 грн. щороку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, що не заперечувалося сторонами по справі.
У відповідності до ч. 1 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілі від Чорнобильської катастрофи для встановлення пільг і компенсацій прирівнюються до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження.
Відповідно до пункту 3 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Постановою № 562 від 12.07.2005 Кабінетом Міністрів України установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.
Позивачка звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дії відповідачів та зобов'язання виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат посилалася на норму ст. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-12, при цьому слід зазначити, що дана норма статті не передбачає визначені позивачкою розміри компенсації за 2013 рік.
Оскільки, правові акти, яким визначено розміри щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим від Чорнобильської катастрофи за 2013 рік на період виплат, не визнані неконституційним чи протиправними, не скасовані у встановленому законом порядку, є чинними, відповідачі не вправі діяти всупереч чинному рішенню Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 63 Закону України «Про статусі і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Конституційний Суд України в рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011р. зазначив про те, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, а також одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет (ч. 2 ст. 23 БК України).
Відповідно до ст. 42 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України.
Підпункт б п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, а саме щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань.
Частиною 4 прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення статей деяких Законів України, зокрема 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень ст. 1, ч. 1 ст. 17, ст. 22, ст.ст. 46, 48, ч. 1, 3 ст. 95, ч. 2 ст. 96, пн. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями пн. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України, пн. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Даним рішенням було встановлено, що Кабінети Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.
А тому, враховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.
Аналізуючи та оцінюючи усі зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення адміністративного позову в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим від Чорнобильської катастрофи за 2013 рік відсутні, також відсутні підстави в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, оскільки відсутній предмет судового захисту на майбутнє, зважаючи, що на час звернення до адміністративного суду не відбулися порушення права особи або її свободи чи інтересу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Бюджетного кодексу України, Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік", рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, ст.ст. 2, 6, 8-11, 16,41,69-72,86, 99, 158-163, 186 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня її винесення.